Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kursovoy_shablon_1.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
516.1 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Індустріальний технікум ДонДТУ

Курсова робота

З предмету: Планування й організація діяльності підприємства на тему: Організація трудових процесів

Розробив: студент групи ЕП-07-2з

Ульянова Р.

Керівник: Гіркіна О.А.

Алчевськ

2009

Зміст

Вступ

1. Організація трудових процесів

2. Розрахункова частина

2.1 План виробництва та матеріально – технічного забезпечення

2.2 Праця і заробітна плата

2.3 Комплексні витрати

2.4 Собівартість та прибуток

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Підвищення ефективності та структурна перебудова суспільного виробництва в сучасних умовах становлення ринкової економіки України зумовлює нові підходи до планування господарської діяльності підприємств як основної функції управління підприємством. Значення планування господарської діяльності визначається тим, що в його процесі визначаються напрямки, темпи і пропорції розвитку виробничої системи будь-якого рівня, основні показники її функціонування у визначеному періоді, а також збалансована забезпеченість управлінських рішень необхідними ресурсами.

За останні роки, в результаті значних змін в економіці, які, як правило характеризуються двома критеріями - створенням в Україні самостійної економічної державної моделі та ринковими перетвореннями, в народногосподарському механізмі відбулися зміни в системі планування, проте вони переважно полягали в послабленні ролі планування, воно стало другорядним і вважалось, що поступово повинне зникнути. Підприємства відмовились від перспективного планування, мотивуючи це невизначеністю умов господарювання та зовнішнього середовища. Планові рішення, що приймалися, охоплювали період не більше року. Переважно плани розробляли на квартал з розбивкою завдань по місяцях, мали фрагментарний характер, що не містить необхідних розділів і показників, не сприяє цілісності та комплексності планування, знижували ефект від його застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств.

Але в умовах динамічності зовнішнього середовища стало практично неможливим забезпечувати нормальну роботу підприємств, звертаючи увагу лише на поточну ситуацію, на внутрішні проблеми. Прискорення процесів, що проходять у зовнішньому середовищі, зміна позиції постачальників і споживачів, підвищення конкуренції, інтенсивний науково-технологічний розвиток призводять до того, що підприємствам стає складніше передбачати майбутню ситуацію і адаптуватися до неї.

Планування на підприємстві в умовах ринку - це могутній фактор його організаційного розвитку, основа для чіткої налагодженої роботи всіх структурних підрозділів, що дозволяє виробити комплекс засобів і методів, які забезпечують розробку і впровадження в практику управління ринкових методів господарювання.

1. Організація трудових процесів

1.1. Основні передумови ефективної праці людини.

Організація ефективного функціонування підприємства перед­бачає використання праці людини. Передумовою високопродуктив­ної праці є чітка її організація та відповідна мотивація.

Поточним завданням організації праці є виконання плану ви­робництва, а перспективним - максимальна її продуктивність. Організація продуктивної праці людини характеризується п'ятьма основними вимогами: 1) фізіологічними умовами праці (стан обладнання, його ефек­тивність, умови управління виробничими процесами, фізичне на­вантаження, ритмічність та умови праці, режим роботи);

2) матеріальними умовами виробництва (методи організації праці, методи регулювання виробничих процесів, методи контролю сирови­ни та готової продукції, розміщення робочих місць, рівень механізації виробництва, рівень складності підготовки та виконання робіт);

З) психологічними умовами (інформація щодо психологічного стану окремого працівника і колективу в цілому, врахування люд­ського фактора при організації праці, ефективність методів моти­вації праці);

4) загальним психологічним кліматом у колективі (тісний фун­кціональний зв'язок адміністрації, управління та виробництва, рі­вень корпоративної культури);

5) добробутом працівників та Їхнім матеріальним станом.

Організація праці потребує, щоб кожний працівник був адап­тований до умов діяльності на підприємстві та виконував виробни­чі завдання у нормальному ритмі. Адаптованість працівника до ро­боти визначається такими показниками:

- задовільний фізичний та психологічний його стан;

- наявність відповідних засобів для праці та управління;

- сприятливі умови для виконання роботи.

Нормальний ритм роботи передбачає:

- оптимальну швидкість виконання робочих рухів і робочих прийомів;

- виконання операцій згідно з методикою та інструкціями.

Виконання названих положень створює передумови для ефек­тивної праці персоналу підприємства. Кількісну оцінку ефективної праці визначають трьома головними складовими: регламентованим фондом робочого часу, рівнем кваліфікації працівника та рівнем про­дуктивності його праці.

1.2. Промислово - виробничий персонал та розрахунок їх чисельності. Кадрова політика.

Промислово – виробничий персонал підприємства залежно від функцій розподіляють за такими категоріями:

1) робітники – особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або роботами з надання виробничих послуг і переміщення вантажів. Залежно від відношення до процесу створення продукції робітники поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва);

2) службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль;

3) інженерно – технічні працівники, учні, молодший обслуговуючий персонал, охорона. Наприклад: працівники, зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління.

Залежно від сфери виробництва персонал підприємства роз­поділяють на дві групи: промислово-виробничий, який задіяний в основному, допоміжному і обслуговуючому виробництвах та непро­мисловий (житлово-комунальні служби, працівники соціальної ін­фраструктури).

Промислово-виробничий персонал залежно від його участі у виробничому процесі розподіляється на експлуатаційний і ремонт­ний. Експлуатаційний персонал здійснює управління обладнанням, технологічними процесами, а ремонтний виконує всі види ремонт­них робіт, модернізацію та реконструкцію підприємства.

Персонал управління підприємством відноситься до категорії адміністративно-управлінського персоналу.

Загальну чисельність персоналу підприємства розраховують на підставі типових нормативів чисельності, норм виробітку, норм обслуговування для всіх робочих місць і категорій працюючих.

Го­ловними напрямами скорочення чисельності персоналу підприємства є:

1) комплексна механізація та автоматизація виробництва (що передбачає впровадження в технологічні процеси автоматизованих машин та обладнання, які зменшують потребу у великій кількості живої праці);

2) удосконалення організаційних структур управління;

3) удосконалення виробничих структур управління.

Загальну чисельність персоналу підприємства називають його штатами. Для обліку та контролю за наявністю і рухом працівників на підприємстві складають штатну відомість. Штатиий розпис - це внутрішній нормативний документ підприємства в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів.

Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприєм­ства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.

Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.

Важливу роль на підприємстві необхідно приділяти кадровій політиці.

Кадрова політика - це сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних заходів держави з формування, використання і відтворення трудового (кадрового) потенціалу. Під кадровою політикою розуміють систему теоретичних по­глядів, ідей, принципів, які визначають основні напрями роботи з персоналом, її форми і методи. Вона розробляється власниками підприємства (організації), вищим керівниц­твом, кадровими службами для визначення генерального напряму і засад роботи з кадрами, загальних і специфічних вимог до них.

Кадрова політика має за головну мету забезпечення сьогодні та у майбутньому кожної посади і робочого місця персоналом належної кваліфікації. Задля досягнення цієї мети треба професійно здійснювати набір, підготовку та оцінку персоналу, мотива­цію ефективної праці, соціальні функції тощо.

Основними завданнями кадрової політики є:

- своєчасне забезпечення підприємства (організаціі) персоналом необхідної якості та у достатній кількості;

- забезпечення умов реалізації передбачених трудовим законодавством прав і

обов' язків громадян;

- раціональне використання трудового потенціалу;

- формування і підтримання ефективної роботи трудових колективів.

Основні різновиди кадрової політики:

1) політика підбору кадрів;

2) політика профнавчання;

3) політика оплати праці;

4) політика формування кадрових процедур;

5) політика соціальних відносин.

Вважається, що письмове оформлення кадрової політики дозволяє чітко й наочно проде­монструвати погляди адміністрації, переконати персонал у її добрих намірах, поліпшити взаємо­дію підрозділів, раціоналізувати процес прийняття кадрових рішень, інформувати персо­нал про правила внутрішніх взаємовідносин, поліпшити морально-психологічний клімат тощо.

Кадрова політика базується на кадровій концепції організації, яка разом із виробни­чою, фінансово-економічною, науково-технічною, маркетинговою концепціями є еле­ментом загальної концепції розвитку підприємства (організації).

Механізм реалізації кадрової політики - це система планів, норм і нормативів, а також організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів для вирі­шення кадрових проблем, задоволення потреб підприємства (організації) в персоналі.

На рівні підприємства (організації) ця система перелічених заходів повинна створи­ти сприятливі умови для нормального функціонування, розвитку і ефективного викорис­тання персоналу.

Приклад. ВАТ “АМК”- підприємство з повним металургійним циклом виробництва. До його складу належать агломераційне, доменне, сталеплавильне, прокатне виробництво, цех з ремонту енергетичного та механічного обладнання, транспортні цехи. Комбінат працює у безперервному виробничому режимі, виробництво масштабне, тому підприємство має дуже велику та різноманітну структуру промислово – виробничого персоналу. У штатній відомості перелічені всі посади, робочі місця та кількість працівників на кож­ній посаді і кожному робочому місці. Стосовно кадрової політики, зазвичай, офіційно декларується і детально фіксується в інструкціях, які ре­гламентують найважливіші аспекти управління людськими ресурсами.

На малих під­приємствах вона, здебільшого, спеціально не розробляється, а існує як система неофіційних вказівок власників.

Кожне підприємство розробляє свої масні принципи кадрової політики. До загальних принципів, характерних для більшості підприємств, можна віднести: справедливість, по­слідовність, дотримання трудового законодавства, рівність і відсутність дискримінації.

1.3. Організація робочого місця та режиму роботи підприємства. Продуктивність праці та фактори зростання.

Елементами оснащення робочого місця є: обладнання, технологічна оснастка, підйомно-транспортні устрої, засоби зв'язку, джерела освітлення, різні пристрої, які полегшують умови праці. Обслуговування робочого місця передбачає своє­часне забезпечення його сировиною, матеріалами, інструмен­тами, технологічними картами, технічним наглядом за станом обладнання, своєчасним ремонтом, а також підтримання чис­тоти на робочому місці.

Важливе значення має організація робочого місця в про­сторі, яка передбачає раціональне розміщення обладнання з урахуванням архітектурних та кольорових рішень, визначення місцезнаходження робітника і його положення при виконанні робіт. Обладнання повинне бути розміщене з урахуванням зруч­ності його експлуатації, вимог техніки безпеки та мати зв'язки із суміжними робочими місцями.

Розміщення та зберігання інструментів, пристроїв, заготовок, деталей повинне забезпечувати робітникові економічні робочі рухи і робочі прийоми, що є особливо важливим при роботі на високоп­родуктивному обладнанні.

Планування робочих місць з урахуванням індивідуальних особ­ливостей робітника дає можливість усунути деякі допоміжні опера­ції, скоротити час їх виконання та підвищити продуктивність праці при виконанні основних операцій.

Згідно з чинним законодавством робоча зміна повинна тривати 7 годин, робочий тиждень – 41 годин. Для підлітків до 18 років встановлений скорочений робочий тиждень – 36 годин, а для віку від 15 до 16 років – 24 години.

При безперервному виробництві (хлібозаводи, металургійні заводи, електростанції) для організації обслуговування обладнання в три зміни створюються чотири бригади.

Кількість бригад визначається календарним фондом часу тижня (7*24) та тривалістю робочого тижня (7*6), тобто 168÷42 = 4 бригади.

Для організації раціонального режиму роботи бригад протягом року складають графік змінності, де відображається кількість відпрацьованих робочих змін кожною бригадою. Найбільш поширений графік змінності – це робота чотирьох бригад при чотирьохденній тривалості робочого тижня.

Дні

1

2

3

4

5

6

7

8

Бригади

Робочі зміни

1

1

1

1

1

2

2

2

2

3

3

1

1

1

1

3

2

3

3

З

3

4

2

2

2

2

3

З

Рис. 1 Графік змінності

Режим роботи персоналу визначається «Правилами внутрішнього розпорядку» підприємства, у них визначено час початку, тривалість та закінчення робочої зміни, час перерв на обід та відпочинок, а також заохочення за успіхи в роботі та покарання порушників режиму роботи.

Продуктивність праці робітника залежить від рівня органі­зації діючих робочих місць та проектування раціональної органі­зації праці на новостворених місцях. Щоб забезпечити раціо­нальну організацію робочих місць, потрібно враховувати рівень їх механізації, тип виробництва, рівень спеціалізації та розподі­лу праці. Під продуктивністю праці розуміють її ефективність. Сутність ефективності полягає в тому, що однакова кількість живої конкретної праці протягом визначеного часу роботи, залежно від умов виробництва дає різні результати. Щоб усвідомити поняття продуктивності праці, потрібно врахувати наступне:

- категорія "продуктивність праці" пов'язана з живою конкретною працею. Це означає, що її ефективність можна порівнювати лише при виробництві однакових споживчих вартос­тей. Наприклад, можна порівняти та зробити відповідні вис­новки щодо продуктивності праці працівників двох цукрових заводів. Але, порівнявши її з підприємствами двох різних га­лузей, можемо зробити висновок тільки щодо динаміки їх про­дуктивності праці;

- продуктивність праці залежить від особливостей виробниц­тва, насамперед від технічного рівня та рівня організації виробниц­тва. Підприємство з високим рівнем механізації та автоматизації ви­робничих процесів матиме вищу продуктивність праці робітників, ніж те, яке використовує ручну працю;

- рівень продуктивності праці визначається обсягом продукції, яку виробляє один середньообліковий працівник за одиницю робо­чого часу (годину, зміну, місяць, рік):

ПП = Ов÷ Чсеред.обл.,

де ПП - продуктивність праці, т, грн;

Ов - виробництво продукції за одиницю робочого часу, т , грн:

Чсеред.обл. - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Головними напрямами підвищення продуктивності праці на підприємстві є використання досягнень науково-технічного про­гресу, організаційні та соціально-економічні фактори.

Виконання головного завдання організації праці - забезпе­чення постійного підвищення її продуктивності, а також ство­рення умов для гармонійного розвитку людини та підвищення якості її життя - сприяє виконанню і інших завдань спрямованих на зміцнення підприємством своїх позицій на ринку та підвищен­ня його прибутковості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]