Чорноземи середньозмиті суглинкові на лесових породах

Ці ґрунти на території господарства мають незначне поширення. Вони покривають круті схили балкової смуги, різко опуклі слабопокаті прибалкові схили. На відміну від незмитого виду ці ґрунти характеризуються укороченим профілем - у них змитий майже цілком верхній горизонт (Н). У результаті змиву верхнього найбільш родючого горизонту ґрунти бідні гумусом, а також елементами живлення. Водний режим їх складається несприятливо: значні ухили місцевості й погана водопроникність, викликана слабкою структурністю ґрунтів, сприяють непродуктивному стоку вологи атмосферних опадів, а отже, сприяє ще більшому руйнуванню ґрунтів. Ділянки, що розорюються, з такими ґрунтами доцільно використовувати у ґрунтозахисній сівозміні або під переліг. Ґрунти придатні під сади з попереднім терасуванням площі, а також для посадки лісових культур.

Розділ iiі. Об’єкти та методи дослідження

3.1. Обєкти досліджень

Дослідне поле Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва

Об’єктами дослідження були обрані чорноземи типові середньосуглинкові на лесовидних суглинках Лівобережного Лісостепу України.

Вивчалися такі варіанти:

• Оранка на 25-27 см(контроль)

• Комбінований на 25-27 см

• Безполицевий чизельний на 25-27 см

3.2. Методика і методи дослідження

Дослідження проводять на дослідному полі Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва

Зразки ґрунту для визначення комплексу показників з характеристики родючості відбирали через кожні 10 см до глибини 40 см згідно методики відбору (ДСТУ ISO 10381-2:2004)

Визначення структурно-агрегатного складу проводили методом М.І. Саввінова – фракціонування ґрунту у повітряно-сухому стані (сухе просіювання); фракціонування на ситах у воді (мокре просіювання) (Гост МВВ 31-497058-012-2005).

В першому випадку фіксується кількість у ґрунті агрегатів певного розміру в другому – визначається кількість водостійких агрегатів, тобто дається якісна оцінка структури за водостійкістю.

Визначення щільності складення ґрунту проводилося методом ріжучого циліндра Н.А. Качинського – ДСТУ 4745:2007, через кожні 10 см до глибини 40 см.

Визначення

Розділ ІV. Вплив способів обробітку ґрунту на структурно-агрегатний склад чорноземів типових

На сьогодні поняття «структура ґрунту» трактується , в першу чергу, як конкретний фізичний стан ґрунту, певної форми, розміру, а також розміщення елементарних ґрунтових частин, яке визначається кількісним співвідношенням і взаємозв'язком між ними, будучи основою формування похідних агрегатів (В.В.Медведев, 1973). Тому структура ґрунту і є головним визначальним показником її фізичного стану. При цьому структура ґрунту являє собою розподіл ґрунтових фазових компонентів , які і визначають будову парового простору ґрунту (Г.В. Добровольский, 2002). Таким чином, можна стверджувати, що дослідження структурно - агрегатного складу і до сьогодні не втрачає своєї актуальності, так як давно відомий величезний вплив структури ґрунту на водно- повітряний, тепловий, і поживний режим. У той же час , структурний ґрунт є основою для забезпечення гармонійного зв'язку між ними. Оскільки, тільки структурний ґрунт, зберігаючи вологу усередині агрегатів, здатний підтримати біологічну діяльність, забезпечити обмінні процеси і кращі умови живлення рослин. При цьому структурний ґрунт легше піддається обробці, дозволяючи формувати параметри будови, необхідні для рослин. Структурний ґрунт забезпечує так само безперешкодне освоєння ґрунтового простору і проникнення коренів рослин вглиб ґрунту, де майже завжди в наявності волога. Тобто, тільки добре структурний ґрунт може максимально реалізувати можливості адаптації сільськогосподарських культур до несприятливих умов навколишнього середовища (В.В. Медведев, 2008). Посилаючись на перераховані характеристики можна зробити найважливіший висновок, що структура відіграє найважливішу роль в родючості ґрунту.

Аналіз наукової літератури показав, що в процесі обробки відбувається руйнування структури ґрунту, що тягне за собою деградацію його агрофізичних властивостей. Погіршення структурного стану чорноземів , тобто розпилення структури, утворення глибистої в результаті тривалого сільськогосподарського використання, плужної підошви і деградації всього комплексу агрофізичних показників, та зменшення стійкості до ерозії, зазначалося ще багатьма вченими (В.В. Докучаєв, 1949;П.А. Костичев, 1891 та ін.). Відзначалось (П.А. Костичев, 1891), що в нетривало розораних цілинних чорноземах переважають зернисті агрономічно цінні агрегати. Але при тривалій обробці цих ґрунтів, структурні грудочки в орному шарі руйнуються, у зв'язку з чим, погіршується водний і повітряний режими . В той же час, стійкість ґрунтів до деградації визначається як протидія ґрунтів процесів руйнування їх структури, тобто здатність зберігати в оптимальному стані свою будову і щільність. Разом з тим, деякі фахівці використовують параметри макроструктури ґрунтів як визначальні показники диференціації фізичного стану цілинних ґрунтів і ґрунтів після антропогенного навантаження (В.В. Медведев, 1973).

Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем основного обробітку ґрунту. Так, дані сухого просіювання показують, що

Шар ґрунту, см	Розмір фракцій, мм	Варіант				Кофіцієнт структурності
		Оранка на 25-27 см (контроль)	Комбінований на 25-27 см	Безполицевий чизельний на 25-27 см
0 – 10	> 10	13,0	8,6	9,0	8,25
	10 -0,25	81,3	85,9	85,3	1
	<0,25	5,8	7,6	5,7	13,22
10 – 20	> 10	14,7	9,9	9,3	7,19
	10 -0,25	78,9	82,7	82,0	1
	<0,25	6,5	7,4	8,7	10,78
20 – 30	> 10	15,4	8,3	7,7	7,9
	10 -0,25	78,3	87,3	82,7	1
	<0,25	6,4	5,4	9,6	11,6
30 – 40	> 10	14,2	7,3	6,7	8,91
	10 -0,25	77,2	88,2	85,9	1
	<0,25	8,8	4,5	7,4	12,14

На глибині 0-10 см агрегатів розміром більше 10 мм спостерігається під час оранки - 13%,на 4,4% менше під час комбінованого обробітку та 4% менше при безполицевому. Грудочок, які пористі,механічні та міцні,тобто агрономічно цінні агрегати розміром 0,25-10мм найбільше спостерігається під час комбінованого обробітку – 85,9%. Не набагато менше при чизельному обробітку – 85,3% та на 4% менше під час оранки. Мікроагрегатів або пилу,порівнюючи з брилами та агрономічно цінними агрегатами,найменший відсоток.Наприклад під час безполицевого обробітку 5,7%,майже стільки ж під час контролю та 7,6% під час комбінованого обробітку.

В орному шарі глибиною 10 – 20см грунт менш оструктурений. Брилистої частини грунту найбільший відсоток – 14,7% виявлено під час оранки, на 4,8 менше при комбінованому та 9,3% під час чизельного обробітку.Що ж стосується грудкувато-зернистої структури то найбільший відсоток при комбінованому 82,7% та чизельному 82%,трохи меншн при оранці 78,9%.Пилуватої частини грунту,порівняно з брилами та агрономічно цінними агрегатами – найменша кількість,а саме – при оранці 6,5%,на 0,9% ільше під час комбінованого обробітку та 8,7%при безполицевому.

Варто відмітити,що у більш глибоких шарах грунту 20 -30см кількість структурних агрегатів розміром 10> мм максимальна при оранці 15,4%,в половину менше при безполицевому обробітку та 8,3% під час комбінованого.Слід відзначити,що процент грудкувато-зернистої структури найбільший при комбінованому обробітку.При оранці зміст варіює на 9% і при безполицевому обробітку на 4,6%.У той же час мікроструктурних елементів невелика кількість 6,4% при оранці,5,4% під час комбінованого обробітку та трохи бфльше під час безполицевого обробітку 9,6%.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 30-40 см кількість брилуватих агрегатів найбільша кількість при контролі 14,2%.При цьому при комбінованому та чизельному обробітку % майже на половину менший,а саме 7,3% і 6,7%.Слід звернути увагу,що вміст структурних окремостей розміром 0,25-10мм найменший під час оранки 77,2% і майже не варіюється при комбінованому та безполицевому 88,2% та 85,9%.У той же час з таблиці витікає що найбільший відсоток мікроагрегатів під час оранки 8,8%,найменший при комбінованому обробітк 4,5% та 7,4%під час безполицевого обробітку.

В той же час, ступінь оструктурення ґрунту виражається у вигляді коефіцієнта структурності ґрунту (К). Результати розрахунку даного коефіцієнта показали, що він, з деякими варіаціями , має приблизно однакові значення.

Таким чином, проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства.