Дія замикаючого поршневого пристрою

Закривання затвора: при повороті рукоятки повертається вісь, а з нею і затворна рама - поршень вводиться в поршневе гніздо казенника. У кінці повороту затворної рами відбувається переміщення гребінки і поворот поршня у затворному гнізді. Поршень зчіплюється своїми нарізами з нарізами поршневого гнізда казенника і переміщується по осі каналу ствола, забезпечує досилання гільзи вперед. Рукоятка своїм зубцем зчіплюється з затворною рамою, здійснюючи застопорення затвора у закритому положенні. Процес відкривання затвора здійснюється у зворотному напрямку. Гвинтова нарізка поршня забезпечує легке відкривання затвора. Поворот поршня до розчеплення з нарізними секторами поршневого гнізда казенника супроводжується осьовим переміщенням назад, що різко зменшує натяг між передньою поверхнею поршня і дном гільзи, а також між опорними поверхнями нарізних секторів поршня та гнізда казенника.

Секторне виготовлення нарізів підвищує швидкодію поршневого затвора шляхом зменшення кута повороту поршня при відкриванні та закриванні затвора. Дія зручності відкривання двотактних затворів кут повороту рукоятки не повинен бути більшим, ніж 120°. Щоб уникнути перекосу поршня, він повинен бути добре відцентрованим і мати довжину порівняну з його діаметром. Збільшення поршня викликає необхідність введення тритактного відкривання затвора.

Для надійного замикання каналу ствола необхідно виключити можливість повороту поршня під впливом на нього сил тиску порохових газів при пострілі. Для цього треба виконувати нарізку секторів на поршні самогальмуючою і мати замикаючу ланку в механізмі Самогальмування поршня забезпечується виробом кута витків γ до 1°.

Роль замикаючої ланки, яка виключає можливість самовільного відмикання затвора під час пострілу і особливо за умови великої кількості мастила на нарізних секторах, виконує зубець рукоятки, який зачіплюється з рамою або казенником.

Незалежно від кількості секторів міцність зчеплення одноступеневих поршневих затворів залишається практично однаковою, оскільки для зчеплення використовується тільки 50% поверхні нарізів.

Підвищити міцність зчеплення поршня з казенником можливо за рахунок використання багатоступеневих поршневих затворів, у яких на кожний гладкий сектор припадає 2...3 нарізних. Але такі поршні біль складні у виготовленні і можуть призвести до втрати самогальмування, оскільки у багатоступеневих затворів крок гвинтової лінії нарізки однаковий, а виконується вона на циліндричних поверхнях різного діаметру, де кут нахилу гвинтової лінії різний. Це може призвести до того, що кут нахилу гвинтової лінії нарізки, розташованої за найменшим діаметром, не буде самогальмуючим.

Способи обтюрації порохових газів

Гарматний обтюратор - це пристрій, який запобігає прориву порохових газів через затвор під час пострілу. Латинське слово "obturo" - закупорювати, закривати вихід.

Затвор повинен забезпечити міцне та щільне замикання каналу ствола при пострілі. Це значить, що треба здійснити обтюрацію порохових газів і не припустити зриву замикаючої деталі. Міцне замикання забезпечується затвором, а щільне спеціальним гарматним обтюратором.

Застосовуються такі способи обтюрації:

• обтюрація гільзою;

• обтюрація пластичним обтюратором.

Рисунок 2.30 Обтюрація гільзою

Обтюрація гільзою використовується як у клинових, так і у поршневих затворах. Гільзова обтюрація забезпечує:

- надійну обтюрацію газів;

- зручність заряджання;

- збереження бойового заряду;

- одноманітність його запалювання.

Недоліки гільзової обтюрації:

- значна пасивна маса гільзи у складі пострілу (маса може

досягати 20...30% від маси пострілу);

- висока вартість гільзи.

Обтюрація пластичним обтюратором також забезпечує надійну обтюрацію, яка дозволяє позбавитися гільзи. Цей спосіб застосовується у гармат з картузним заряджанням.

Основними недоліками обтюрації пластичним обтюратором є:

- ускладнення конструкції затвора;

- мала живучість;

- залежність роботи від температури навколишнього середовища;

• низька швидкість стрільби.

Основними елементами конструкції пластичного обтюратора є:

- обтюраторна подушка;

- грибоподібний стержень;

- поршень.

1 - поршень; 2 - обтюраторна подушка; 3 - грибоподібний стержень.

Рисунок 2.31 Обтюрація пластичним обтюратором

Обтюраторна подушка виготовляється з матеріалів, які мають високу пластичність, достатню міцність і жаростійкість: гумоазбест, пластмаса, суміш азбесту з жирами, яка розміщена в металевій сітці.

Під час пострілу грибоподібний стержень тисне на обтюраторну подушку. Подушка притискується до стінок конуса камори і замикає гази. Для того, щоб подушка надійно замикала гази тиск в ній при посірілі повинен бути більшим ніж тиск газів. Це досягається шляхом використання принципу мультиплікації тиску. Вимоги до пластичних обтюраторів:

- матеріал подушки повинен мати високу температуру

плавлення і не приставати до стінок гнізда затвора;

- не перешкоджувати відкриванню затвора і вільно витягатися

із гнізда;

- бути простим і дешевим у виробництві;

- надійність в експлуатації;

- легко піддаватися ремонту та заміні в бойових умовах.