9.5. Біржові товари

На вітчизняному товарному ринку в обігу знаходиться близько 20 млн. найменувань товарних позицій. Проте, тільки невелика їх частина може бути об`єктами біржової торгівлі на товарних біржах.

До торгівлі на товарній біржі допускаються товари, головною рисою яких є простота і стандартизованість асортименту та якості. В процесі розвитку біржової торгівлі сформувалися чіткі вимоги до біржового товару.

До біржового товару, яким здійснюють торгівлю на товарних біржах, належить не вилучений з обігу товар певного виду і якості, а також стандартний контракт на зазначений товар, допущений до торгів біржею згідно з правилами біржової торгівлі.

Біржовий товар повинен відповідати таким вимогам:

• масовий характер виробництва і споживання, велика кількість виробників і широке коло споживачів;

• стандартність, тобто відповідність встановленим вимогам щодо якості та інших характеристик, передбачених чинним законодавством;

• взаємозамінність в межах певних груп і видів товарів;

• транспортабельність;

• добра збережуваність;

• незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача;

• змінність цін під впливом природних, сезонних та інших чинників.

Таким чином, біржовий товар є масовим, однорідним, кількісно і якісно стандартизованим, взаємозамінним, знеособленим і, з огляду на високий рівень попиту і пропозиції, ним торгують у великих обсягах, що дозволяє встановити більш реальну ринкову (рівноважну) ціну.

Стандартні біржові контракти, згідно з правилами біржової торгівлі, містять встановлену біржею кількість товару певного сорту, типу, марки (біржова одиниця, партія, лот, які відповідають або місткості транспортних засобів або є традиційними за обсягом та вагою) та регламентують строки його поставки.

Біржовий товар, як правило є сировиною або напівфабрикатом, так як основною класифікаційною ознакою при його виокремленні є те, що він повинен пройти тільки первинну технологічну обробку.

Машинно-технічна продукція, готові до споживання продукти промислового виробництва та товари широкого вжитку не являються об об`єктами біржової торгівлі внаслідок їх різноманітності, швидкої зміни технічних характеристик і високого рівня монополізації їх виробництва і збуту. Вважається, що регулювання обсягів виробництва таких товарів залежить від волі їх виробників, які в зв `язку з цим, можуть істотно впливати на рівень цін.

Товари, за якими здійснюються торги на товарних біржах, об `єднають у п`ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару і 148 – на ф`ючерсних біржах. Основний асортимент цих товарів приведений в табл. 9.1.

Більше двох третин усього товарообороту міжнародних товарних бірж приходиться на торгівлю сільськогосподарською продукцією і сировиною, лісоматеріалами та продовольчими товарами. Основними товарами в цих групах є насіння олійних культур та продукти їх переробки і зернові культури, на сукупну долю яких приходиться понад 60% товарообороту сільськогосподарських товарів, приблизно 18% складає торгівля продовольчими товарами та біля двох відсотків – лісоматеріалами.

Таблиця 9.1. Класифікація біржових товарів на міжнародних товарних біржах

Товарна група	Основний асортимент
1. Сільськогосподарська продукція і сировина	Зернові культури (пшениця, кукурудза, рис, овес, ячмінь, жито) Насіння олійних культур та продукти їх переробки (насіння соняшнику, льону і бавовнику, соєві боби, шрот) Текстильна сировина сільськогосподарського виробництва (бавовна, джут, натуральний шовк, пряжа, мита вовна, льон) Натуральний каучук
2. Продовольчі товари	Рослинного походження (цукор, рослинна олія, арахіс, концентрат апельсинового соку, какао-боби, кава) 2.2. М`ясо та живі тварини
3. Лісоматеріали	Пиломатеріали Фанера
4. Кольорові і дорогоцінні метали	4.1. Кольорові метали (мідь, олово, свинець, нікель, цинк, алюміній) 4.2. Дорогоцінні метали (золото, платина, срібло та ін.)
5. Паливно-енергетичні матеріали	5.1. Нафта та нафтопродукти (сира нафта, мазут, дизельне паливо, бензин) 5.2. Газ та продукти його переробки (скраплений газ, газойль, газ)

В біржовій торгівлі промисловою сировиною і продукцією більше половини товарообороту припадає на паливно-енергетичні матеріали; дорогоцінні метали складають біля 30% товарообороту, а питома вага кольорових металів становить приблизно 20 відсотків.

Зовсім інша структура товарного обігу складалася на вітчизняних біржах, що пов`язано з дією багатьох як об`єктивних так і суб`єктивних чинників.

Початковий етап відродження біржової торгівлі прийшовся на кінець 90-х років, коли розпочалося реформування соціально-економічної системи в країні.

Ліквідація централізованого розподілу матеріальних ресурсів та державної системи матеріально-технічного забезпечення, впровадження вільних цін в умовах дефіцитного ринку обумовили появу великої кількості бірж, як альтернативи планово-розподільчим органам. В 1991 р. вже було зареєстровано понад 50 бірж, які були створені з ініціативи представників місцевих державних органів влади та комерційних підприємств. Всі вони реєструвались як комерційні організації і мали за мету отримання прибутку для засновників. Складна фінансова ситуація, гострий дефіцит матеріально-технічних ресурсів та недосконале законодавство сприяли перетворенню бірж в звичайних ринкових посередників, які створювали умови для спекулятивної торгівлі реальним товаром з негайною поставкою проданого товару. Від продавця не вимагалась поставка товару на біржовий склад, тому що таких складів на той час на біржах не існувало. Покупець самостійно вивозив куплений товар зі складу продавця, в більшості випадків з стовідсотковою попередньою оплатою.

На біржові торги виставлялись найрізноманітніші товари, на які тільки був попит.

Тому, основну частку в товарному асортименті більшості бірж складали не біржові товари, а машинно-технічна продукція, устаткування, споживчі товари.

Після введення в дію прийнятого в грудні 1992 р. Закону України “Про товарну біржу” та досконаліших законодавчих актів з оподаткування доходів підприємств ситуація докорінно змінилась.

Біржі стали виконувати ті функції, які притаманні товарним біржам країн з розвинутою ринковою економікою. В структурі товарообороту переважне місце займають біржові товари (див. табл. 9.2).

Таблиця 9.2. Товарна структура вітчизняної біржової торгівлі у 2000 р.

Товарна позиція	Обсяг угод, млн. грн..	Питома вага, %
Метал і металопродукція	4,9	0,29
Кольорові метали	0,3	0,02
Транспортні засоби	193,4	11,50
Обчислювальна техніка і оргтехніка	8,6	0,51
Ліс і лісоматеріали	0,7	0,05
Будівельні матеріали	3,6	0,22
Паливо: в т.ч.: вугілля бензин	290,6 1,5 0,5	17,28 0,09 0,03
Непродовольчі товари	2,6	0,15
Сільськогосподарська продукція	989,7	58,83
Продукти харчування	62,8	3,73
Хімічна продукція	124,9	7,42
ВСЬОГО:	1682,1	100

За даними Держкомстату України в товарній структурі біржових угод за 2000 р. сільськогосподарська продукція становила 58,8%, паливо – 17,3%.

Разом з тим, залишається досить високою питома вага угод з купівлі-продажу транспортних засобів (11,5%), що свідчить про наявність резервів вдосконалення біржової торгівлі.

Важливою особливістю біржової торгівлі є відсутність самого біржового товару на біржі під час торгів. Так як кількісні та якісні характеристики біржового товару стандартизовані, немає потреби в його пред`явленні.

Тим більш важливим є встановлення вимог до якості біржового товару та контроль за їх дотриманням.

Як відомо, під якістю розуміють сукупність властивостей і характеристик продукції, що дають їй можливість задовольнити обумовлені та передбачені потреби.

Якість товару залежить від властивостей продукції, під якими розуміють сукупність фізичних, хімічних і біологічних особливостей, які виявляються за її створення та використання, а також від відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним, економічним та іншим вимогам. Обумовлені потреби фіксуються у вигляді посилання на відповідні технічні умови або інші нормативно-технічні документи. Вони, як правило, стосуються функціональної придатності, експлуатаційної безпеки та готовності, надійності, ремонтопридатності і т.п. Кожний товар можна характеризувати з погляду його властивостей, якості і показників якості.

Показники якості визначають функціонально-корисні властивості товару, тобто ті, які задовольняють певні потреби покупців. Товар може мати певні корисні властивості, котрі визначаються відповідно до умов його створення чи використання, але не мати високої якості. Тому біржова торгівля ставить жорсткі вимоги до інформації про якість товару. Такими вимогами є повнота інформації, її достовірність, єдність всіх учасників біржової торгівлі в оцінюванні якості товару.

Найповнішу та найдостовірнішу інформацію про якість продукції містить нормативно-технічна документація (стандарти, технічні умови тощо).

Проте досвід показує, що наявність таких документів та посилань на них ще не гарантує задоволення вимог покупців.

Для зниження ризику невиконання біржових угод щодо якості біржі здійснюють експертизу товару. Найбільш поширеною формою експертизи є сертифікація продукції і систем якості на підприємствах-виробниках.

На думку фахівців, найповніше відповідає вимогам покупців продукція, виготовлена на підприємствах, де діє ефективна система забезпечення якості.

Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації (ІСО) було затверджено серію стандартів МС ІСО 9000 – МС ІСО 9004. В Україні ці стандарти віднесено до національних (ДСТУ ІСО 9000-9004) і їх використовують як моделі оцінювання систем забезпечення якості в процесі укладання контрактів купівлі-продажу.

Сертифікація продукції – це процедура, за допомогою якої третя, незалежна від виробника і споживача сторона письмово засвідчує, що продукція відповідає заданим вимогам.

Продукція, яка отримала біржовий сертифікат міжнародної товарної біржі не тільки допускається до біржових торгів, але й має гарантований попит на світових ринках.

Для оцінювання якості біржового товару доцільно використовувати:

- стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні документи, на які здійснюються посилання в біржових контрактах;

сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності продукції встановленим до неї вимогам стандартів, технічних умов, будівельних норм і правил, санітарних норм і правил, інших нормативних документів, чинних в країні;

- сертифікацію систем забезпечення якості, як підтвердження спроможності виробника забезпечувати високу якість продукції на всіх стадіях виробництва, транспортування та зберігання, монтажу й експлуатації.

При здійсненні біржових операцій з реальним біржовим товаром, для усунення ризиків втрати ним якості в процесі виконання вантажно-розвантажувальних та транспортно-складських робіт, необхідно проводити вхідний контроль якості продукції при надходженні її на біржовий склад.

9.6. Особливості біржових угод на товарній біржі

Законом України “Про товарну біржу” визначено, що “товарна біржа …має за мету надання послуг в укладанні біржових угод”.

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов`язань з придбання та продажу певної кількості біржового товару.

Укладення біржових угод є основним змістом біржових операцій. Іноді неправомірно ототожнюють поняття “біржова операція” і “угода”.

Біржову операцію варто розглядати як сукупність дій та процедур по підготовці, оформленню та реєстрації біржової угоди.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам-громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Результатом біржової операції є зареєстрована біржею угода.

Угода вважається укладеною, якщо вона відповідає таким умовам:

• якщо її предметом є купівля-продаж, поставка та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

• якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за досягненням згоди сторін дня;

• якщо її учасниками є члени біржі.

Зміст біржової угоди, за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання, не підлягає розголошенню.

Угода вступає в силу з моменту її реєстрації на біржі.

Біржа є гарантом виконання зареєстрованих на ній угод.

На міжнародних товарних біржах укладаються угоди на реальний товар, ф`ючерсні (термінові) угоди, угоди з страхування (хеджування) та опціонні контракти (табл. 9.3.).

На товарних біржах України укладаються угоди з реальним товаром з негайною поставкою (на умові спот) і з поставкою в обумовлені терміни в майбутньому (на умові форвард). В 2000 р. на умовах спотових угод було укладено 94,2% всіх угод на біржах України, на умовах форвардних угод лише 3,1% усіх угод, переважно це купівля-продаж сільськогосподарської продукції. Торгівля ф`ючерсними контрактами та опціонами знаходиться на стадії впровадження.

Згідно з чинним Законодавством, на товарних біржах укладаються угоди з реальним товаром, тобто таким, що є в наявності у товаровиробника (власника товару) і зберігається на визначеному складі або може бути вироблений чи вирощений через певний період часу.

Таблиця 9.3. Характеристика біржових угод

Вид угоди	Різновид угоди	Суть і мета угоди
1. Угоди на реальний товар	1.1. Угоди з негайною поставкою наявного товару (спот, кеш) 1.2. Угоди з відстроченою поставкою на умові форвард	Угода передбачає негайну (від 1 до 30 днів) взаємопередачу прав і обов`язків щодо реального товару. Її метою є купівля-продаж товару, який знаходиться на складі біржі і переходить від продавця до покупця згідно з умовами контракту Угода передбачає зобов`язання продавця здійснити поставку в строки, визначені в угоді, а покупця – прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту. Продавець має можливість отримати передоплату при укладенні контракту
2. Ф`ючерсні (термінові) угоди	Угода не передбачає зобов`язань сторін щодо поставки або приймання реального товару у строк, що обумовлений у контракті, а тільки купівлю-продаж права на цей товар. Результатом угоди є можливість виплати або отримання різниці між ціною контракту на день його укладення та ціною на час виконання
3. Опціонні контракти	Контракти передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф`ючерсним контрактом, а тільки правом на володіння ним за певну ціну-премію. Придбавши опціон, покупець отримує право з часом купити товар за ціною, встановленою на момент придбання опціону
4. Операції з хеджування	Угода передбачає страхування від можливих втрат у разі зміни цін при укладенні угод на реальний товар

Угода з коротким терміном поставки на умові спот оформлюється спотовим біржовим контрактом.

Спотовий біржовий контракт містить такі розділи:

1. Сторони контракту.

2. Предмет контракту.

3. Поставка товару.

4. Реєстрація контракту.

5. Розрахунки за контрактом і його затвердження.

6. Гарантії виконання біржових контрактів.

7. Відповідальність сторін за відсутності гарантійного внеску.

8. Арбітраж.

9. Реквізити сторін.

В розділі “Предмет поставки” вказується назва товару, якість з посиланням на нормативно-технічний документ, кількість, ціна за одиницю, сума біржової угоди, реєстраційний збір, брокерська винагорода, вартість контракту, умови поставки, терміни та сума проплати, форма оплати.

Покупець згідно з контрактом і відвантажувальними документами перераховує кошти (вартість контракту) на розрахунковий рахунок товарної біржі.

Продавець товару на основі підтвердження товарної біржі про наявність зарахованих коштів покупця на її розрахунковому рахунку згідно з контрактом починає поставку товару. Підставою для перерахування продавцю вартості контракту є акт приймання-передачі зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

При виконанні спотового контракту важливим є розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару. Залежно від виду франко розмежовуються господарські зобов`язання і економічна відповідальність продавця-постачальника і покупця, а також визначаються витрати, включені в продажну ціну (вартість самого товару, витрати на транспортування і розвантаження, а також страхування). Якщо в спотовому біржовому контракті базис поставки визначено як франко-завод (EXW), то витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу – на покупця. Покупці оплачують послуги із завантаження, вивезення, розвантаження та зберігання придбаного товару, а також відшкодовують ризики.

Угода з відстроченою поставкою на умові форвард, тобто поставка реального товару відстрочена (від 30 до 360 днів) – це взаємна передача прав і обов`язків щодо реального товару. Оформлюється така форвардним біржовим контрактом. Особливість угоди на умові форвард полягає в значній різниці в часі між укладенням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару.

Контракт надає можливість продавцю (товаровиробнику) отримати передоплату та використати її для виробництва продукції. Покупець убезпечує себе від ризику підвищення цін на момент виконання контракту.

Форвардний біржовий контракт включає наступні розділи: 1.Сторони контракту; 2.Предмет контракту; 3.Термін поставки товару; 4.Супроводжувальна документація; 5.Реєстраційний збір біржі; 6.Порядок розрахунків; 7.Затвердження біржового контракту; 8.Відповідальність сторін; 9.Арбітраж. 10. Реквізити сторін.

Згідно з умовами контракту продавець бере зобов`язання здійснити поставку певного товару відповідної якості в терміни, визначені в угоді, а покупець – прийняти товар та оплатити його за цінами контракту.

Перевагами форвардного біржового контракту є наступні:

• об`єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який ще буде виготовлений (вирощений) на момент поставки, тому учасники торгів можуть наперед планувати свій прибуток;

• продавець (товаровиробник) має можливість отримати передоплату від покупця в межах 50% вартості контракту і використати на виробництво продукції;

• покупець гарантований від підвищення ціни і забезпечує організовані поставки продукції для власного виробництва (перепродажу).

Виконання форвардного біржового контракту розпочинається з моменту його укладення. Покупець протягом 8 робочих днів після проведення біржових торгів повинен перерахувати на рахунок біржі авансову передоплату, передбачену в другому розділі контракту та реєстраційний збір. Передоплата впродовж трьох банківських днів перераховується на рахунок продавця (товаровиробника). Продавець у визначений термін (не менше ніж за5 днів) до обумовленого в контракті строку передачі товару повідомляє біржу про свою готовність передати товар покупцеві, а також необхідні документи про обсяги та якість товару і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту. Покупець на підставі наданих документів перераховує на розрахунковий рахунок товарної біржі вартість контракту за винятком передоплати.

Економічна сутність торгівлі з відстроченою поставкою полягає в тому, що в умовах коливання цін і через непередбачуваність ситуації на ринку продавці мають можливість отримати комерційний прибуток від угоди, а покупці – максимальний спекулятивний прибуток. Різниця в часі між укладенням контракту і терміном його виконання дають змогу покупцеві перепродати контракт, аж доки не буде вичерпано строк до поставки товару. За цих умов спекулятивні операції на різниці цін стають невід`ємною частиною біржової торгівлі. Укладення угод з відстроченою поставкою на реальний товар прискорило оборот капіталу, забезпечило приплив спекулятивних капіталів, що, в свою чергу, сприяє збільшенню місткості ринку, стабілізації ціноутворюючих факторів.

Форвардні контракти відкрили широкі можливості для спекулятивних операцій з ними і завдяки цьому стали перехідним етапом у розвитку біржового ринку до складніших і ефективніших форм біржової торгівлі.

В біржовій торгівлі починає широко застосовуватись механізм перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який дає можливість продавцю або покупцю замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов`язання або купити нове. Запровадження цього механізму сприяло обігу біржових контрактів як самостійних об`єктів біржової торгівлі. Так, появився новий біржовий товар - ф`ючерсні контракти.

Ф`ючерсний контракт – це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, у визначене місце і час у майбутньому за ціною, встановленою в процесі біржового торгу у централізованому регульованому місці за правилами біржового ринку.

Особливістю ф`ючерсного контракту є повна стандартизація всіх показників, за винятком ціни, що встановлюється шляхом врівноваження, попиту і пропозиції. Стандартизація ф`ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат/знижок за відхилення від неї, умови і термін поставки, форми оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Ф`ючерсні угоди не передбачають обов`язкової поставки товару в термін, обумовлений контрактом. У процесі купівлі-продажу ф`ючерсних контрактів предметом яких є не стільки сам товар, скільки права на нього. Учасник біржі, який продав ф`ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов`язання, якщо не пізніше встановленого терміну купить таку саму кількість таких самих типових контрактів з тим же місцем поставки і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов`язання також і шляхом поставки реального товару покупцю. На угоди, що закінчується реальною поставкою товару, на міжнародних товарних біржах в останні роки припадає лише 2% біржового обороту. Мета ф`ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів.

Основні відмінності форвардних та ф`ючерсних контрактів приведені в табл. 9.4.

Таблиця 9.4. Порівняльна характеристика форвардних і ф`ючерсних контрактів

Умови контракту	Форвардний	Ф`ючерсний
Сторони контракту	Два конкретні контрагенти	Знеособлені партнери та розрахункова палата
Вид зобов`язань	Непереуступний	Вільнозамінюваний
Гарант	Частково біржа	Розрахункова палата
Товарне покриття	Реальної якості	Базової якості
Обсяг поставки	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Якість	Погоджується сторонами	Стандартизованийбіржею
Час поставки	Договірний	Стандартизований
Розмір застави	Визначається біржею	Визначається рівнем зміни ціни
Спосіб виконання	Реальна поставка	Ліквідація угоди у формі заліку, або реальна поставка
Ціна товару	Визначається в процесі біржового торгу після виконання контракту	Визначається в процесі біржового торгу
Закінчення табл. 9.4.
Розрахунки за контрактом	Після виконання контракту	Щоденно
Місце поставки	Погоджується сторонами	Визначається біржею
Поширення інформації про угоду	Обмежене	Обов`язкове

Якщо настав термін виконання ф`ючерсного контракту, то він повинен бути закритий шляхом проведення поставки реального товару чи взаємозаліку у порядку і на умовах, встановлених для кожного виду контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або його збиток.

Продовженням процесу еволюції біржового товару стали опціони, які передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф`ючерсним контрактом, а тільки правом купити або продати певну кількість форвардних або ф`ючерсних контрактів протягом обумовленого терміну в майбутньому за ціною, встановленою на момент придбання опціону. Таким чином, об`єктом опціонної угоди стає зобов`язання відступу прав на майбутню передачу прав і обов`язків щодо біржового товару або контракту на його поставку.

Придбавши опціон, його покупець отримує право, але не обов`язок, купити/продати ф`ючерсний контракт за спеціальною ціною в будь-який час протягом строку дії цього опціону.

Більшість опціонів припиняють дію у зазначений час протягом місяця, що передує даті настання ліквідації ф`ючерсного контракту.

Ціна опціону, так звана опціонна премія складається в процесі біржового торгу у біржовій ямі в умовах ринкової конкуренції. Опціонна премія – сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні.

Ціна, за якою утримувач опціону на купівлю (або продаж) може використати своє право купити (або продати) відповідний ф`ючерсний контракт, називається базисною, або ціною виконання.

Економічний механізм опціонних угод передбачає знання цін на певний товар у минулому і дає змогу прогнозувати та визначати ціни на майбутнє.

9.7. Брокерська діяльність на товарній біржі

Згідно з чинним законодавством біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов`язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто мати власне брокерське місце – засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі.

Більшість брокерів входять до штату брокерських контор.

Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно з Законом України “Про товарну біржу”, кожен її член має право відкрити власну брокерську контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Як юридична особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію та функціонує відповідно до затверджених засновником установчих документів.

В статуті брокерської контори передбачено її право самостійно укладати посередницькі та інші договори, відкривати рахунки в банках, бути платником податку та інших обов`язкових платежів до бюджету.

За організаційно-правовою формою брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Штат брокерської контори включає керівника, брокерів та необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори призначаються засновником, якщо інше не передбачено в установчих документах.

Члени біржі мають право здавати в оренду створені ними брокерські контори та отримувати прибуток у формі орендної плати.

Під час реєстрації незалежного брокера або брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер та індивідуальний код.

Статут та правила біржової торгівлі регламентують організаційно-виробничі відносини між товарними біржами і брокерськими конторами.

Головною діючою особою на біржовому ринку є брокер, від якого залежить успішна робота як брокерської контори, так і вся біржова торгівля. Брокери повинні мати спеціальну професійну підготовку і бути здібними до діяльності у сфері бізнесу. Вони спеціалізуються на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і виконують великий обсяг робіт на реальному ринку певного товару.

До їх позабіржових функцій входить дослідження підприємств - потенційних клієнтів, підбір, формування та встановлення тісних ділових зв`язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера повинна бути маркетингова діяльність: виявлення попиту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації про стан ринку, тенденції його змін. Брокер повинен володіти засобами реклами, а також ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

• глибоко вивчити законодавчі та нормативно-правові акти, якими регламентується торговельно-біржова діяльність, посередництво та діяльність підприємств – потенційних клієнтів;

• скласти перелік підприємств, що функціонують в районі його діяльності (з адресами, прізвищами та телефонами керівників, відповідальних посадових осіб); встановити сферу їх діяльності, оцінити конкурентоспроможність продукції та можливі обсяги збуту і потреби в матеріально-технічних ресурсах, фінансовий стан та платоспроможність підприємства, виявити імідж окремих підприємств в районі діяльності;

• вивчити кон`юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватись в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені та біржову інформацію про стан біржової торгівлі та тенденції його змін;

• опрацювати зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів з клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні і рекламні матеріали, що можуть зацікавити клієнта;

• продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів з конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити фірма.

Співробітництво брокерської контори з клієнтами на вітчизняних біржах оформлюється укладенням таких основних документів:

• договір на брокерське обслуговування;

• договір-доручення на брокерське обслуговування.

Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати чи купувати товари через біржу і брокерською конторою (брокером). Це, як правило, безстроковий договір, який надає клієнту можливість доручати брокерській конторі представляти його інтереси та укладати угоди на біржі, але не містить ніяких умов і зобов`язань щодо розрахунків та платежів. На підставі цього договору клієнт укладає з брокерською конторою (брокером) договір-доручення на брокерське обслуговування, в якому визначаються обов`язки і відповідальність клієнта і брокера щодо купівлі/продажу товару на біржі. Договір-доручення оформлюється на визначений строк. В договорі-дорученні обумовлюються розмір та форма оплати послуг брокерської фірми, а також форми і розміри відповідальності сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнала потерпіла сторона, внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов`язань винною стороною.

На сучасному етапі брокерські контори встановлюють плату за надані клієнтам послуги, як правило, або у відсотках від вартості виконаного контракту (в межах 2-10%), або як частину різниці між вартістю контракту за ціною клієнта та вартістю виконаного контракту за фактичною ціною. В більшості випадків ця винагорода становить 50% різниці.

Конкретний рівень винагороди визначається за згодою сторін і залежить від багатьох факторів: рівня конкуренції на ринку брокерських послуг; досвідченості і конкретних інтересів клієнта, його фінансового стану, складності доручення, інтересів брокера тощо.

При оформленні договору-доручення брокер зобов`язаний познайомити клієнта з встановленими правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і знімання з них.

Після укладення договору-доручення клієнт повинен надати брокерській конторі (брокеру) доручення на право укладати угоди та вести розрахунки від його імені.

В договорі-дорученні обумовлюються максимальна та мінімальна ціна купівлі/продажу товару, його кількість, якість з посиланням на відповідний державний стандарт чи технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін та базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додаються:

• довідка про наявність та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

• сертифікат якості незалежної інспекції з контролю за якістю товару (для продавця);

• довідка банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантія про оплату від банку (для покупця)

Згідно з чинним законодавством брокери вправі пересвідчитись в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Договір-доручення, або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Брокер, який досягнув згоди з іншою стороною під час торгу у біржовій ямі, оформлює відповідний контракт та подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених правилами біржової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту, кожному контрагенту направляється один його примірник для виконання.

Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту і звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору-доручення. У звіті подається розрахунок кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.

На зарубіжних ф`ючерсних біржах разом з брокерами, що торгують на біржі і виконують тільки замовлення, що надійшли від брокерських контор або безпосередньо від клієнтів, працюють також брокери-спекулянти. Це так звані незалежні брокери, що здійснюють угоди від власного імені та за власний кошт, тобто на свій страх і ризик. На відміну від брокерів біржового залу, спекулянти сподіваються отримати прибуток від зміни рівня цін, а не від різниці цін продавців і покупців. Стратегією цих брокерів є купівля контрактів за низькими цінами і продаж їх за вищими цінами. Вони купують ф`ючерсний контракт в розрахунку, що ціни збільшаться і його продаж за вищою ціною принесе їм прибуток. Спекулянти продають контракт в надії, що ціни впадуть, щоб придбати його за нижчою ціною і знову отримати прибуток. Рішення спекулянтів про те, будуть вони продавати чи купувати, залежать від прогнозування ринкової ситуації, а їх прибуток чи втрати – від досвіду та вміння правильно передбачати рух цін.

Успішні операції брокера можливі лише за умови розробки стратегії спекуляції, аналізу і прогнозу цін і вміння ефективно управляти виділеним для операції капіталом. Багаторічна діяльність брокерів-спекулянтів на ф`ючерсних біржах уже сформувала перелік правил, яких необхідно дотримуватись для успішного здійснення спекулятивних операцій. Наведемо деякі з них:

• здійснювати спекулятивні операції лише тим обсягом коштів, які брокер може дозволити собі втратити;

• перед початком кожної операції визначати рівень ризику і очікуваний обсяг прибутку;

• одержувати максимум прибутку за мінімуму втрат;

• за кожною операцією ризикувати не більше як 5% спекулятивного капіталу;

• при здійсненні спекулятивної операції чітко усвідомлювати, що середній прибуток у 10-15 разів перевищує можливі втрати;

• не додавати щоразу контрактів більше, ніж їх було на момент початкового відкриття позицій.

Діяльність спекулянтів на ф`ючерсному ринку сприяє підвищенню його ліквідності, тобто дає можливість швидко продавати і швидко купувати, а також посилює конкуренцію. Купуючи ф`ючерсні контракти за низькими цінами, спекулянти підвищують попит, що зумовлює збільшення ціни. Продаж спекулянтами ф`ючерсних контрактів за високими цінами зменшує попит і, отже, ціни. Тому вони сприяють більш ефективному виявленню об`єктивної ціни усуненню різких перепадів ціни і, в цілому, відносній стабільності ринку.

Функціонування та розвиток світової біржової торгівлі переконливо свідчить, що ф`ючерсна торгівля стає домінуючим видом діяльності товарних бірж. Вони перестають бути тільки організаторами оптового товарного ринку і перетворюються в центри ф`ючерсної торгівлі в сучасному розумінні цього поняття. Товарна біржа стає загальновизнаним центром ціноутворення, центром страхування прибутку і такої комерційної діяльності, яка б давала можливість одержувати додатковий прибуток.

Відповідно до світових тенденцій розвитку біржової торгівлі можна очікувати становлення ф`ючерсного ринку в Україні. Цьому сприяє зростання обсягів біржової торгівлі форвардними контрактами, формування сучасної нормативно-правової бази для розбудови в цілому біржового ринку і для ф`ючерсної торгівлі зокрема.