1.3. Класифікація господарських договорів за законодавством України

Різноманітність господарської діяльності обумовлює широ-ке коло господарських договорів, що зумовлює доцільність їх класифікації, перш за все, з практичних міркувань – з метою виявленя тенденцій в регулюванні певного виду договірних відносин та застосування їх в законотворчій та правозастосовчій діяльності. Кожному господарському договору властиві і загальні риси даної правової категорії, і ознаки, притаманні саме даному виду господарських дого-ворів. Тому для їх (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських до-говорів, основою яких є їх юридичні (внутрішні) властивості.. Теорія зобов'язального права класифікує господарські до-говори за кількома критеріями.

· За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторо-ни — поставщик і покупець — ст.245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньо-му беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажо-одержувач — особа, уповноважена на одержання вантажу (ст.358 Цивільного кодексу) [2].

· За строками дії розрізняють:

- довгострокові договори – укладаються на строк понад 5 років ( наприклад концесійні договори. договір оренди цілісного майнового комплексу підприємств, договір про спільну діяльність), де організаційні моменти переважають майнові;

- середньострокові – строком дії від одного до 5 років ( договір підряду на капітальне будівництво), де організаційні елементи урівноважені з майновими;

- короткострокові договори – строком дії до одного року; в цих договорах переважають майнові елементи;

- разові договори- укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

· Залежно від юридичної підстави укладення договору розріз-няються три різновиди .господарських договорів:

— господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, вико-нання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких ви-ступають центральні державні органи (міністерства, відом-ства). Держконтракти поєднують у собі юридичні власти-вості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їх ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами;

— господарські договори, які укладаються на підставі дер-жавних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим за-мовленням. Їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Як виконавці державного контракту, так і виконавці державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурса-ми самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачаль-ницько-збутовими та іншими посередницькими організаці-ями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробницт-во і споживання яких контролюється і централізовано роз-поділяється державою;

— господарські договори, які укладаються на поставку про-дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо-дарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

· Залежно від способу виникнення розрізняють: формальні, реальні, консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта-договору. Консенсуальні договори — це такі господарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму.

· За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

— типові договори та договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

— договори, зміст яких сторони визначають при їх укла-данні.

· За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення та інш. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво—поставка, підряд, майновий найом.

· За регулятивними функціями розрізняють:—

попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір («договір про договір», протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта);

— генеральні і поточні господарські договори. Перший укладається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі ге-нерального договору як такі, що розраховані на певні (ко-роткі) проміжки часу. Поточні договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів[62].

Їх систему дає Господарський кодекс як основний закон про господарські договори.

· За предметною ознакою закон розрізняє господарські до-говори

- на реалізацію майна ( купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою, тощо);

- на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління);

- На передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

- Підрядні договори ( підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-пошукових, дослідно-конструкторських та інших робіт);

- транспортні договори ( перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під’їзної колії та інш.);

- Договори на надання банківських послуг ( договори на розрахункове-касове обслуговування, банківське кредитування, факторингу та ін.);

- Договори на-дання інших господарських послуг ( щодо охорони об’єктів, зберігання майна, маркетингових послуг, реклами, тощо);

- Договори про спільну діяльність – договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про застосування господарської організації корпоративного топу, що діє на підставі статуту ( акціонерне товариство, товариства з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об’єднання) та інш.;

- Засновницькі договори ( договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу – повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об’єднань – асоціації, корпорації) [ 84,с.158 ].

Поряд з існуючими критеріями поділу господарських договорів, О.Вінник пропонує розмежування господарських договорів за наступними ознаками.

· За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах господарські договори поділяють на:

- вертикальні – укладаються між нерівноправними субєктами – органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємтвом;

- горизонтальні – укладаються між рівноправними субєктами.

· За тривалістю застосування у сфері господарювання ( підприємництва) виділяють:

- традиційні договори – ті, що застосовувалися протягом багатьох століть ( договір купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

- новітні договори – поява яких протягом останього століття викликана ускладненням господарського життя ( договір лізингу, договір факторингу, агентські договори).

· Залежно від домінування майнових та організаційних елементів , господарські договори поділяють на майнові договори та організаційні договори[36,с.54] .

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити наступні висновки:

1)Чільне місце в системі підстав виникнення прав і обов'язків посідає господарсько-правовий договір, який є основною правовою формою, яка опосередковує рух господарського обороту: переміщення матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг тощо. 2) Господарський договір має особливі ознаки:

· По-перше, господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською метою.

· По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. Так існують планові договори, тобто господарські договори, які укладаються на підставі відповідних державних контрактів та замовлень. Господарські договори, які укладаються без державного контракту чи державного замовлення і відповідають господарським намірам, а також юридичне вираженій згоді сторін, називаються регульованими.

· По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів, а саме юридичні особи - підприємства, установи, організації.

Таким чином, господарський договір– це зафіксовані у спеціальному правовому документі на підставі угоди майнові та організаційні зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їхньої господарської діяльності (господарських потреб) із врахуванням загальногосподарських (публічних) інтересів.

3)Відповідно до юридичної підстави господарські договори поділяються на три види:*

які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Особливою ознакою даних договорів є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами;*

які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати даним замовленням, їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів;*

які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів.

За змістом, характером правовідносин, формою укладення, метою та іншими критеріями договори можна поділити наступним чином:*

планові і регульовані:*

планові-укладені відповідно до планового завдання;*

регульовані - укладаються вільно їх суб'єктами.*

сплатні і безоплатні; *

сплатні - якщо у договорі кожна із сторін має вигоду, і, наприклад договір купівлі-продажу. *

безоплатні - якщо у договорі тільки одна сторона має; вигоду з договору, наприклад договір дарування.

реальні і консенсуальні:*

реальні договори вважаються укладеними з моменту фактичної передачі речі контрагенту, наприклад договір позики; *

консенсуальні договори вважаються укладеними з моменту досягнення угоди по основних умовах договору, наприклад договір купівлі-продажу, найму та інші.

Господарський договір виконує ряд функцій. Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні функції. До загальних належать:

· ініціативна (договір виступає як акт ініціативи і узгодженої волі сторін по врегулюванню певних відносин);

· програмно-координаційна (договір як програма поведінки щодо здійснення господарських відносин;

· інформаційна (договір несе в собі інформацію про правове становище сторін у договорі);

· гарантійна - тільки на підставі договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань як неустойка, завдаток, порука тощо;

· правозахисна (договір є правовою формою відносин, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань, сторонами шляхом використання майнових санкцій).

РОЗДІЛ 2