123.Як класифікують коліки?

Коліки можна поділити на справжні і несправжні. Під «справжніми» коліками розуміють хвороби, при яких порушується прохідність вмісту шлунка і кишечнику, що зумовлює розлади моторної, секреторної, всмоктувальної та інших функцій органів травлення, серцевої діяльності й дихання, обміну речовин і виділення. Під «несправжніми» коліками розуміють хвороби , при яких патологічний процес локалізується поза шлунково-кишковим каналом. До них належать закупорення жовчних ходів та сечовидільних шляхів, заворот і перекручення матки, тромбоз артерій, гострий гломерулонефрит та пієлонефрит. Синдром «справжніх» колік характерний для великої групи різних за походженням і розвитком хвороб, спільним для яких є ряд симптомів: непрохідність, біль, неспокій, коліковий криз.

124.Як необхідно стояти біля тварини при аускультації легень, яка послідовність аускультації легень?

Дослідження дихальних рухів включає визначення частоти та глибини дихання, типу й ритму дихання, симетричності дихальних рухів, наявності задишки. Аускультація легень є одним з найбільш результативних клінічних методів дослідження системи дихання у тварин. Її виконують безпосередньо або за допомогою інструментів, використовуючи фонендоскоп або стетоскоп. Аускультацію зручно виконувати в закритому приміщенні з дотриманням тиші. Проводять у певній послідовності. Спочатку вислуховують ті ділянки легень, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші. Таким місцем є середня третина грудної клітки безпосередньо за лопаткою. Потім досліджують задню середнью ділянку, за нею – верхню і лише після цього – нижню ділянку грудної клітки. Дотримання такої послідовності скорочує тривалість аускультації і дає змогу уникнути діагностичних помилок. При аускультації грудної клітки на ділянці легень можуть бути виявлені основні, або фізіологічні, і патологічні дихальні шуми. Останні спостерігаються лише при патології. Вони домішуються до основних шумів і можуть бути бронхо - пульмональними або плевро – пульмональними. Вислуховуючи дихальні шуми, необхідно звертати увагу на їхній характер, силу, локалізацію і відношення до фази дихання.

125.Як одержують вміст рубця, що визначають при дослідженні?

Дослідження вмісту рубця дає змогу одержати досить об’єктивну оцінку й цінну інформацію про біохімічні процеси, які відбуваються у передшлунках жуйних. Вміст рубця беруть за допомогою зонда з тяжкою оливою через 2-3 годин після годівлі, але у хворих тварин з анорексією цього не дотримуються. Проводять фізичне, хімічне й мікроскопічне дослідження вмісту рубця.

Досліджують:

-колір;

-запах;

-рН;

-концентрацію ЛЖК;

-кількість інфузорій;

-активність мікрофлори.

126.Як одержують вміст шлунка, що визначають при дослідженні ?

Важливим етапом при діагностиці хвороб шлунка є дослідження його вмісту та шлункового соку. Шлунковий уміст, одержаний без попередньої підготовки тварини, називають нативним. Дослідження його вкрай необхідне для диференціації первинного і вторинного гострого розширення шлунка в коней. Основною причиною первинного є згодування коням великої кількості нетрадиційних кормів – жита, пшениці, ячменю, жому, хліба та кормів, що легко зброджуються болями, за непрохідності тонкого кишечнику.

Вміст шлунка при первинному гострому розширенні має кислий запах, слабо чи інтенсивно забарвлений у червоний або сіро-білий колір, при його відсутності утворюються три шари: нижній - великозернистий, середній – із зерен крохмалю та верхній - рідина молочно – білого кольору.

Існує одноразовий і фракційний методи одержання шлункового вмісту. При фракційному одержують через 45 хв після згодування пробного «сніданку», а наступні 5 порцій – чрез кожні 20 хв. Усі 7 порцій шлункового вмісту досліждують органолептично та із застосуванням хімічних методів. Колір шлункового вмісту залежить від пробного подразника і домішки жовчі, що надходить із дванадцятипалої кишки.