2. Суть, і характерні ознаки податків
Податки є особливою історичною фінансовою категорію, яка виражає економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Ми можемо стверджувати також, що податки – це один з основних методів, що використовуються державою для перерозподілу національного доходу й утворення бюджетних доходів суспільства, тобто податки – це фактично головний інструмент розподільної функції фінансів. Тут важливо зазначити, що доходи держави формуються не тільки завдяки податкам. Централізовані фонди формуються також і за рахунок таких неподаткових надходжень, як плата, відрахування і внески, власні доходи держави. Отже, спробуємо визначити місце податків серед зазначених форм поповнень бюджету і позабюджетних фондів.
Податок як фінансову економічну категорію характеризують такі ознаки:
примусовий характер;
безеквівалентність;
відсутність цільового використання;
законодавча регламентація;
однаковий підхід до всіх платників;
зміна форми власності.
На відміну від податків платапередбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.
Відрахування і внескипередбачають цільове призначення платежів. Наприклад, внески до Пенсійного фонду використовуються лише для формування коштів зазначеного фонду, що потім використовуватимуться для виплат пенсій.
Власні доходи державивиникають у держави як власника засобів виробництва.
Таким чином, податкомє обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового кодексу.
Збором(платою, внеском)є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
3. Класифікація податків
Розглянемо класифікацію податків за такими критеріями.
І. За економічним змістом виділяють податки:
на доходи;
на споживання;
на майно.
Податки на доходистягуються відповідно з доходів фізичних осіб, якими виступають заробітна плата, різні виплати громадянам за цивільно-правовими договорами, прибуток фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, доходи самозайнятих осіб тощо, а також із прибутку юридичних осіб. Прикладами цих податків є податок на прибуток підприємств і податок з доходів фізичних осіб.Податки на споживаннясплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Справляються вони, як правило, у формі непрямих податків, про що йтиметься нижче.Податки на майновідповідним чином стягуються з одиниці рухомого чи нерухомого майна. Типовим прикладом тут може бути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
ІІ. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податкиостанні поділяються на:
загальнодержавні;
місцеві.
Загальнодержавні податкивстановлюються вищими органами влади і стягуються в межах всієї країни, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці. Ці податки також у свою чергу поділяються на три групи: 1) податки, які спрямовуються у повному обсязі безпосередньо до Державного бюджету; 2) податки, що поповнюють місцеві бюджети; 3) податки, надходження з яких розподіляють між Державним та місцевими бюджетами.
Місцеві податкивстановлюються місцевими органами влади, яким надано право на території певної адміністративно-територіальної одиниці запроваджувати види таких податків, установлювати конкретні ставки оподаткування, пільги тощо.
ІІІ. За формою оподаткуванняподатки бувають:
прямі;
непрямі.
Прямі податкивстановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Слід зауважити, що прямі податки поділяються на дві групи: особисті й реальні.Особисті податкивстановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний.Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.
Непрямі податкивстановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Видами непрямих податків є універсальні й специфічні акцизи.Специфічні акцизивиникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерні їх риси – обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів.Універсальні акцизивідрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів і ширшою базою оподаткування. Типовим прикладом універсального акцизу в Україні є ПДВ, специфічних акцизів – акцизний збір і мито.
Характеризуючи переваги й недоліки прямих і непрямих форм оподаткування, необхідно зазначити, що прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяг інвестиційного і споживацького попиту. У той же час вони не змінюють структури попиту на відміну від деяких непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходів сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскального погляду вони поступаються непрямим у стабільності надходжень, рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати. Отже, непрямі податки є більш ефективні у фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке є більш сталим і менш гнучким, ніж прибутки підприємств і доходи громадян. Від цих податків важче ухилятися і їх сплату досить легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій (електронних контрольно-касових апаратів, розрахункових квитанцій, чеків). Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення. Як правило, переважання непрямих податків у структурі зведених Державних бюджетів спостерігається у країнах, що розвиваються; ті ж країни, що мають на сьогоднішній день досить розвинену ринкову економіку, проводять податкові реформи з метою зменшення питомої ваги непрямих податків у податковій системі й заміні їх різними формами прямого оподаткування.
IV.За способом стягненняподатки бувають:
розкладні;
окладні.
Розкладні податкивстановлюються у загальній сумі відповідно до потреб у доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках.Окладні податкипередбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.
V.За співвідношенням між ставкою податку та величиною об’єкта оподаткуваннявиділяють такі податки:
прогресивні;
пропорційні;
регресивні.
Прогресивніподатки – це податки, середня ставка яких зростає зі зростанням об’єкта оподаткування. Такі податки передбачають не тільки більшу абсолютну суму, а й більш значну частину податку внаслідок зростання суми доходу.
Пропорційні податки – це податки, ставка яких не залежить від розміру об’єкта оподаткування.
Регресивні податки – це податки, середня ставка яких знижується зі зростанням об’єкта оподаткування.
VI.За суб’єктом оподаткування:
податки, які сплачують юридичні особи (підприємства, організації);
податки, які сплачують фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності, так і звичайні громадяни.