5. Цілі і підстави юридичної відповідальності

Ціль (мета) юридичної відповідальності має комплексний характер. Вона полягає в:

1) покаранні правопорушника, тобто у здійсненні певних репресивних заходів з боку держави для того щоб винна особа відчула певні обмеження своїх прав, страждання тощо;

2) перевихованні і виправленні правопорушника;

3) недопущенні вчинення нових правопорушень з боку покараної особи (індивідуальна превенція правопорушень);

4) запобіганні вчиненню правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція правопорушень).

Встановлюючи в правових нормах певну юридичну відповідальність, держава намагається досягти головної мети - забезпечення належного правового порядку.

Юридична відповідальність особи реалізується через її покарання, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових

14

злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.50 КК).

Юридична відповідальність може мати місце при наявності:

1) юридичної (правової) підстави;

2) фактичної підстави;

3) процесуальної підстави.

Правовою підставою юридичної відповідальності є наявність правової норми, яка забороняє певні діяння особи і передбачає вид і міру покарання за порушення норми.

Фактичною підставою є наявність у діянні деліктоздатної особи складу правопорушення, тобто всіх чотирьох його елементів: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони правопорушення;

Процесуальною підставою є акт застосування права компетентного органу держави в якому міститься:

- найменування органу (посадової особи), який виніс цей акт;

- дата розгляду справи;

- відомості про особу, щодо якої розглядається справа;

- викладення обставин, встановлених при розгляді справи;

- зазначення нормативного акту і правової норми, які передбачають відповідальність за дане правопорушення;

- прийняте по справі рішення.

Так, у разі притягнення найманого працівника до дисциплінарної відповідальності правовою підставою є ст. 147 КЗпП, яка закріплює право роботодавця застосовувати до працівника за порушення трудової дисципліни догану або звільнення, фактичною підставою є наявність у діянні працівника складу правопорушення, а процесуальною підставою - наказ (розпорядження) роботодавця про накладання на працівника дисциплінарного стягнення (ст. 149 КЗпП).

6. Види юридичної відповідальності

Залежно від закріплених у законодавстві України різних видів правопорушень, розрізняють різні види юридичної відповідальності:

1) конституційну відповідальність;

2) цивільно-правову відповідальність;

3) дисциплінарну відповідальність;

15

4) матеріальну відповідальність;

5) адміністративну відповідальність;

6) кримінальну відповідальність;

7) міжнародно-правову відповідальність;

Конституційна відповідальність - це вид юридичної відповідальності що є в Україні відносно новим видом відповідальності. Він визначений у конституційних нормах і його призначення полягає в забезпеченні виконання приписів Основного Закону та притягненні винних осіб до юридичної відповідальності. Прикладами такої відповідальності є:

- відмова в реєстрації кандидата в Президенти України при несвоєчасному поданні Центральній виборчій комісії України передбачених законом документів;

- скасування Президентом України актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- визнання виборів недійсними;

- дострокове припинення повноважень народного депутата України;

- імпічмент Президенту України, тощо. Цивільно-правова відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що призначається судом у разі невиконання (порушення) договору або заподіяння майнової чи моральної шкоди.

Ця відповідальність може бути:

а) договірною;

б) позадоговірною.

Договірна відповідальність пов'язана із порушенням цивільно-правового договору. Боржник у випадках, передбачених законом або договором за порушення договірних зобов'язань повинен відшкодувати збитки, сплатити неустойку, втратити завдаток, примусово виконати зобов'язання тощо.

Позадоговірна відповідальність має місце у випадках заподіяння особою майнової чи моральної шкоди іншій особі (потерпілому) із яким правопорушник не перебуває в договірних відносинах. Ця відповідальність може бути частковою, солідарною чи субсидіарною.

Дисциплінарна відповідальність - це вид юридичної відповідальності що має місце в трудових, навчальних, військових та інших відносинах. Так, в трудових відносинах вона покладається роботодавцем на працівника за вчинене ним порушення трудової дисципліни шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). Ця відповідальність може бути:

а) загальною;

б) спеціальною.

16

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена у вигляді догани чи звільнення (ст. 147 КЗпП) і може бути застосована до всіх працівників.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена окремими нормативно-правовими актами (окремими законами, дисциплінарними статутами, положеннями про дисципліну) і може бути застосована щодо визначеного кола працівників (державних службовців, працівників залізничного, повітряного транспорту тощо).

Матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності що має місце в трудових правовідносинах і полягає у відшкодуванні працівником завданої ним прямої

дійсної шкоди підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.

б) повною - у повному розмірі шкоди (ст. 134 КЗпП);

в) підвищеною (кратною) - у разі розкрадання, умисного зіпсуття, недостачі або втрати окремих видів майна, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір (ст. 135 КЗпП);

г) колективною (бригадною), яка пов'язана із причиненою шкодою, що виникла при виконанні робіт бригадою, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, і якщо укладений договір про повну матеріальну відповідальність між підприємством, установою, організацією і всіма членами бригади (ст. 135-2 КЗпП).

Покриття шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця шляхом відрахування з заробітної плати працівника. У всіх інших випадках покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого суду (ст. 136 КЗпП).

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності що застосовується уповноваженими органами (посадовими особами) виконавчої влади, місцевого самоврядування та судами до осіб, які скоїли адміністративні правопорушення. Суб'єктами цієї відповідальності можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування адміністративних стягнень:

- попередження;

- штрафу;

- оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

- конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення чи грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

- громадські роботи;

17

- виправних робіт;

- адміністративного арешту.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності не тягне за собою звільнення з роботи і судимості.

Кримінальна відповідальність - це найсуворіший вид юридичної відповідальності, що накладається тільки судом на особу, яка винна у скоєні кримінального правопорушення.

Кримінальна відповідальність реалізується через кримінальні правовідносини між державою в особі органів, які здійснюють боротьбу із злочинністю (міліція, прокуратура, СБУ...) та особою в діянні якої міститься склад кримінального правопорушення в спеціальному процесуальному порядку, визначеному в Кримінально - процесуальному кодексі України.

Кримінальна відповідальність реалізується через кримінальні покарання перелік яких визначений в ст. 51 КК: - штраф;

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- службові обмеження для військовослужбовців;

- конфіскація майна; - арешт;

- обмеження волі;

- тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

- позбавлення волі на певний строк;

- довічне позбавлення волі.

Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду підкреслюється в рішенні Конституційного Суду України від 27.10.1999 р.

Кримінальна відповідальність пов'язана з таким правовим наслідком засудження особи, як судимість, тобто наявністю відповідних їй право обмежень на період виконання судового вироку та на певний час, обумовлений законом - до зняття чи погашення судимості (ст. 88-91 КК).

Міжнародно-правова відповідальність є одним із принципів міжнародного права.

Вона може мати місце у разі:

18

1) наявності дії або бездіяльності, що порушує будь-яке міжнародне зобов'язання;

2) спричинення шкоди (збитків) іншій державі;

3) заподіяння шкоди міжнародному співтовариству в цілому (при здійсненні політики апартеїду, веденні агресивної війни тощо).

Так, Декларація про принципи міжнародного права від 24.11.1970 р. підкреслює, що агресивна війна є злочином проти миру, за що передбачена міжнародно-правова відповідальність. Як приклад можна привести Нюрнберзький процес проти керівників фашистської Германії.

Міжнародно-правова відповідальність може бути:

а) політичною;

б) матеріальною.

До політичної відповідальності можна віднести:

- сатисфакцію (задоволення) - вибачення, віддання постраждалій державі почестей, прийняття мір для запобігання аналогічних випадків у майбутньому;

- міжнародні санкції у вигляді призупинення прав і привілеїв, які випливають із членства в ООН, позбавлення права голосу в ООН, виключення з членства організації тощо;

- реторсії - це індивідуальні правомірні дії, що мають місце у відповідь на недружній акт іншої держави (оголошення дипломата певної держави "персоною нон гранта" у відповідь на аналогічні дії іншої сторони);

- репресалії, в тому числі у вигляді ембарго (призупинення торгово-економічних зв'язків) до держави, яка порушує міжнародні норми.

До матеріальної відповідальності можна віднести:

- контрибуцію - виплату певної грошової суми переможеною державою у війні (мала місце у минулому);

- репарацію - відшкодування збитків, заподіяних війною державою-агресором;

- реституція - повернення вилученої противником власності держави (в натурі або заміною рівноцінною власністю яка має історичну і художню цінність) або сплата штрафів за неправомірні дії у мирний час.