1-8 класи (муз.м-тво) / 5 кл. 1 сем
.doc
|
Урок № 8. СИМФОНІЧНА МУЗИКА. ВІД ПІСНІ ДО СИМФОНІЇ |
|
|
|
|
|
ВСТУП. ПОЧУТТЯ, НАСТРОЇ В МУЗИЦІ. СИМФОНІЯ Які почуття, настрої переживає людина? Радість, смуток, безтурботність, щастя, тривога, замріяність, піднесеність, розгніваність. Як композитору передати душевний світ людини з усіма його складнощами: суперечливими почуттями, думками, що безперервно змінюють одна одну, протирічать одна одній, взаємодіють? Яку форму обрати композитору для передачі цього світу, на яких думках і почуттях зосередитись? Саме симфонія краще, ніж інші види музики, здатна передати картину суперечливих почуттів. Ось чому майже всі композитори зверталися до написання симфоній! СИМФОНІЯ – ЦЕ ВЕЛИКИЙ МУЗИЧНИЙ ТВІР ДЛЯ СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ЧОТИРЬОХ ЧАСТИН, КОЖНА З ЯКИХ МАЄ СВОЮ НАЗВУ ТА ХАРАКТЕР. Відомості про симфонію, інструменти симфонічного оркестру Симфонії виконує симфонічний оркестр, який складається з таких груп: - струнні інструменти (скрипка, віолончель, альт, контрабас); - дерев’яні духові інструменти (флейта, гобой, кларнет); - мідні духові інструменти (валторна, труба, тромбон); - ударні інструменти (литаври, бубон, тарілки, барабан). П. Чайковський і Україна Творча спадщина Чайковського охоплює майже всі музичні жанри, однак чільне місце в ній посідають опера та симфонія. Композитор багато років поспіль проводив літо на лоні української природи – Черкащині, Поділлі, Сумщині; бував у Києві, Харкові, Одесі. Творчість Чайковського тісно пов’язана з Україною. У його творах надзвичайно талановито, по-новому звучать мелодії українських народних пісень. Слухання. Фінал Другої симфонії П. Чайковського Аналіз прослуханого твору Який характер прослуханого твору? Який темп прослуханої музики? Яку українську народну пісню використав композитор у фіналі Другої симфонії? Повторення пісні „Веселкова” Виконайте „Веселкову” весело, завзято. Співайте пісню м’яким, округленим звуком, зберігаючи чітку, ясну вимову. Під час співу не виділяйтесь із загального хору. Караоке. Пісня „Веселкова” 1. За веселковим, за небокраєм Хтось на сопілці чарівно грає. А чи то грає, чи то здається, Чи пісня лине із мого серця? Приспів. Над моїм краєм, Над моїм містом Пісня лунає Голосом чистим. Пісня злітає У світ широкий. Веселка грає На семи нотах 2. В чарівній пісні слова чудові, Всі кольорові, всі веселкові. Краплини сонця у кожнім слові. Краплини щастя — теж кольорові Приспів. 3. За веселковим, за небокраєм Срібні дзвіночки хтось розсипає. На тих дзвіночках веселка грає, Пісня лунає над рідним краєм. Приспів
«Одноголосний музичний твір» «Великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву і характер» «видозмінення музичного твору засобами музичної виразності»
«Барабани» «Металафони» «Скрипки» «Гітари»
«Їхав козак за Дунай» «Грицю, Грицю, до роботи» «Журавель» ПІДСУМКИ УРОКУ Дід П. Чайковського, як ми вже знаємо, був родом з України, а саме – з Кам’янки, що неподалік від с.Гриньки, де й народився М. Лисенко. Тому мелодії українських народних пісень були так близькі Чайковському і тому він використав в Другій симфонії українську народну пісню „Журавель”. Сьогодні ми завершили роботу над піснею „Веселкова”. |
|
|
|
Урок № 9. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ. КАЗКА |
|
|
|
|
|
ВСТУП. МУЗИКА В ЛІТЕРАТУРІ Сьогодні ми вкотре переконаємося, наскільки важливим є літературне мистецтво для музики: пісня, кантата, опера, балет нерозривно пов'язані з літературою. Ці музичні жанри не можуть без неї існувати. А чи може література існувати без музики?.. Щоб відповісти, спочатку пригадаємо народні пісні і поміркуймо, чи всі вони можуть бути просто віршами. Прослухайте знайому українську народну пісню „Ой єсть в лісі калина”. Слухання. Пісня „Ой єсть в лісі калина” Ви переконалися – дзвінко, весело, жартівливо! Одним словом – гарно! Прочитайте слова пісні як вірш, без співу. Ой, єсть в лісі калина. Ой, єсть в лісі калина. Калина-калина, Комарики-дзюбрики, Калина. Там стояла дівчина. Там стояла дівчина. Дівчина-дівчина, Комарики-дзюбрики, Дівчина. Цвіт-калину ламала. Цвіт-калину ламала. Ламала-ламала, Комарики-дзюбрики, Ламала. Та й в пучечки в'язала. Та й в пучечки в'язала. В'язала-в'язала, Комарики-дзюбрики, В'язала. „Комарики-дзюбрики” та часте повторювання слів виглядає курйозним і неприродним без мелодії. Це не вірш, а пісня — музичний жанр, в якому, як ми вже переконалися, є невіддільними віршований текст і мелодія. Лише деякі з народних пісень могли б жити як поезії (без музики). Наприклад, норвезька народна пісня „Чарівний смичок”. Демонстрація пісні „Чарівний смичок” Розучування пісні „Чарівний смичок” Караоке. Пісня „Чарівний смичок” 1. Прийшов у село музикант-старичок, В руках музиканта – чарівний смичок. Ударив у струни – зібрався народ. Танцює, співає, сміється село. 2. Проходив багач – як почув скрипаля, То враз його заздрість за душу взяла. – Продай свою скрипку! Тобі заплачу, За неї віддам я всього досхочу! 3. – Ні! скрипку свою я тобі не продам. Дорослим потрібна вона й дітлахам. Під звуки її веселиться народ, Танцює, співає, сміється село! Українська народна казка „Чарівна скрипка” Ми виконали пісню „Чарівний смичок”, існує також казка про чарівну скрипку. Вона народилася на Буковині – у співучому краї, що славиться різноманіттям чудових і своєрідних народних пісенних мелодій, а також запальними танцювальними ритмами. Жив колись на світі бідний русин. Життя проминало, а у чоловіка ні сина, ні багатства – сама біда в хаті. Пішов бідняк найматися до графа, якого буковинці любили, як сіль в оці чи тернину в боці. – Підеш молотити, – сказав граф, – а за роботу візьмеш те, що в чоботи нападає. Русин погодився. Цілий місяць вимахував ціпом і приносив у чоботах заробіток. Нарешті провіяв зароблене зерно, розстелив на ряднині, аби просушилося. Та горобці теж були голодні й видзьобали все до зернини. Побачив це русин, кинув спересердя брилем об землю: – А смерека б вас побила! – Не сердься, добрий чоловіче, – запищало в нього за спиною. Я – одна зернина, яку не з'їли горобці. Нахилився русин, підняв листок лопуха і помітив золоту зернину. А вона радить: – Ти мене не їж, а посій у землю і поливай три рази на день водою з Черемошу. Русин так і зробив. А одного ранку почув він за вікном таку чудову музику, що за серце брала. Виглянув. На тому місці, де була посіяна зернина, виросла дивна яблуня. З її гілля звисали не яблука, а скрипки – із зеленими і жовтими смугами. Зачудувався русин і вийшов надвір. Не встиг підійти до чарівного дерева, як почув: – Добридень, тату! – Добридень,— відповів русин. – А хто мене називає татом? – Це я, ваш син Петрик, – і з яблуні скочив красний хлопець зі скрипкою в руках. – Що це таке? – запитав батько. – А то така скрипка, що коли погладжу на ній зелені смуги, то омолоджується добро, а як торкнуся жовтих – старіється зло. Чоловік не міг нарадуватися чарівному синові. Однієї неділі Петрик подався у село. На толоці побачив людей. Вони намагалася танцювати, але всі були такі змарнілі, що падали з ніг. – Що ті люди роблять? – спитав Петрик селян. – Весілля справляють, – відповів один дід. – Але граф їх зовсім виснажив роботою. Погладив хлопчина зелені смуги скрипки і втяв веселої. Люди стали жвавими, щасливими. Молодий із молодою – як місяць із зірницею. І всі пустилися до танцю-тропотанцю. А граф вийшов на балкон палацу, глянув у бік толоки і аж рота роззявив від подиву. Він наказав гайдукам позаганяти всіх селян до своїх воріт. Прийшли бідні люди, поскидали брилі. – Бачу, що від музики ви дістали добру силу. Завтра під горою маєте продовбати великий прохід, аби весь Черемош міг туди текти! Наступного дня зранку люди взяли мотики й лопати і подалися до гори. Минали дні, тижні, місяці, доки продовбали крізь гору тунель. Подивився граф і каже: – Тепер побудуйте всередині гори високий палац – з великими залами, довгими коридорами, ясними світлицями. Брама до палацу має бути така, аби її закрила і мала дитина, а відчинити міг тільки один я. Рушили бідні люди до хати, де жив із родичами Петрик. Викликали його й докоряють: – Ти дав нам снагу видовбати діру для ріки, а тепер лишив нас у біді?.. Петрик відповів: – Завтра всі до одного беріть кияння, довбні та лопати і йдіть до гори. Я прийду на поміч. Наступного дня люди прийшли до гори, але ніхто не міг підняти ні кия, ні лопати. Тут Петрик погладив зелені смуги скрипки, приклав смичок до струн і врізав коломийку. Люди помолоділи, дістали красну силу — аж уламки скелі розліталися. Коли все було готове, граф розіслав гайдуків скликати гостей. Гості зібралися в палаці, який збудували всередині гори. Прийшов туди Петрик. Граф наказав слугам викинути зухвалого хлопця, але той погладив жовті смуги скрипки, приклав смичок до струн і заграв. У палаці одразу притихли. Граф згорбився, руки затремтіли. Петрик вийшов за браму і зачинив її назавжди. Минули роки, брама обросла травою-муравою. Про графа ніхто й не згадував. А про Петрика та його чарівну скрипку розповідають і донині.
«Скрипка» «Бандура» «Віолончель» «Цимбали»
«Коломийка» «Гопак» «Козачок»
«Волинь» «Галичина» «Буковина» ПІДСУМКИ УРОКУ Невідомі творці казок та оповідань, в яких виражено народну мудрість, прекрасно розуміли, як впливає музика на людину, тому з любов'ю та захопленням розповідали про народних умільців, котрі майстерно володіли мовою музики. Це — свідчення того, що народ завжди високо цінував і з великою повагою та особливою любов'ю ставився до музикантів-аматорів, які силою свого мистецтва допомагали творити добро, несли людям радість та розраду. |
|
|
|
Урок № 10. АМАТОРСЬКЕ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В КАЗЦІ |
|
|
|
|
|
ВСТУП. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В КАЗЦІ Музика присутня у багатьох казках народів світу в чарівних історіях про талановитих музикантів, їхні інструменти та чудодійну силу музики. Наприклад, у грузинській народній казці „Чонгуріст” юнак співав і грав на чонгурі. ЧОНГУРІ – ГРУЗИНСЬКИЙ ЧОТИРИСТРУННИЙ ЩИПКОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ІЗ ТИХИМ ГОЛОСОМ І НІЖНИМ ЗВУЧАННЯМ. Грузинська народна казка „Чонгуріст” Жив на світі цар. Мав він дочку прекрасну, як сонце. Багато славних і знатних юнаків просили її руки, та цар усім відмовляв. – Принеси спочатку яблуко безсмертя, – говорив цар кожному, – і доведи, що ти гідний царівни. Поблизу від палацу жив бідний юнак. Славився він своїми піснями та грою на чонгурі. Покохав юнак прекрасну царівну і попросив у царя дозволу взяти її за дружину. Не прогнав цар бідного чонгуріста, а сказав йому, як і всім говорив: – Добудеш для мене яблуко безсмертя, – буде по-твоєму. Узяв чонгуріст чонгурі та й подався в путь. Ішов він, ішов, дев'ять гір перейшов та й бачить: розкинувся на схилах пагорба сад. Загорожа навкруги саду кам'яна, висока-превисока. Чонгуріст обійшов сад – з ранку до вечора йшов! – входу не знайшов. Іде юнак, грає на чонгурі та співає лагідну пісню. Завмер сад, перестали шелестіти листям дерева. Слухають пісню гори й долини. Пташки, що пролітали в небі, посідали на дерева, щоб послухати пісню чонгуріста. І зараз почув людину страшний гвелвешапі, що стеріг чарівну яблуню, та й розсунув камінну огорожу. Іде чонгуріст садом, співає сумну пісню. Відкрив гвелвешапі величезну пащу, понісся на людину... і раптом завмер. Утихомирила лагідна пісня лють злого чудовиська. А чонгуріст іде собі, звучать солодкі звуки його пісні. З очей гвелвешапі побігли сльози, незнана печаль охопила його. Та раптом порвалися струни чонгурі. Зупинився юнак перед гвелвешапі, чекаючи своєї долі. А гвелвешапі зірвав яблуко і подав юнакові. – Візьми яблуко, не бійся. Ніколи ще зі мною не розмовляли мовою пісні. Бери це яблуко безсмертя, воно твоє. Бо безсмертна людина, яка здатна скласти таку чарівну пісню. Бесіда про пісню „Чарівний смичок” Невідомі творці казок та оповідань, в яких виражена народна мудрість, прекрасно розуміли, як впливає музика на людину, тому з любов'ю та захопленням розповідали про народних умільців, котрі майстерно володіли мовою музики. Так народжувалися музичні образи в казках та оповіданнях, а пізніше — і в літературних творах. Яскравим прикладом є норвезька народна пісня „Чарівний смичок”. Головний герой казки майстерною грою на скрипці дарував людям радість і вселяв у їхні душі оптимізм. Робота над піснею „Чарівний смичок” Виконайте пісню „Чарівний смичок” стримано та легко. Зверніть увагу на те, що вона починається не з повного такту, а із затакту. У супроводі якого музичного інструмента звучить пісня „Чарівний смичок” і чому? Караоке. Пісня „Чарівний смичок” 1. Прийшов у село музикант-старичок, В руках музиканта – чарівний смичок. Ударив у струни – зібрався народ. Танцює, співає, сміється село. 2. Проходив багач – як почув скрипаля, То враз його заздрість за душу взяла. – Продай свою скрипку! Тобі заплачу, За неї віддам я всього досхочу! 3. – Ні! скрипку свою я тобі не продам. Дорослим потрібна вона й дітлахам. Під звуки її веселиться народ, Танцює, співає, сміється село!
«Бандура» «Чонгури» «Скрипка»
«Фортепіано» «Бандура» «Балалайка» «Кобза» ПІДСУМКИ УРОКУ Сьогодні ми дізналися про народний грузинський інструмент чонгурі, познайомилися з грузинською народною казкою „Чонгуріст”, а також пригадали норвезьку народну пісню „Чарівний смичок”. |
|
|
|
Урок № 11. ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА В ПОЕЗІЇ. КВАРТЕТ |
|
|
|
|
|
ВСТУП. ВІДОМОСТІ ПРО ПІСНЮ ТА АВТОРІВ Сьогодні ми розучимо одну з пісень Анатолія Житкевича. Цей композитор – щаслива людина! Він зрозумів, що йому насправді потрібно. Пісня називається „Все це потрібно мені”. Автор пісні привертає нашу увагу до найдорожчого для людини у світі, у тому числі й до „гордих, крилатих пісень”. Демонстрація пісні А. Житкевича „Все це потрібно мені” Розучування пісні „Все це потрібно мені” Караоке. Пісня „Все це потрібно мені” Милі, чарівні слова, Казка стара і нова, Мрія висока, не грізна, Ласка матусина ніжна, Татова сильна рука, І повноводна ріка Горді, крилаті пісні — Все це потрібно мені, Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені! В полі тривкий колосок, Сад і маленький лісок, Мова моя солов'їна, Рідна моя Україна, Чисте дзвінке джерело, Миле до болю село, Спокій і мир на землі — Все це потрібно мені Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені! Музика в поезії. Як ви думаєте, чи потрібна людям музична мова, якщо словами можна все сказати?.. Існує музика, яка насправді нікому не потрібна. Наприклад, така, яку описав Іван Крилов у своїй байці „Квартет” Байка І. Крилова „Квартет” Раз Мавпі та Мишкові, Ослу, Козлу, Всім разом, як по змові, Схотілося Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать! «Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа. — Постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори; Тоді вже буде музика не та: У танець підуть ліс і гори!» Знов сіли, почали Квартет; А діло все не йде вперед. «Стривайте ж, я знайшов секрет.— Кричить Осел. — Усе в нас піде ладом, Як поряд сядем». Послухали Осла, поважно сіли вряд; А все-таки Квартет не йде на лад. Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари І свари, Кому і як сідать. Припало Солов'ю якраз там пролітать. До нього всі вдались, як до свого спасіння: «Будь ласка,— мовили,— та ж наберись терпіння, Допоможи Квартет улаштувать, І ноти, й інструмент зуміли ми дістать, Скажи лиш, як сідать!» «Щоб буть музикою, потрібне тут уміння, Та трохи тонших би ушей,— їм одмовляє Соловей.— То ж, як сідати,— сварки марні, Бо з вас музики незугарні». КВАРТЕТ – ЦЕ МУЗИЧНИЙ ТВІР ДЛЯ ЧОТИРЬОХ ВИКОНАВЦІВ (МУЗИКАНТІВ АБО СПІВАКІВ). Також це група виконавців із чотирьох осіб. Тобто квартет – це або чотири виконавці, або твір, який вони виконують. Відомості про В. Барвінського Оскільки справжньої музики у гope-квартету так і не вийшло, послухаймо дійсно красиву музику — Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі Василя Барвінського. Спочатку дізнаємось трохи про композитора. Василь Барвінський родом із Тернопільщини. Навчався у Львові та Празі (Чехія). Мелодичне багатство музики Барвінського знайоме вам ще з молодших класів. Слухання. В. Барвінський. „Квартет для двох скрипок, альта і віолончелі” Аналіз прослуханого твору Поміркуйте, який характер прослуханого твору. Поміркуйте, чи злагоджено звучить музика.
«Фортепіано» «Бандура» «Скрипка»
«Специфічне забарвлення звуку» «Видозмінення музичного твору» «Група виконавців із чотирьох осіб» «Музичний твір для чотирьох виконавців» «Чотириструнний інструмент»
«Заєць» «Мишка» «Ведмідь» ПІДСУМКИ УРОКУ Сьогодні ми розучили пісню Анатолія Житкевича «Все це потрібно мені», дізналися, що таке квартет, прослухали „Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі” Василя Барвінського. |
|
|
|
Урок 12. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ. ОПОВІДАННЯ |
|
|
|
|
|
ВСТУП. АВТОРСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ Ми говорили про народні казки, в яких музика виступає дійовою особою і є співучасником подій та переживань. Крім народних, є ще багато авторських літературних творів, у яких музичний образ дуже часто виступає дійовою особою. Наприклад, оповідання російського письменника Костянтина Паустовського „Старий кухар”. Оповідання „Старий кухар” Паустовського Одного зимового вечора 1786 року на околиці Відня в маленькому дерев'яному будинку помирав сліпий дід – колишній кухар графині Тун. Разом із кухарем жила його дочка Марія, дівчина років вісімнадцяти. Тільки й добра було в сторожці, що ліжко, лави на кривих ногах, грубий стіл, порцеляновий посуд, мережаний тріщинками, і, нарешті, клавесин – єдине багатство Марії... Коли Марія вмила батька й наділа на нього прохолодну чисту сорочку, старий сказав: – Я ніколи не любив священиків і монахів. Я не можу покликати сповідника, а мені ж треба перед смертю очистити свою совість. – Що ж робити? – злякано спитала Марія. – Вийди на вулицю, – сказав старий, – І попроси першого стрічного зайти в наш дім, хай висповідає перед смертю. Тобі ніхто не відмовить... Хурделиця. Марія довго чекала й прислухалась. Та ось їй здалося, що вздовж муру йде, наспівуючи, чоловік. Вона ступила йому назустріч, наскочила на нього й скрикнула. Чоловік зупинився й запитав: — Хто тут? Марія схопила його за руку і тремтячим голосом виповіла батькове прохання. – Гаразд, – мовив чоловік тихо. – Хоч я й не священик, та вже нехай. Ходімо. Вони ввійшли в дім. Він був іще дуже молодий, цей незнайомий. Швидко присунув до ліжка табуретку, сів і, нахилившись, уважно й весело подивився в очі приреченому: – Кажіть! Можливо, владою, даною мені не від Бога, а від мистецтва, якому я служу, я розважу останні ваші хвилини і зніму тягар із вашої душі. – Я працював усе життя, поки не втратив зір, – прошепотів старий і притяг незнайомого за руку ближче до себе. – А хто працює, тому нема як грішити. Коли захворіла на сухоти моя дружина – її звали Марта – і лікар прописав їй дорогі ліки, велів годувати вершками й винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун невеличке золоте блюдо, розколов його на шматки й продав. І мені тепер важко про це згадувати й критись від моєї дочки, адже я навчив її не чіпати й крихти з чужого столу. – А кого із слуг графині покарали за це? – спитав незнайомий. – Присягаю, добродію, не покарали нікого, – відповів старий і заплакав. – Якби я знав, що золото не допоможе моїй Марті, хіба я зміг би вкрасти! – Як вас звуть? – спитав незнайомий. – Йоганн Мейер, добродію. – Так от, Йоганне, – сказав незнайомий і поклав долоню на сліпі очі старого, – ви не завинили перед людьми. Те, що ви вчинили, – це не гріх і не крадіжка, а навпаки, можна вважати подвигом заради кохання. – Амінь! – прошепотів старий. – Амінь! – повторив незнайомий. – А тепер скажіть мені вашу останню волю. – Я хочу, щоб хтось подбав про Марію. – Я зроблю це. А ще чого ви хочете? Тоді старий несподівано всміхнувся й голосно сказав: – Я хотів би ще раз побачити Марту такою, якою зустрів замолоду. Побачити сонце і цей сад, коли він зацвіте весною. Але це неможливо, добродію. Не гнівайтеся на мене за нерозумні слова ... – Добре, – сказав незнайомий і підвівся. – Добре, – повторив він, підійшов до клавесина й сів перед ним на табуретку. – Добре! – голосно сказав він утретє, і враз бистрий дзвін розсипався по сторожці, мовби хто брязнув на підлогу сотню кришталевих кульок. – Слухайте, –сказав незнайомий. – Слухайте й дивіться. Клавесин співав на повний голос уперше за багато років. Він сповнював своїми звуками не тільки сторожку, а й увесь сад... – Я бачу, добродію! – сказав старий і підвівся на ліжку. – Я бачу день, коли я зустрівся з Мартою і вона, збентежена, розбила глечик з молоком. Це було взимку, в горах. Небо – прозоре, мов синє скло, і Марта сміялась. Сміялась... Незнайомий грав далі. – А тепер, – запитав він, – ви що-небудь бачите? Старий мовчав, прислухаючись. – Невже ви не бачите, – швидко сказав незнайомий, граючи далі, – як чорна ніч стала синьою, а потім блакитною, і тепле світло вже падає звідкілясь зверху; і на старому галуззі ваших дерев набрякають білі квіти? По-моєму, це цвіт яблуні, хоча звідси, з кімнати, він скидається на важкі тюльпани. Ви бачите: перший промінь упав на мур, нагрів його, і над ним струмує пара. Це, напевне, просихає мох, напоєний талим снігом. А небо зводиться все вище, стає ще синіше, ще прекрасніше, і зграї птахів уже летять на північ над нашим старим Віднем. – Я бачу все це! – вигукнув старий. – Відчини вікно, Маріє. Марія відчинила вікно. Старий упав на подушки, жадібно дихав і обмацував пальцями ковдру. Марія кинулась до нього. Старий, задихаючись, мовив: – Я бачив усе так виразно, як багато років тому. Але я не хотів би померти, не знаючи, ... як вас звати. Як звати?.. – Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт, – відповів незнайомий. Марія відступила од ліжка і низько, майже торкаючись коліном підлоги, схилилась перед великим музикантом. Коли вона підвелась, старий був уже мертвий. Зоря займалася за вікнами, і в її світлі стояв сад, сяючи квітками мокрого снігу. Відомості про В.А. Моцарта Народився Моцарт у старовинному австрійському містечку Зальцбург. Його надзвичайні музичні здібності виявилися дуже рано. Він почав писати музику, коли був ще маленьким хлопчиком. У шестирічному віці малий Моцарт разом зі старшою сестрою та батьком уже виступали з концертами в різних містах Європи. За своє недовге життя він написав дуже багато творів. ФАНТАЗІЯ — ЦЕ РОЗГОРНУТИЙ ФОРТЕПІАННИЙ ТВІР, ЩО МАЄ ДЕКІЛЬКА ЕПІЗОДІВ, ЯКІ ВРАЖАЮТЬ КОНТРАСТАМИ ПОЧУТТІВ І НАСТРОЇВ. Слухання. „Фантазія ре мінор” В. А. Моцарта Аналіз прослуханого твору Чи всі музичні епізоди фантазії відповідають змісту оповідання „Старий кухар”? Який характер твору? Робота над піснею „Все це потрібно мені” А. Житкевича Співайте легко і невимушено. Не виконуйте пісню голосним, різким звуком. Округлюйте голосні звуки. Караоке. Пісні „Все це потрібно мені” Милі, чарівні слова, Казка стара і нова, Мрія висока, не грізна, Ласка матусина ніжна, Татова сильна рука, І повноводна ріка Горді, крилаті пісні — Все це потрібно мені, Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені! В полі тривкий колосок, Сад і маленький лісок, Мова моя солов'їна, Рідна моя Україна, Чисте дзвінке джерело, Миле до болю село, Спокій і мир на землі — Все це потрібно мені Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені!
«Одноголосний музичний твір» «Розгорнутий фортепіанний твір, що має декілька епізодів, які вражають контрастами почуттів і настроїв» « Твір для хору, солістів, оркестру»
«В.А.Моцарт» «Л.Бетховен» «Ф.Шопен»
«Оркестр народних інструментів» «Духовий» «Симфонічний» «Естрадний» ПІДСУМКИ УРОКУ Ми вже знаємо, в народних казках музика інколи виступає дійовою особою та співучасником подій і переживань. Але, крім народних, існує ще багато авторських літературних творів, в яких музичний образ є дійовою особою. Приклад – прослухане сьогодні оповідання К.Паустовського „Старий кухар”, де музика виступає співучасником подій і дійовою особою. Крім того, сьогодні ми вивчили поняття фантазії у музиці і пригадали пісню А.Житкевича „Все це потрібно мені”. |
|
|