1.2 Поняття й сутність групи

Вже понад 100 років мала група залишається предметом дослідження численної кількості соціально-психологічних шкіл і напрямків. Інтерес соціальної психології до малих груп настільки великий, що всю традиційну соціальну психологію можна розглядати як соціальну психологію малих груп. Людина усвідомлює свою належність до суспільства і свої суспільні інтереси через належність до певних соціальних груп і організацій, завдяки яким вона приймає участь у житті суспільства [18].

Мала група відіграє важливу роль у вихованні і становленні особистості, її соціалізації, являючись провідником тих ідей, установок, цінностей і норм поведінки, які існують в даному суспільстві як цілісній системі. Малі групи є відносно самостійними суб’єктами суспільних відносин.

З одного боку, вони відображають в собі ті суспільні відносини, в які вони органічно включені, і трансформують їх у своєрідні внутрішньогрупові відносини, з іншого – на основі особистих контактів між членами групи виникає мережа емоційних, психологічних відносин. Обидві системи відносин – об’єктивних (суспільних) і суб’єктивних (психологічних) зливаються в єдину систему міжособистісних групових відносин, що надає малим групам особливої якості, яка відрізняє їх від інших соціальних груп [14.] Мала група стала фокусом інтересу соціальної психології з декількох причин. По-перше, ускладнення самого суспільного життя, що було зумовлено посиленням диференціації видів людської діяльності і включенням людей у чисельні утворення за цими видами діяльності, посилило роль малих груп в житті людини і вимагало уваги дослідників до цих груп, бо саме в них приймаються групові рішення, від яких залежить успіх всього виробництва.

По-друге, важливою причиною інтересу дослідників до малих груп був також і той факт, що проблема малих груп з’явилась немов би на перехресті психології і соціології, на стику яких і формувалась соціальна психологія. Малі групи стають тим предметом дослідження, в якому віддзеркалюється специфіка самої соціальної психології. [28, с.160].

Третя причина полягає в тім, що мала група виявилась тією одиницею аналізу, де був можливий соціально-психологічний експеримент. Як відомо, метод лабораторного експерименту стає на перехресті ХІХ-ХХ ст. критерієм науковості психології, зокрема й соціальної психології.

Отже, мала група немов би допомогла соціальній психології укріпитись в якості експериментальної дисципліни.

Феномен малої групи безпосередньо стосується індиві­да. Саме в малій групі відбувається формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду со­ціальної взаємодії, реалізується її вплив на процеси в різ­них ситуаціях соціуму.

Соціально-психологічна наука, вивчаючи феномен міжособистісних відносин, почала досліджувати і групові взаємини. З часом її пошуковий інтерес зосередився на та­ких аспектах групового життя:

1. сприймання членами групи окремих індивідів і гру­пи загалом;

2. групові цілі;

3. безпосередність взаємин;

4. частота і тривалість взаємодії між членами групи;

5. мотивація представників групи;

6. структурні характеристики групи;

7. тривалість існування групи;

8. особливості спілкування без посередників;

9. спільна діяльність.

Мотивами об'єднання людей у групи є потреба у спілку­ванні, інших формах взаємодії з конкретними індивідами; важливість завдань, які розв'язує певна група; дія зовніш­ніх чинників, що винагороджують за участь у групі.

Сутнісними ознаками малої соціальної групи є трива­лі безпосередні контакти індивідів (спілкування, взаємо­дія). Такі контакти властиві, наприклад, сім'ї, спортив­ній команді, релігійній секті [7].

Зосереджуючись на окремих ознаках малих груп, одні вчені тлумачили їх як сукупність ідеалів, уявлень і зви­чок, що існують і повторюються в кожній індивідуальній свідомості (Ф. Олпорт), інші — як обмежену сукупність («тут і тепер») індивідів, що взаємодіють (А. Донцов). Най­точніше відобразити сутнісні ознаки малої групи дає змогу синтез цих підходів.

Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.

Мала група – це безпосереднє соціальне оточення індивіда. Група – це сукупність людей, яка об’єднана на основі певного критерію. [30, с.125 - 131]

Американський психолог Чарльз Кулі виділив: а) первинну групу (між членами групи є особистий зв'язок, емоції); б) вторинну (утворюється для досягнення певної мети, але емоційної зацікавленості не має).

На думку більшості дослідників групи можна класифікувати за рівне розвитку (дифузні групи, асоціації, кооперації, корпорації). Найвищим рівнем розвитку групи виступає колектив, що розглядають як організовану групу, члени якої об’єднані загальними цінностями, цілями і задачами діяльності, значущими для групи в цілому і кожного її члена окремо, де міжособистісні відносини опосередковуються суспільно цінним і особистісно значущим змістом сумісної діяльності.