Методи встановлення норм витрат матеріальних ресурсів

ОПТИМАЛЬНОГО

НОРМУВАННЯ (ОПТИМІЗАЦІЙНИЙ)

ДОСЛІДНО-СТАТИСТИЧНИЙ

ЕТАЛОННИЙ

дослідно-виробничий

дослідно-лабораторний

РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНІЧНИЙ

РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНИЙ

Рис. 5.1. Методи встановлення норм витрат матеріальних ресурсів [4, с. 257]

На кожному підприємстві споживається велика кількість різних видів матеріальних ресурсів. Їх номенклатура доходить нерідко до десятків тисяч найменувань. Проведення в кожному окремому випадку аналізу впливу усіх факторів на витрати матеріалів і детальний розрахунок норм виявляються в цих умовах трудомісткою справою. Тому окремі підприємства встановлюють норми шляхом укрупнення, за аналогією з іншими об'єктами, за звітними даними і т.д., що зовсім неприйнятно.

Усунення зазначених труднощів досягається шляхом розробки загальногалузевих норм витрати матеріальних ресурсів на ті об'єкти виробництва, які виготовляються на багатьох підприємствах даної галузі, і на типові елементи продукції, які входять до багатьох видів робіт. Такі норми називають типовими.

Отже, норми є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а так само знаряддям ефективного впливу на економію матеріальних ресурсів. Як уже відзначалося - основним принципом наукового нормування матеріальних ресурсів є прогресивність норм, які виступають важливою умовою безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції.

Базою для розробки прогресивних норм служать передова техніка та маловідходна технологія.

Прогресивні норми витрати матеріальних ресурсів впливають на вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається заміною застарілої техніки, упровадженням нових технологічних процесів, удосконалюванням організації виробництва і матеріально-технічного постачання. Результат впровадження даних норм у виробництво повинен виражатися у конкретній економії матеріальних ресурсів, у прирості випуску продукції і зниженні її собівартості.

Відтак: 1. Ефективне використання матеріальних ресурсів, зниження норм їхньої витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто, зменшення витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції (чи на одиницю виконуваної роботи) дозволяє при незмзінній кількості засобів виробництва випустити більшу кількість кінцевої продукції (це особливо помітно в умовах серійоного і масового виробництва). 2. Зменшення витрати основних і допоміжних матеріалів на одиницю продукції, що випускається, дозволяє так само знизити витрата електроенергії, інструменту і допоміжних матеріалів (використовуваних при обслуговуванні й експлуатації обладнання) на одиницю продукції, що випускається. Тобто, у сукупності загальне зниження витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, (виконуваної роботи) впливає на величину собівартості продукції. 3. Через собівартість продукції зниження норм витрат матеріальних ресурсів, позитивно впливає на показники виробничо-господарської діяльності промислових підприємств (прибуток від реалізації продукції, рентабельність виробництва).

Перелік рекомендованої літератури до вивчення теми:

1. Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината, предприятия). – М.: Экономика, 1979. – 448 с.

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Покропивного С.Ф. – К., 2001.

3. Основи управління матеріальними ресурсами. Підручник. – Харків, 2000.

4. Управління ресурсами підприємства: Навч. посіб. / Під ред. к.е.н. Ю.М. Воробйова і д.е.н. Б.І. Холода. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 288 с.