7. Психологія Стародавньої Індії і Древнього Китаю та сучасна психологія.
Велике
значення на психологічні погляди
Стародавньої Індії мав буддизм, основною
проблемою якого була проблема буття
особистості. Це релігійний напрямок,
центром якого є "чотири благородних
істини". Вони стверджують: "Існують
страждання; причина страждань; шлях, що
веде до визволення від страждань;
звільнення від страждань" (27 с., 58).
Психологічно страждання визначаються
в буддизмі передусім як очікування
невдач та втрат, як переживання
занепокоєння взагалі, в основі якого
лежить почуття страху, але воно одночасно
невідокремлене і від присутньої надії.
Звільнення (розкріпачення) уявляються
як знищення бажань, а точніше пригашення
їх пристрасності. В Японії багато пізніше
подібне вчення називалося синтоізмом.
В
древньому Китаї великий вплив на розвиток
психології мала величезна
філософсько-релігійна течія —
конфуціанство. Багато в чому конфуціанство
погоджувалося з древньогрецької
філософською школою, але воно мало й
свої особливості. Китайці сповідували
любов до людей, розкриття справжньої
природи людини шляхом освіти та
самовдосконалення. В древньокитайських
медичних джерелах, наприклад у "Книзі
про внутрішнє" (VIII ст. до н. е.),
говориться, що "князем тіла" є
серце" (49 с., 103). Саме від медиків
Стародавнього Китаю започаткувалося
вчення про тем-пераменти. Це приблизно
на 400 — 500 років раніше, ніж цим питанням
стали займатися стародавні греки.