4. Функції податків

Таким чином, податки є своєрідним унікальним інструментом дії розподільної функції фінансів, з якої власне і випливають функції самих податків. Отже, у сучасних умовах податкам властиві дві основні функції: фіскальна і регулююча.

Фіскальна функція податківполягає у тому, що через справляння державою встановлених нею податків і зборів утворюються державні централізовані фонди (бюджет та позабюджетні фонди), які необхідні для забезпечення виконання державою своїх функцій. Саме завдяки податкам і зборам у державних фондах централізується певна частина ВВП, яка потім використовується на загальносуспільні потреби. З іншого боку, завдяки постійному втручанню держави у фінансові відносини між різними їх суб’єктами відбувається регулювання багатьох економічних процесів у суспільстві шляхом застосування податкових важелів. Тому податки виконуютьрегулюючу функцію, що виплаває з фіскальної і полягає у тому, що податки спричинюють значний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. За допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб.

5. Термінологія оподаткування

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

• платники податку;

• податковий агент;

• об’єкт оподаткування;

• база оподаткування;

• одиниця виміру бази оподаткування;

• ставка податку;

• податкова пільга;

• податкове зобов’язання;

• податковий період;

• податковий обов’язок;

• спеціальний податковий режим.

Платниками податків(суб’єктами податку)визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з податковим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з податковим кодексом.

Податковим агентомвизнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Об’єктом оподаткуванняможуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

База оподаткуванняце фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Одиницею виміру бази оподаткуваннявизнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Ставкою податкувизнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Базовою (основною)ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом податкового кодексу.

Граничною ставкоюподатку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений податковим кодексом.

Абсолютною (специфічною)є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносною (адвалорною)визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Податкова пільгапередбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, якими є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

• податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

• зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

• встановлення зниженої ставки податку та збору;

• звільнення від сплати податку та збору.

Податкове зобов’язаннясума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Податковим періодомвизнається встановлений податковим кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) періодперіод, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Податковим періодом може бути: календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Податковим обов’язкомвизнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та зборувизнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Спеціальний податковий режимсистема заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів. Він може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

14