Висновок
Проаналізувавши праці С.Русової, можна визначити основне завдання національної школи: виховання національно свідомих громадян. Вчена вважала, що “школа повинна бути національна по духу, не тільки по мові. Тільки рідна школа може виховати громадянську свідомість, почуття своєї людської гідності “ Українська філософська думка сучасності (Ю.Римаренко, І.Курас, В.Жмир) вважає, що в історії українського народу основою національного виховання, головною ланкою виховної системи була сім'я, а інституцією, де формувалася національна самосвідомість українців, у всі часи виступала школа, і розглядає національну самосвідомість як важливий ідеологічний атрибут національного життя. Важливі аспекти національної «освіти та формування національної свідомості» висвітлюють праці таких педагогів, як О.Вишневський, В.Кузь, Ю.Руденко, З.Сергійчук, М.Стельмахович, Б.Ступарик, Д.Тхоржевський. В останні роки з'явилося чимало наукових досліджень (Г.Кловак, П.Кононенко, Н. Мищерякова, Л. Паламарчук та ін.), які розкривають актуальність проблеми формування національної самосвідомості. Всіх їх об'єднує думка про те, що одним з найголовніших завдань сучасної школи «є формування в учнів почуття єдності з усім народом, а в подальшій мірі – з людством. Ці почуття мають розвинутись і закріпитись у дітях на ґрунті історичної традиції, світлої минувшини і всього національного, культурно-історичного доробку нації» . Підкреслимо, що такої точки зору дотримувалась і С.Русова, на думку якої національна самосвідомість виступає як усвідомлення людиною своєї національної належності, спільності, історичної долі, специфічності геополітичних, культурних, соціальних, історичних чинників. За її переконанням, до поняття національна свідомість входять також усвідомлення важливої ролі свого народу в історії людства, готовність та уміння сумлінно, творчо працювати на благо Вітчизни та ін. Отже, національна самосвідомість, згідно з філософсько-освітнім вченням С.Русової, виступає як інтегративна характеристика особистості, котрій властиві любов до рідної землі; глибоке знання рідної мови, історії; турбота про розвиток літератури, мистецтва, культури свого народу; творче відображення національних традицій, звичаїв і обрядів, активна в них участь; повага до своєї нації та інших народів, що є необхідними чинниками формування громадянського суспільства. Все це дозволяє зробити і деякі узагальнення, а саме: 1) ідея національного виховання, ідея створення національної школи, яка є одним з головних чинників розвитку нації, її цивілізаційного поступу, в українській педагогіці вперше була висунута і теоретично обґрунтована С.Русовою на початку XX ст.; 2) у розробку концепції національного виховання вчена поклала ідеї видатних діячів світу в галузі педагогіки, філософії, фізіології, психології, що дозволило їй розпочати велику плідну роботу зі становлення й розвитку шкільної справи в Україні; 3) провідним напрямом просвітницької діяльності С.Русової стало орієнтування на демократизацію, націоналізацію української освіти і водночас наповнення національної школи європейськими гуманістичними ідеями. С.Русова саме національну школу вважала провідним чинником і засобом соціально-економічного та культурно-освітнього визволення українського народу, важливою умовою його самореалізації, виховання національної самосвідомості. Роль же батьків, вихователів, на думку вченої, полягає у тому, щоб, вивчивши особливості дітей, допомагати їм у їхній "вільній еволюції" і спрямовувати на найвищу і благородну мету громадянського суспільства – “служінню своєму народові, готувати до майбутньої діяльності на благо вітчизни”
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Болонський процес у фактах і документах ( Сорбонна–Болонья–Саламанка–Прага–Берлін) / Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. 2. Джус О.В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції: Монографія.– Івано-Франківськ: Плай, 2002. 3. Жмир В. На шляху до себе // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – №2. – С. 143–162. 4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: Політехніка, 2003. 5. Зайченко І. В. Педагогічна концепція С.Ф. Русової: Навчальний посібник для студентів педагогічних спеціальностей вузів / Передмова М.Д. Ярмаченка. – 3-є вид. доп. і переробл. – Чернігів: РВК “Деснянська правда”, 2006. 6. Качкан В. Просвітницький вогонь С.Русової // В кн.: Українське народознавство в іменах. – Ч.1. – К.: Либідь, 1994. – С. 151–160. 7. Кловак Г. Традиції української етнопедагогіки як фактор формування національної самосвідомості молодших школярів: Автореф. дис. канд. пед. наук.– К., 1996. 8. Кононенко П. Національна ідея, нація, націоналізм. – К.: Міленіум, 2005. 9. Кононенко П. Українська освіта у світовому часопросторі // Українознавство. – 2006. – №3. – С. 8–30. 10. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. – К., 1998. 11. Пеньковець О. Соціально-філософські основи педагогічного вчення С.Русової // Сіверянський літопис. – 2000.– №6. – С. 124–129. 12. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. 13. Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. – К.: Либідь, 1997.