Страхування підприємницьких ризиків
Підприємницький ризик - це ризик, що виникає за будь-яких видів підприємницької діяльності, пов'язаних із виробництвом продукції, товарів і послуг, їхньою реалізацією; товарно-грошовими й фінансовими операціями; комерцією й здійсненням науково-технічних проектів. Він пов'язаний як із зовнішніми факторами, що впливають на підприємницьку діяльність, так і з внутрішніми факторами самого підприємницького виробництва.
За страхування підприємницької діяльності об'єктом страхування є ризики збитків у цій діяльності внаслідок порушення зобов'язань контрагентами підприємця або ризики втрат у випадку зміни умов діяльності з незалежних від підприємця обставин, включаючи ризик неотримання прибутку.
Розглянемо характеристику основних видів підприємницьких ризиків.
Виробничі ризики пов'язані з виробництвом продукції, товарів, виконанням робіт і наданням послуг, у процесі яких керівники підприємств вирішують проблеми неповного використання сировини, матеріалів, зростання собівартості, збільшення трудових витрат і т. ін.
Комерційні ризики - збитки, втрати, що виникають у процесі реалізації готової продукції, товарів і послуг, зроблених підприємствами. Це ризики продажу на ринках; ризики, пов'язані з транспортуванням реалізованих активів, із платоспроможністю контрагентів і т. ін.
Інвестиційний ризик - можливість виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності, що поділяється на реальне й фінансове інвестування. У зв'язку з цим виокремлюються ризик реальних інвестицій, пов'язаний з інвестиційними проектами, і ризик фінансового інвестування, зумовлений фінансовими операціями з цінними паперами, валютою, кредитними інструментами та ін.
Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу й відсотків, що належать кредиторові.
Ризик банкрутства - повна втрата економічним суб'єктом власного капіталу в результаті неправильного вибору способу вкладення капіталу й нездатності розраховуватися за взятими на себе зобов'язаннями.
Діловий ризик - небезпека зниження або втрати здатності економічного суб'єкта підтримувати досягнутий рівень доходу на вкладений капітал.
Ціновий ризик - імовірність фінансових втрат у результаті коливань цін на продукцію й товари внаслідок зміни ринкового попиту на них.
Вирішальна роль у функціонуванні будь-якої організації належить провідним спеціалістам, особливо значущим співробітникам, тобто ключовим фігурам, які роблять величезний внесок в одержання прибутку, забезпечення стабільності, прогресивного розвитку компанії. Саме тому слід виділити ще один вид ризику - ризики, пов'язані з діяльністю ключової фігури.
Страхування фінансових ризиків, пов'язаних з діяльністю ключової фігури, е формою страхового захисту бізнесу за рахунок страхового покриття життя тих співробітників компанії, смерть або захворювання яких може призвести до зупинки роботи, замороження її ділової активності, втрати прибутку, погіршення іміджу, виникнення непередбачених видатків і втрат.
Належність до страхування фінансових ризиків підтверджується тим, що цей вид страхування є формою захисту бізнесу від фінансових втрат, пов'язаних зі смертю ключової фігури бізнесу. В основі виникнення цього виду страхування є фінансові ризики. Об'єктом страхування є прибуток організації, втрата якого є первинним збитком. Додатковий збиток виражається у втраті капіталу, доходу в результаті зупинки, перерв у роботі організації й видатках з наймання, підготовки нового співробітника відповідної кваліфікації. Вторинний (непрямий) збиток визначається відповідно до умов договору страхування й потреб організації, що характеризується видатками, втратами життєвого, особистісного характеру й зумовленими професійною, діловою відповідальністю ключової фігури. У зв'язку з тим, що прибуток багато в чому залежить від діяльності ключової фігури, виникає об'єктивна потреба у страхуванні саме фінансових ризиків.
Переліки страхових ризиків зі страхування на випадок перерв у господарській діяльності найчастіше збігаються зі страховими ризиками з аналогічного виду страхування майна. Страховий захист надається страховиками, якщо виробнича або інша господарська діяльність страхувальника повністю або частково припиняється внаслідок пошкодження або знищення майна.
Отже, обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування в цьому виді страхування найчастіше виникає за наявності такого ланцюга подій: 1) пожежа або інша передбачена договором несприятлива подія; 2) знищення або пошкодження майна в результаті впливу цієї події, яка призвела до того, що це майно не може використовуватися за функціональним призначенням; 3) перерва у господарській діяльності страхувальника внаслідок знищення або пошкодження цього майна.
Збитки страхувальника у зв'язку зі страховим випадком складаються з трьох частин:
а) поточних витрат, які у зв'язку з перервою у діяльності підприємства або організації залишаються непокритими;
б) втраченого прибутку від реалізації товарів або від надання послуг;
в) витрат зі скорочення збитків від простою. Основними елементами під час обчислення розмірів збитку є поточні витрати й упущений прибуток. До поточних належать витрати, які продовжують здійснюватися страхувальником у період простою. Вони вимірюються як сума видатків, які страхувальник неминуче змушений здійснювати в період перерви в діяльності відповідно до чинних нормативних актів, або укладених договорів, або для того, щоб після відновлення майна, пошкодженого або знищеного в результаті страхового випадку, у найкоротший строк відновити господарську діяльність у тому ж обсязі, як і безпосередньо перед настанням страхового випадку. До поточних витрат можуть, зокрема, належати:
o заробітна плата робітників та службовців страхувальника, а також податки й збори, які вираховуються з неї;
o плата за оренду приміщень, обладнання та іншого майна;
o податки й збори, що підлягають оплаті незалежно від обороту й результатів господарської діяльності (податки на майно, землю, реєстраційні збори тощо);
o відсотки за кредитами або іншими залученими коштами, якщо ці кошти були інвестовані в ту галузь господарської діяльності, що не працює внаслідок страхового випадку;
o амортизаційні відрахування, здійснені на неушкоджені в результаті страхового випадку основні фонди або їхні частини, що залишилися неушкодженими.
Втрачений прибуток від господарської діяльності - це прибуток, який страхувальник одержав би протягом періоду простою за рахунок реалізації товарів або надання послуг, якби господарська діяльність не була перервана. Він відшкодовується в межах тієї суми, яку страхувальник не зміг заробити внаслідок перерви у своїй діяльності. Для розрахунку розміру втраченого прибутку слід визначити величину виторгу від реалізації продукції або надання послуг, не отриманого у зв'язку з простоєм, і помножити її на норму прибутку.
Договором страхування зазвичай передбачається, що страховик не виплачує страхового відшкодування за недовгих перерв у діяльності страхувальника. З цією метою встановлюється певний період простою, тільки після закінчення якого виникає відповідальність страховика. Якщо перерва в роботі тривала менше цього строку, то страхувальник не отримує права на страхове відшкодування. Таке обмеження відіграє роль умовної франшизи.