2014ARCHIVLekcii

АРХІВОЗНАВСТВО − галузь наукових знань/наукова дисципліна, навчальна дисципліна, практична сфера діяльності

Архивовѣдѣние/Архивоведéние/Архівознавство−Архівістика−Архівологія−Архівономія−Архівософія: еволюція змісту

Розуміння “Архивовѣдѣния” як архівної науки мало місце у другій половині 19 ст.

І.Л. Маяковський відносить усвідомлення наукового статусу архівознавства до 1860–1880-х рр., пов’язуючи це з діяльністю М.В. Калачова, коли “наука про архіви”, потреба в якій існувала ще з початку 19 ст., отримала своє місце у вищій школі.

“Архивовѣдѣние” з’явилося в якості предмету викладання в Петербурзькому археологічному інституті і термін закріпився для означення саме навчальної дисципліни і сприймалося як сукупність знань стосовно архівів. Точне обґрунтування завдань “Архивовѣдѣния” викристалізувалося в результаті викладання в навчальних закладах.

Приблизно до цього часу слід віднести усвідомлення архівознавства як науки в західноєвропейській історіографії. Про архівознавство як самостійну науку вперше говорить французький історик Шарль-Віктор Лянглуа в 1895 р.: Langlois Ch.-V. La science des archives // Revue internationale des archives, des bibliothèques et des musées. − Paris, 1895. − № 1. − Р. 7-25

Archivwissenschaft, тобто архівна наука. Термін Archivwissenschaft вперше був введений до наукового обігу німецьким вченим Й.-А. Еггом у книзі “Теоретичні ідеї архівознавства” в 1804 р. Oegg Josef Anton. Ideen einer Theorie der Archivwissenschaft. Zur Leitung der Praxic bey der Einrichtung und Bearbeitung der Archive und Registraturen. – Gotha, 1804. – XVIII, 134 s.

Термін, поняття	Предметна сфера “Науки про архіви”
Архивовѣдѣние	Російський історик, юрист, архівіст, археограф, сенатор, організатор першого в Росії навчального закладу з підготовки архівістів − Петербурзького археологічного інституту (1877 р.), автор першого в Росії курсу з архівознавства М.В. Калачов, включав до Архивовѣдѣния і дипломатику. Для нього архівознавство було по суті частиною дипломатики. І.Є. Андреєвський у 1885–1887 рр. читав у Петербурзькому археологічному інституті курс “Наука про архіви”, а в 1890 р. він же опублікував у Енциклопедичному словнику Ф.А.Брокгауза і І.А.Єфрона статтю “Архивовѣдѣние или наука об архивах”. І. Андреєвський стосовно “Архивовѣдѣния” як науки про архіви визначав його три головні завдання. Перше – наукове обґрунтування сутності архівів і шляхом його роз’яснення надати єдність і цілісність (цельность) всім категоріям архівів. Друге завдання – привести архіви до стану установ міжнародних чи всесвітніх, шляхом обґрунтування методів користування ними. Третє завдання полягало у викладі основ правильного і зручного устрою архівів, найкращих методів зберігання, складання інвентарів, описів. *** У 1895–1897 рр. викладач Петербурзького археологічного інституту А.П. Воронов видав у двох випусках літографічний “Конспект лекцій з архівознавства”. В лекціях пояснювалися терміни “архів” і “Архивовѣдѣние”. Зміст зазначених лекцій давав уявлення про предметну сферу архівознавства: історія архівної справи в Росії, найголовніші архіви Росії, устрій архівів і ведення архівної справи, приміщення і внутрішній устрій архівів, система розміщення архівного матеріалу, описання справ і складання покажчиків, централізація архівів. *** Російський архівіст Д.Я. Самоквасов на початку 20 ст. трактував “Архивовѣдѣние” як науку, яка з одного боку покликана вивчати історію архівів, архівного законодавства та історію і діяльність установ, які залишили документи свого діловодства, з іншого боку – давати практичні поради, необхідні для раціональної постановки архівної справи стосовно зберігання, класифікації, описання і видання архівних документів, знищення непотрібних архівних документів. *** Традиція поділу на Архивовѣдѣние і Архивоведéние продовжувалася до 1940-х рр., коли Архивовѣдѣнию предметом вивчення відводилася історія архівів і архівної справи, а Архивоведéнию − теорія і практика архівної справи Див.: Колесников И. Вспомогательные исторические дисциплины и их значение для истории и архивной работы // Архивное дело. − 1940. − № 2 (54). − С. 13. *** Російські радянські посібники 1930–1940-х рр., що включали питання теорії і методики архівної справи оминали узагальнюючу назву “Архивовéдение”, а були опубліковані як “Теорія і техніка архівної справи” (Г.А. Князєв, 1935 р.) та “Теорія і практика архівної справи” (К.Г. Мітяєв, 1946 р.). К.Г. Мітяєв виклав “систематическое и всестороннее представление о всем комплексе вопросов архивоведения”, в коло яких входили питання документознавства, комплектування ДАФ, класифікації документів (“документальних матеріалів”), їх наукової експертизи, тематичного виявлення і використання (Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела. – М., 1946. – С. 5–6). Згодом виокремилися як самостійні дисципліни “Історія і організація архівної справи” та “Теорія і практика архівної справи”. У назвах перших українських підручників з історії і організації архівної справи фігурували терміни “Архівознавство”: Романовський В.О. “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах” (, Харків, 1927 р.) та “Архівознавство. Елементарний підручник” (1932). Лише з кінця 1950-х рр. термін “архівознавство” поступово повертається в наукову літературу і лексику архівістів. Цьому суттєво сприяла редакційна стаття В.М. Автократова в другому номері “Вопросов архивоведения” за 1963 р. “Некоторые вопросы развития теории советского архивоведения”. *** Радянський архівознавець Ш.К. Чхетія у статті “Архивоведение, его предмет, задачи и цели” //Науч.-инф. Бюллетень. − Тбилиси, 1958. − № 2. − С. 15−28 − визначав АРХИВОВЕДЕНИЕ як “комплексне поняття”, що включало власне архівознавчі питання (історія архівів, архівної справи та архівознавства, методика і техніка архівної справи) та археографію. *** Краткий словарь архивной терминологии. − М.-Л., 1968 − С. 13: Архивовéдение − научная дисциплина, изучающая и разрабатывающая теоретические, методические и организационные вопросы архивного дела и его историю. Архівістика. Термінологічний словник. − К., 1968. − С. 17: Архівознавство − комплексна система знань, що вивчає теорію, історію і практику архівної справи, її правові та економічні засади.
Архивоведéние	Спочатку включало питання фізичної збереженості документів, класифікації, описання, відбору документів до знищення та інші “практичні завдання”
Архівістика	Архівістика − калька з французького l’archivistique − поняття побутувало в архівознавчій літературі і як еквівалент поняттю “архивоведение”, і як узагальнююче поняття, що охоплює і “архивовéдение” і “архивное дело” Архівістика. Термінологічний словник. − К., 1968. − С. 14 Архівістика − архівознавство та архівна справа в їх єдності. Архівістика. Термінологічний словник. − К., 1968. − С. 15 Архівна справа − галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, політико-правові культурологічні та техніко-економічні аспекти організації зберігання архівних документів та використання їх інформації.
Archivistique	L’archivistique est la discipline relative aux principes et aux techniques régissant la création, l’évaluation, l’accroissement (l’acquisition), le classement, la description, l’indexation, la diffusion et la préservation des archives.
Архівологія	Московский професор Є. Старостін виклав своє розуміння терміну: “Архивология, формирующаяся на стыке источниковедения и архивоведения, занимается выявлением и разработкой важнейших комплексов источников по истории архивного дела и архивов: описей, каталогов, путеводителей, дел, фондов, коллекций, архивов, проектов архивных законов и т. п. В более широком смысле “архивология” занимается не только изучением проблем архивного источниковедения, но и исследованием всех аспектов документирования человеческого опыта”. Наступним кроком є комплексне вивчення всього процесу документування людського досвіду. “Сложение этих двух направлений и позволило нам обозначить область научных знаний, которую мы условно назвали термином “архивология”” − Див.: Старостин Е.В. Архивы России. Методологические аспекты архивоведческого знания. − М., 2001. − С. 18.
Архівономія	Венесуельський архівіст Маріо Брисеньо Перосо, протиставляючи поняття “архівологія” і “архівономія” підкреслює, що остання не є наука, а є майстерність, направлена на упорядкування організації архівів таким чином, що “архівоном” є тільки той, хто вивчив норми архівної організації, але не учений, який крім знання всього цього розуміється в збереженні, інтерпретації, управлінні і розподілі фондів, а також знає палеографію, дипломатику, історію, законодавство. Цей останні й і є “архіволог”.
Архівософія	Зародження поняття “архивософия” (К.Б. Гельман-Виноградов, Т.І. Хорхордіна) є спробою об’єднати теоретичне вчення В.І. Вернадського про ноосферу (сферу розуму) з архівознавством, вкладаючи зміст у це поняття: “комплексна дисципліна, що вивчає архіви як інформаційну метасистему загальнопланетарного характеру”. Хорхордина Т.И. “От архивоведения к архивософии”// Вестник архивиста. 1994. – № 4 (22). – С. 72–75: “...внедрение в сознание архивистов и историков нового, синтетического взгляда на природу архивов – говорить о переходе к качественно новому пониманию задач архивоведения, к пониманию науки об архивах как о междисциплинарной сфере знания – АРХИВОСОФИИ. Архивософия находится как бы на стыке методологи и теории науковедения, философии, (культурологии) и информатики” (с. 74)...часть проблем, которые предстоит анализировать в рамках будущей науки – “архивософии”.

АРХІВ − поняття полісемічне:

1. сукупність документів

2. споруда, приміщення, сховище документів

3. структурний підрозділ установи (саме структурний підрозділ отримав самоназву “архів”)

4. державна установа

5. корпусне видання документів (наприклад, Архив Маркса и Энгельса, изданный в 1930-х-40-х гг в 12 томах; Архив Юго-Западной России (АЮЗР) − видання історичних документів і літературних пам’яток Правобережної і Західної України 14—18 століття в 35 томах. Видане Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів у Києві)

6. специфічна інформаційна система (а) інформаційна система постійно зростає − архіви постійно комплектуються− але інформація не піддається фактору старіння як в інформаційних центрах; б) в архівах зберігаються нетиражовані одиниці інформації − відтворити інформаційний потенціал втраченого архіва практично неможливо; в) архіви зберігають не всю задокументовану інформацію − через експертизу документів здійснюється їх відбір на архівне зберігання; г) в архівах зберігаються генетично споріднені комплекси документів − архівні фонди; формально-логічні комплекси − колекції є виключенням; д) в архівах немає поодиничного обліку документів; основними обліковими одиниціями є фонд і справа).

Навчальна дисципліна “Архівознавство”:

– знайомить студентів з правовими та організаційними засадами функціонування архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій,

− зосереджує основну увагу на діяльності державних архівів, які є основною ланкою системи архівних установ України.

Мета курсу – розкрити значення Національного архівного фонду України як важливої складової інформаційних ресурсів суспільства, роль архівних установ у документаційному забезпеченні управління та сучасні архівні технології.

Завдання курсу “Архівознавство” для спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”:

• з’ясувати статус державного архіву як сховища документальних культурних цінностей, специфічної інформаційної системи, органу державного управління;

– показати основні закономірності, етапи становлення і розвитку архівів; акцентувати увагу на типології архівів (архіви-регістратури, відомчі архіви, відомчі історичні архіви, історичні архіви);

– проаналізувати нормативно-правову базу діяльності архівних установ і передусім державних архівів;

– ознайомити студентів з понятійним аппаратом;

– подати загальну характеристику сучасної системи архівних установ України;

– розкрити принципи класифікації та обліку документів у державних архівах;

–– охарактеризувати довідковий апарат в архівах і шляхи його удосконалення;

В результаті вивчення курсу “Архівознавство” студенти повинні знати:

– фундаментальні поняття архівістики;

– закономірності становлення та розвитку архівів;

– особливості сучасної системи архівних установ в Україні та її найпотужнішої ланки – державних архівів;

– законодавчо-нормативну базу функціонування державних архівів;

– правові та організаційні засади функціонування архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

– теоретичні засади комплектування архівів та використання архівної інформації;

– специфіку архівів як інформаційної системи.

Студенти повинні вміти:

– аналізувати сучасну ієрархічну систему архівних установ в Україні та законодавчо-нормативну базу її функціонування;

– характеризувати основні принципи комплектування архівів, класифікації, обліку, зберігання та використання архівних документів;

• визначати роль архівних установ у законодавчо-нормативному та науково-методичному забезпеченні керування документаційними процесами;

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	денна форма								заочна форма
	усього	у тому числі							усього	у тому числі
		л	с	п	лаб	інд	с.р.	мк		л	с	п	лаб	інд	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
Змістовий модуль 1. Історія архівної справи та теоретичні засади архівістики
Вступ	4	4							2	2
Тема 1. Закономірності становлення і розвитку архівів	14	4		2			8		14	2		2			10
Тема 2. Розвиток наукових знань про архіви	12	2	2				8		13	1	2				10
Тема 3. Об’єкт, предмет та методологія архівознавства	10	2					8		11	1					10
Тема 4. Терміносистема архівознавства	16	4	2				10		19	1					18
Тема 5. Міждисциплінарні зв’язки архівознавства	14	4		2			8		13	1		2			10
Модульний контроль	2							2
Разом за змістовим модулем 1	72	20	4	4			42	2
Змістовий модуль 2. Сучасна система архівних установ та законодавчо-нормативна база її функціонування
Тема 1. Архівні установи України на сучасному етапі. Організація документів на рівні Національного архівного фонду	16	4		2			10		19	2		2			15
Тема 2. Організація документів на рівні архіву та архівного фонду. Теорія фондування	18	4	2				12		16	1					15
Тема 3. Архівне законодавство: міжнародний і вітчизняний досвід	16	4					12		16	1					15
Тема 4. Нормативно-методична база діяльності архівних установ	20	4	2	2			12		21	1					20
Модульний контроль	2							2
Разом за змістовим модулем 2	72	16	4	4			46	2
Змістовий модуль 3. Національний архівний фонд України: формування, забезпечення збереженості, використання ретроспективної (архівної) інформації
Тема 1. Експертиза цінності документів та комплектування державного архіву	18	4	2	2			10		17	2					15
Тема 2. Облік документів Національного архівного фонду	12	2					10		16	1					15
Тема 3. Технології зберігання документів: сучасна нормативно-методична база	10	2					8		11	1					10
Тема 4. Довідковий апарат до документів Національного архівного фонду. Інформатизація архівної справи в Україні	20	4	2	2			12		18	1	2				15
Тема 5. Сучасні дескриптивні методики в архівній справі	12	2					10		11	1					10
Тема 6. Використання архівної інформації. Науково-дослідна і методична робота архівних установ	16	4		2			10		17	1					16
Модульний контроль	2							2
Разом за змістовим модулем 3	90	18	4	6			60	2
Усього годин	234	54	12	14			148	6	234	20	4	6			204