5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• Пункційна біопсія печінки – одноразово

Лікування:

• Парацентез та осмотичні діуретики при рефрактерному асциті

• Хірургічні методи лікування (перитоневенозний шунт, трансюгулярний черезпечінковий шунт, трансплантація печінки)

• При розвитку кровотечі із варикозно-розширених вен стравоходу:

• В перші 1-2 дні голод

• Очисні клізми

• Гемостатична терапія

• Препарати соматостатину

• ІПП парентерально

• Пребіотики

• Антибіотики

• Зменшення дози сечогінних

• Балонна тампонада (зондовим баланом Блекмора) – при неефективності консервативної терапії

Після припинення кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка для зниження портального тиску та профілактики повторних кровотеч - прийом β-адреноблокаторів: пропранололу або нітратів, а також препаратів соматостатину, вазопресину. Після першої кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка слід вирішити питання про хірургічне лікування: накладання лігатур на венозні вузли, склеротерапію, трансплантацію печінки.

6. Середня тривалість лікування:

Середня тривалість стаціонарного лікування – 3-4 тижні (в задежності від клінічної форми АХП).

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критеріями ефективності лікування є нормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки, перевід хворого в компенсований стан, відсутність ускладнень.

8. Реабілітація

Тривала дієта №5, відмова від алкоголю, прийому гепатотоксичних ліків. Обмеження фізичних навантажень.

9.Диспансерне спостереження

Усі хворі на алкогольні цирози печінки підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6-12 місяців (УЗД печінки, біохімічні проби печінки).

Директор Департаменту

організації і розвитку

медичної допомоги населенню В.М.Таран

ЗАТВЕРДЖЕНО наказ МОЗ України від 13.06.2005 № 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим

на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ)

Код МКХ-10:

К 21 Гастроезофагеальна рефлюкснахвороба

К 21.0 Шлунково-стравохіднийрефлюксзезофагітом

К 21.9Шлунково-стравохіднийрефлюкс безезофагіту

К 22.1 Пептична виразка стравоходу

1. Сфера дії протоколу – загальнотерапевтичні, гастроентерологічні та хірургічні (при хірургічних ускладненнях) відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. Невелика частина хворих з ускладненнями ГЕРХ (пептичні виразки, стріктури, кровотеча), наявністю тяжкої соматичної супутньої патології, при необхідності ендоскопічного лікування ГЕРХ потребує лікування в умовах гастроентерологічного або хірургічного стаціонару (2-4 тижні).

3. Критерії діагностики захворювання

Клінічні ознаки:

Характерними типовими симптомами ГЕРХє печія та відрижка кислим(регургитація).

NB! Пацієнти, в яких симптоми з”являються з частотою 2 рази на тиждень протягом 4-8 тижнів та більше, повинні розглядатись як ті, що мають ГЕРХ.

Відсутність типовихсимптомів невиключає діагноз ГЕРХ.

Критерії діагностики:

• Тест з інгібітором протонової помпи (ІПП)

Попередній діагноз ГЕРХ може бути поставлений пацієнту на основі типових симптомів, після чого повинно бути призначено емпіричне лікування одним із ІПП у повній дозі. Ефективність двотижневого курсу лікування ІПП є непрямим підтвердженням діагнозу ГЕРХ. При застосувуванні нових сучасних ІПП (езомепразол, рабепразол, пантопразол), ефективність тесту можна оцінювати на 5-7 день.

• Ендоскопічне підтверждення езофагіту

• Позитивні результати 24-годинного стравохідного рН-моніторингу (при неерозивній ГЕРХ)