ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Філологічний факультет

Кафедра української мови

Курсова робота

з «Української мови»

на тему: Тематична група лексики природи у побутових та обрядових українських піснях

Студентки І курсу, групи 2332-1

напряму підготовки: 6.020303

професійного спрямування:«Українська

мова і література»

Потьомкіної І.О.

Керівник: доцент кафедри української

мови та літератури Сабліна С.В.

Національна шкала __________

Кількість балів: ______ Оцінка:ECTS ____

Члени комісії ______ ______________________ (підпис) (ініціали та прізвище)

______ ______________________ (підпис) (ініціали та прізвище)

______ ______________________ (підпис) (ініціали та прізвище)

Запоріжжя - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………2 Розділ 1. Дослідження російських вчених про тематичні групи лексики „Живої природи”……………………………………….……………………......6 Розділ 2.Аналіз лексем живої природи……………………………….………10 1 Назви неживої природи у побутових та обрядових піснях……….……...10 2. Назви живої природи у побутових та обрядових піснях………….………12 2.1 Назви рослин у побутових та обрядових піснях ….………………..……12 2.1.1 Назви диких рослин у побутових та обрядових піснях ………...……..12 2.1.1.1. Назви диких дерев у побутових та обрядових піснях.……………... 12 2.1.1.2. Назви диких квітів у побутових та обрядових піснях ………...…....17 2.1.1.3. Назви диких трав у побутових та обрядових піснях ………………..20 2.1.2. Назви домашніх рослин у побутових та обрядових піснях ………......21 2.1.2.1. Назви плодових дерев у побутових та обрядових піснях ………......21 2.1.2.2. Назви зернових культур у побутових та обрядових піснях ………..22 2.1.2.2. Назви овочів у побутових та обрядових піснях ………...…………..24 2.2. Назви тварин у побутових та обрядових піснях ………...………………25 2.2.1. Назви домашніх тварин у побутових та обрядових піснях ……….….25 2.2.1.1. Назви домашньої худоби у побутових та обрядових піснях ……….25 2.2.1.2. Назви птахів у побутових та обрядових піснях ………...…………..28 2.2.2. Назви диких птахів у побутових та обрядових піснях ………...……..30 2.2.2.1. Назви диких тварини у побутових та обрядових піснях ……….......30 2.2.2.2. Назви диких птахів у побутових та обрядових піснях ………..........31 ВИСНОВКИ………...………………………………………………………..…37 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...…………………...…….…38

ВСТУП

Осмислення і вивчення мови як системи, сформоване і обгрунтоване у працях М.М. Покровського, Л.В. Щерби, В. В. Виноградова, отримало розвиток у роботах лексикологів С.І. Ожегова, Ф.П. Філіна, Д.Н. Шмельова, О.С.Ахмановой, А.А. Уфімцева та ін, плідно застосовується в лінгвістичних дослідженнях. Тематичні групи лексики - це об'єднання слів у межах певної «теми», які «грунтуються не на лексико-семантичних зв'язках, а на класифікації самих предметів і явищ». [9; 27с]

Найчастіше у сучасних ономасіологічних роботах аналізують закономірності називання в різних групах лексики, поступово складається поняття типу мотивувальних ознак у плані їх змісту. За цим поняттям закріплюється термін принцип (іноді: спосіб, мотив, розряд) номінації.

Подібних прикладів можна навести багато, і всі вони вказують на тісний зв'язок принципів номінації з певної тематичної групою слів. Нам видається невдалою спроба А.К. Матвєєва обгрунтувати "загальні універсалії" (наприклад, називання за кольором або величині), застосовні до всіх типів географічних об'єктів ". Несумісна ознака кольору до імен років, а розміру - до назв морів, аналогічно і в номінальній лексиці: ознака кольору тут явно нетипова , наприклад, для назв знарядь, а розміру - для найменувань рослин, взуття, одягу.

У силу замкнутості (хоча і не абсолютної) тематичних груп слів, які мають обмежену кількість одиниць, найбільш продуктивним методом вивчення принципів номінації слід визнати метод наукової класифікації, докладно розроблений С.С. Рожевої на географічному матеріалі. Застосування цього методу в лінгвістиці не йде, як правило, далі описового етапу, що обмежується констатацією факту існування даних класів досліджуваних об'єктів, "коли підстава класифікації ще структурно не виділене з переліку класів". Більшість з розглянутих нами класифікацій мотивувальних ознак нечітко, зайво деталізовано, в них відсутні єдині критерії виділення класів, звідси багато приватних протиріч і неточностей і звідси ж - труднощі створення узагальнюючих висновків і виходу в інші сфери ономасіології. [74с; 22]

Щоб поділити лексику природи на групи, ми використали класифікацію подону у монографії «Історія української мови. Лексика і фразеологія». За цим джерелом лексика природи поділяється на такі тематичні групи:

Назви живої та неживої природи у монографії виділено окремо. Назви неживої природи поділяються на назви метерологічних явищ та назви рельєфу місцевості. Назви живої природи поділяються на назви тварин та назви рослин. Назви рослин поділяються на назви диких та домашніх рослин. Назви домашніх рослин в свою чергу поділяються на назви зернових культур, назви плодових дерев та назви овочів. Назви диких рослин поділяються на назви диких квітів, назви диких трав та назви диких дерев. Назви тварин в свою чергу поділяються на назви свійських та диких тварин. Назви свійських тварин поділяються на назви великої рогатої худоби та назви свійських птахів. Назви диких тварин поділяються на назви диких звірів та диких птахів.

Актуальність роботи : Актуальність теми дослідження зумовлено тим, що

не були об’єктом спеціального вивчення лексеми природи у текстах українських народних пісень, а отже відсутня узагальнююча праця з описом лексики природи взагалі. Також актуальною є потреба дослідження фактичного матеріалу, виявлення взаємозв’язків між природою та людиною, стилістичною забарвленістю лексики природи у обрядових піснях та її розмаїттям.

Мета курсової роботи – проаналізувати лексику природи у обрядових піснях, схарактеризувати частоту її використання та з’ясувати шляхи формування складу, структурної організації лексики природи в українських народних піснях.

Для реалізації поставленної мети необхідно розв᾽язати такі завдання:

1) виявити структурну організацію лексики живої природи;

2) дослідити склад лексико-семантичних груп ;

3) семантику окремих складовихелементів цих ЛСГ

Об’єктом дослідження є календарно-обрядові українські пісні.

Наукова новизна дослідження роботи в тому, що вона може слугувати матеріалом для розглядання лексики природи на уроках української мови та на заняттях з усної народної творчості під час вивчення обрядових та побутових пісень.

Розділ 1

Тематична група лексики „Жива природа” є доволі великим за обсягом, вагомим за значенням і давнім за походженням шаром найменувань у складі всього лексичного фонду народної мови.

У досліджуваній тематичної групи лексики (ТГЛ) виділяємо такі лексико-семантичні групи:

1) дикі тварини. Клас ссавці (Mammalia); 2) птахи (Aves); 3) риби (Pisces); 4) земноводні (Amphibia). Плазуни (Reptilia); 5) комахи (Insecta) 6) представники інших класів. Усі 170 назв живих істот, передбачені програмою-питальником, розглядаємо за набором диференційних ознак, які можуть бути релевантними для різних класів істот.

При аналізі ТГЛ „Жива природа” враховуємо зокрема:

1. Загальну назву реалії; при цьому з’ясовуємо:

1) загальну назву істоти в конкретній говірці;

2) чи тяжіє номінація об’єкта живої природи до розрізнення за родом, напр.: воўк’вовк сірий’ (Canis lupus L.) – до чоловічого роду; лис (Семик), ли|сиц’а’лисиця звичайна’ (Vulpes vulpes L.) – і до чоловічого, і до жіночого роду; |сонеич’ко ’сонечко семикрапкове’ (Coccinella semptempunctata L.) – до середнього роду; наявне також хитання в роді: російська калька мураў|йа – ’мураха’ (Formicidae) (пор. рос. муравей – ч. р.);

3) чи виявлено при номінації тварини одиниці у формі множини; переважну більшість зафіксованих назв у досліджуваних піснях уживано у формі однини; лише спорадично виявлено форму множини: з|в˙ір’і (фонетичний варіант з|в˙ер’і, ’звір – загальна назва’, кро|ти ’кріт’ (Talpa europea L.), тхо|ри ’тхір лісовий’ (Mustela putorius L.), дроз|ди ’дрізд чорний’(Turdus merula L.), мураў|йі ’мураха’ (Formicidae), |шершн’і ’шершень’ (Vespa cralro L.); спорадично зафіксовано збірні назви реалій: зв˙ір|йо ’звір – загальна назва’, комаш|н’а , комаш|ва ’комаха – загальна назва’.

2. Лексичну реалізацію опозицій сем ’самець’ : ’самиця’; ’доросла особина’ : ’маля’, аналіз якої дає можливість виявити функціональну активність уживання іменників спільного роду й відповідних до них дериватів чоловічого, жіночого та середнього роду. Цю ознаку найповніше представлено в ЛСГ „Дикі тварини” та ЛСГ „Птахи”.

3. Експресивно-оцінні назви істот. Визначивши матеріалом дослідження діалектні назви живої природи, вважаємо, що номінативні процеси в цій ТГЛ певною мірою відмінні від тих, які виявили дослідники в інших ЛСГ. Це пов’язано передусім з яскравою експресивністю більшості діалектних слів, уживаних для номінації живої природи. При цьому переважає пейоративна оцінка в семантиці лексем. [Граве: 199].

В аналізованій ТГЛ зафіксовано лексеми з експресивним забарвленням, зокрема в ЛСГ „риби”, „дикі тварини”, „птахи”: соп|л’а, соп|л’ак, соп|ливиĭ ’йорж’; во|н’уч’ка ’тхір’; сту|кач’ ’дятел’; ч’еімо|дан’чапля’. Даючи назву, інформатори одразу пояснюють: соп|л’ак / бо соп|ливиĭ / до рук ў|з’ати неи |можна ; во|н’а в’ін страш|не; сту|кач’/ бо ў |л’іс’і ўсе ў|ремйа с|тукайе; |цапл’а / ч’еімо|дан / пре йак неи ў |себе (ідетьсяпро споживання їжі) . Для дериваційної системи української мови характерною є наявність великої кількості спеціальних афіксів, з допомогою яких можна передавати почуття й оцінки. Але, як слушно зауважив В. Чабаненко, „на мовленнєвому рівні пестливість суфіксальних утворень може бути лише зовнішньою, удаваною й пов’язуватися з діаметрально протилежними емоціями. […] у певних контекстуально-ситуативних умовах (завдяки інтонації та лексичному оточенню) такі утворення породжують експресію іронії, зневаги, улесливості, фамільярності, сарказму й т. ін.” [Чабаненко 1984: 15]. Використання суфіксів із зменшувально-пестливим значенням у діалектних назвах живої природи також має свої особливості: їхня наявність у слові не обов’язково свідчить про вираження позитивної оцінки, інколи такі суфікси постають нейтральним словотворчим компонентом (ли|нок ‛лин’, ми|н’ок ‛минь’ тощо), в інших випадках вони є показником реалізації опозиції за семами ’самець’ : ’самиця’ (|б˙ілка ’самець тварини’ : |б˙ілоч’ка ’самиця’). Здебільшого такі суфікси є засобом вираження семи ’розмір, величина тварини’; їх зафіксовано переважно в назвах комах: |бабоч’ка, |бабон’ка – ’бабка’ (Odonata), б|дж˙ілка (фонетичний варіант б|ж˙ілка) ’бджола свійська, медоносна’ (Apis mellifera L.); дж|мелик, джмеил’|ко, |джел’ч’ік ’джміль земляний’ (Bombus terrestris L.); д|ротик ’овод підшкірний бичачий’ (Hipoderma bovis L.); |оска, |осеин’ка ’оса звичайна’ (Pseudovespa vulgaris L.); рідше – невеликих тварин: йіжа|ч’ок ’їжак звичайний’ (Erinaceus rumanicus Barr. Ham.); птахів: |горлич’ка (фонетичний варіант |орлич’ка) ’горлиця звичайна’ (Streptopelia turtur L.), го|робпч’ік ’горобець’ (Passer).

4. Фразеологізми, прислів’я та приказки, порівняння, евфемізми, пов’язані з назвою реалії. Фразеологічні одиниці акумулюють у своїй семантиці соціальний досвід народу, його звичаї та особливості побуту, репрезентують характерні риси етносу; на думку В.М. Телії, вони можуть виконувати роль еталонів, стереотипів культурно-національного світобачення або вказувати на їхній символічний характер і поставати як мовні експоненти культурних знаків [Телия 1996: 250]. Використання в мовленні фразеологічних назв реалій створює яскраву образність, надає вислову оптимістичного, трагічного, гумористичного або іншого забарвлення.

5. Повір’я, звичаї, символіка, прикмети, пов’язані з реалією. Людині властиве одухотворення об’єктів живої природи, наділення їх різноманітними властивостями, співвіднесення з подіями чи явищами природи. З найдавніших часів усе людське життя тісно пов’язане з природою, з її особливостями, характерними для певної території, а також відносинами людини з довкіллям. Одним із об’єктів природи є тварини. Тваринний світ завжди був близьким і водночас загадковим для людини, вона збагачувала спектр найменувань власних ознак, якостей, дій, станів за рахунок знакових ресурсів тваринного світу з огляду на власні уявлення щодо його оцінки, стереотипи цього світу [Селіванова 2004: 145].

Люди по-різному тлумачили походження тварин, поділяючи їх на гарних, чистих та недобрих. Особливо виразно ці риси простежуємо в птахів: до чистих птахів відносять голуба, ластівку, лелеку, жайворонка, солов’я, дрозда; до нечистих – в основному хижаків та шкідливих (ворона, галка, сорока, яструб, шуліка), нічних хижаків (сова, сич), а також кажана, який поєднує в собі властивості птаха та тварини (насамперед миші та жаби) [Гура 1997: 121].

Добробут людей значною мірою залежав від природи, природних умов. Тому з давніх-давен наші предки стежили за сонцем, місяцем, зірками, поведінкою диких і свійських тварин, щоб передбачити погоду, зберегти врожай.

Розділ 2