1. Суть+голосні

Мовна техніка - необхідна якість телеведучого, диктора, радіоведучого, актора театру і кіно.

Дикція, дихання, голос, орфоепія, логіко-інтонаційні закономірності мови - це ті боки мовної майстерності, якими займається предмет "Сценічна мова".

Дихання - фізіологічна основа мовноголосового звучання.

Існує три типи дихання:

1) верхнє (ключичне) - вдих відбувається за рахунок розширення верхньої частини грудної клітки;

2) середнє (реберне або грудне) - вдих відбувається за рахунок розширення середньої частини грудної клітки;

3) нижнє (черевне або діафрагматичне) - вдих розширює грудну клітку в сторону черевних органів.

Ізольованих типів дихання не існує (в процесі дихання беруть участь в більшій чи меншій мірі, всі частини дихального апарату).

Під час дихання за рахунок верхнього і середнього відділу грудної клітки є певні недоліки: вдих напружений, діафрагма участі не бере, піднімаються плечі. Недостатня активність м'язів черевного преса та діафрагми створює перепону для довгого і рівного видиху. Під час такого дихання відбувається перенасичення повітрям, голос швидко втомлюється.

Черевне дихання: вдих виконується під час сильного опускання діафрагми, під час видиху вона піднімається. Корисна сторона легкість і швидкість вдиху, але пасивність середнього відділу грудної клітки відбивається на якості звуку - погіршує його.

Всі перераховані типи дихання не дозволяють розвивати голос на їх основі.

Змішано-діафрагматичний тип дихання: вдихання відбувається за рахунок одночасного скорочення діафрагми та розширення грудної клітки в усіх напрямках.

Ознакою цього типу дихання є послідовність трьох моментів: скорочення діафрагми, розширення нижніх і середніх ребер, а також підтягання спинки живота в останній момент вдиху, чим створюється "опора" звуку. При цьому дещо розширюється і верхня частина грудної клітки. Проте перевага комбінованого типу дихання полягає не тільки у можливості більшого заповнення легенів повітрям. Практично в цьому взагалі немає ніякої потреби. Перенасичення навіть шкідливе. Справа не в тому скільки повітря вдихнути, а в тому, як його економніше витратити. Економності видиху в процесі мовлення сприяє "опора" звуку, що створюється за участю м'язів так званого черевного преса. Діафрагма і міжреберні м'язи під час фонаційного видиху не повинні розслаблюватися одразу. Розслаблюючись поступово, вони злегка протидіють роботі черевних м'язів. Таким чином, розширена грудна клітка під час видиху спадає не різко і незначно, що й забезпечує можливість регулювання тривалості видиху і, крім того, сприяє повнішому резонуванню, за рахунок чого посилюється звучність голосу.

Дикція – чіткість, ясність у вимові слів і фраз, бездоганна вимова кожного голосного і приголосного звуку. Чіткість і ясність вимови залежить від нормальної побудови всіх частин мовного апарату і від правильної артикуляції. Артикуляція – утворення звуків за допомогою мовного апарату.

Під час вимови голосних гортань має розкриватись абсолютно вільно, м’язи шиї, горла повинні бути ненапруженими.

Під час вимови приголосних звуків потрібно явно уявити які частини мовного апарату беруть участь у цьому і якої сили потрібен струмінь повітря для вимови того чи іншого звуку.

Мовний апарат складається з двох відділів: центрального і периферійного.

До центрального належать головний і спинний мозок. Мова являє собою складну категорію роботи всього головного мозку і притаманна тільки людині.

Периферійний відділ складається з трьох відділів:

• гортань і голосові зв’язки;

• артикуляційна система;

• дихальна система.

До артикуляційної системи ми відносимо рухомі та нерухомі частини.

Рухомі частини – губи, язик, нижня щелепа, м’яке піднебіння.

Нерухомі – зуби, верхня щелепа, альвеоли.

Звук голосу виникає тоді, коли повітряний струмінь (видих) із легенів по дихальному горлу потрапляє в гортань і, торкаючись зімкнутих голосових зв'язок примушує їх вібрувати. Далі звук потрапляє в порожнину рота. В залежності від того, яке положення приймають рухомі частини мовного апарату, утворюється той чи інший звук.

Орфоепія – ділянка лінгвістики, що вивчає й визначає закономірні риси нормативно-правильної вимови літературної мови на певному історичному етапі її розвитку.

Орфоепія – це сукупність правил літературної вимови. Ці правила включають норми вимови голосних, приголосних та їх сполук, а також норми літературного наголосу.

Звуки сучасного українського мовлення позначаються 33 літерами сучасного алфавіту, де вимовних 27 ( 4 – ї, є, я, ю – йотовані і, е, а, у; щ – суміш ш+ч; ь – не вимовляється).

Фонема – це основна найменша, неподільна звукова одиниця людської мови, за допомогою якої розрізняються значення слів. Фонеми бувають:

• монофтонги (прості однозвуки):

Наприклад: і, е, а, о, у, и

• дифтонги (особливі типові звуки, сполучення двох голосних):

Наприклад: аут, пауза;

• африкати (суцільні приголосні, злиті кожний з двох звуків – дж, дз, ц, ч).

Африкати слід вимовляти як один, неподільний, суцільний звук.

Наприклад: ____________________________________________________.

Летів джміль у Дзао-Джинао, Дзищала дзиґа, вертілась

Зустрів бджолу і продзищав: дзенькнула, упала і розбилась.

«Джеммм-джиммм-джуммм-Джурам! –

Бджола, вже спати пора.» Дзюркотливе джерельце

співало дзвінку пісню.

Гудуть джмелі і бджоли

На золотій акації. Джмелі спросоння – буц! – лобами!

(М.Рильський) Попадали, ревуть в траві.

І задзвонили над джмелями

Дзвінкі дзвіночки лісові.

(М.Вінграновський)

Слід розрізняти африкати між збігом приголосних при префіксах:

Наприклад: підземний,_піджилки,___________________________________.

Голосні фонеми – - складають систему українського вокалізу, характерні простим повноголоссям і ясністю.

Всі голосні крім и утворюють «йотовані»:

Звучання йотованих ніколи не спотворюється, особливо при збігах ( її, моєї) та у закінченнях (гуляє, співає).

Хто не вміє, хто не знає Єнот навчав синка єнота: Віє вітер буйний,

Як Є вимовляти, «Є в лісі річка і болото. Віє за горою…

Той і гадки хай не має Є мисливець – він полює, (Б.-І.Антонич)

Заліку дістати. Єгер є – він ліс пильнує.

(О.Кононенко)

Ялинка ясними вогнями Ясени ледь-ледь шуміли…

Яскраво світиться й сія. Яснооке сонце сіло…

(Н.Забіла) Яструб ящірку несе,

Я остання буква. Все.

(О.Кононенко)

Йог на ймення Йосип Йосип йоржика спіймав

Взимку ходить босий. І в руках його тримав.

Запитали йога: Але раптом йоржик - скік

«Чи не мерзнуть ноги?» І від Йосипа утік.

Відповів їм йог: «Курйоз! (В.Кравчук)

Йогу не страшний мороз!»

Юля Юрі юшку варить, Їжак покликав їсти й пити

Юля вміє куховарить. Своїх маляток їжачків.

Не забула Юля в юшку Та не схотіли діти їсти, -

Вкинуть перець та петрушку. Він їхню їжу сам поїв!

(В.Кравчук) (Н.Забіла)

Класифікація голосних звуків.

За способом свого утворення (артикуляції) голосні звуки бувають:

• переднього ряду (І, Е, И) – коли передня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння;

• заднього ряду (А, О, У) – коли задня частина спинки язика піднімається до м’якого піднебіння.

- голосний переднього ряду. Артикуляція: рот трохи відкритий, губи розтягнуті на

посмішку, але куточки підібрані, для того щоб звук не виходив плоским. Язик напружений, вигнутий, середня його частина піднята до піднебіння. Кінчик язика торкається нижніх передніх зубів.

! На початку слова під наголосом вимовляється наближено до и:

Наприклад: іноді, інколи, ______________________________________;

! В ненаголошеній позиції на початку слова перед приголосним та після голосного в середині слова набуває характеру нескладового й:

Наприклад: йшов, найменування, ________________________________;

! Звук і пом’якшує попередній приголосний або напівпом’якшує:

Наприклад: спів, світ, сміх, ____________;

але на межі двох слів або абревіатур пом’якшення не відбувається:

Наприклад: брат і сестра, педінститут, ________________________;

! В усіх інших позиціях вимовляється чітко і виразно.

Індик в миску воду лив. Івасик іграшками грався,

Індик шию довго мив. А по двору ішов індик.

Індюшатко помагало – Івась побачив і злякався,

Індика за хвіст тримало. І від індика в дім утік.

І гусак почав сваритись: (Н.Забіла)

«Індики, а годі митись!»

(Г.Чубач)

• - - голосний переднього ряду. Артикуляція: рот відкритий більше, ніж під час вимови

«і». Губи відкривають кінці верхніх і нижніх

Різців, куточки рота більш закруглені. Язик

опускається, але не напружений, кінчик

язика наближається до нижніх різців, не

торкається їх.

! Вимовляється чітко в наголошеній позиції :

Наприклад: день, _________________________________________;

та на початку слова:

Наприклад: епоха, ________________________________________;

! В ненаголошеній позиції, перед наступним наголошеним звучить. Набли-

жено до и. Особливо наближено перед складом з наголошеними і, и, у:

Наприклад: мені, великий __________________________________;

! В кінці слова відтінок ненаголошеного е (наближеного до и ) майже

непомітний:

Наприклад: поле, _________________________________________.

Екзотична екскурсія по екватору.

Капітан-ескімос пливе по фарватеру.

Раптом в ефі вривається телеграма:

«Обережніше, синку!» - і підпис: «Мама».

• - голосний заднього ряду. Артикуляція: рот відкритий, набуває округлої форми,

верхня губа ледь відкриває кінці верхніх

передніх зубів. Язик лежить плоско, вільно. Кінчик язика знаходиться біля нижніх різців. Не напружений у вимові.

! Вимовляється чітко в наголошеній і ненаголошеній позиціях:

Наприклад: ____________________________________________.

Анумо, артисти, на арфі та альті

Зіграйте – і нам покажіть чого варті!

Ми будемо голосно аплодувати,

Вам айстри, найкращі з усіх, дарувати.

- голосний заднього ряду. Артикуляція: губи мають округлу форму і трохи

висунуті вперед, язик злегка відтягнутий

назад, задня його частина піднята.

! Вимовляється чітко в наголошеній позиції :

Наприклад: воля, _________________________________________;

та на початку слова:

Наприклад: опалення, _____________________________________;

! В ненаголошеній позиції 0 наближається до у, Особливо наближено

перед складом з наголошеним у:

Наприклад: зозуля, кожух, _________________________________;

! В кінці слова відтінок ненаголошеного о (наближеного до у ) майже

непомітний:

Наприклад: слово, ________________________________________.

Оладки смажить оленя, обід готує вже півдня

олію підливає, маленьке оленятко,

один бочок… і другий бік… щоб ним пишалась вся рідня,

І знов перевертає… А щонайбільше – татко!

- голосний заднього ряду. Артикуляція: губи витягнуті трубочкою вперед, язик

Ще більше відтягується назад, задня

його частина високо піднята.

! Вимовляється чітко в усіх позиціях:

Наприклад: угода, ________________________________________;

! В ненаголошеній позиції, після голосного перед приголосним може

ослаблюватись до нескладового у:

Наприклад: аут, аудиторія, _______________________________;

Уранці Уляна Уласа

Ураз умивать узялася.

Улас утікав, ухилявся:

«Учора уже ж умивався!»

- голосний переднього (передньо-середнього)* ряду. Артикуляція: губи

розтягнуті, але куточки підібрані. Кінчик язика наближається до нижніх зубів і трохи піднятий, а передньо-середня його частина піднімається до середньої частини твердого піднебіння. Слід пам’ятати, що український звук и утворюється легко, без напруження. Цим і відрізняється від рос. Ы, що звучить глибше.

Найхарактерніша фонема українського мовлення.

! Вимовляється чітко й виразно під наголосом:

Наприклад: вишня, __________________________________;

перед й:

Наприклад: високий, ________________________________;

та в кінці слова:

Наприклад: знати, сани, ____________________________;

! В ненаголошеній позиції, перед наступним наголошеним складом з

е, а вимовляється наближено до е:

Наприклад: кишеня, живе, ___________________________.

З «И» нам слів не розпочати… Пиляв Пилип поліна з лип,

Та без «И» не можна нам. Притупив пилу Пилип.

З ним найкраще працювати,

«И» до серця трударям.

Запитайте: - Що робити?

Вам у відповідь садити,

Жати, прати чи копати,

Шити, лити та збирати!