12. Поняття свідомості у філософії.

Свідомість – це вища, властива лише людині і пов’язана з мовленням функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності в попередній побудові дій і передбачення їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людей за допомогою рефлексії. Свідомість реалізується у вигляді різної практичної та теоретичної діяльності. Ця реалізація передбачає формування задуму, цілі та ідеі. Ціль – це ідеалізована потреба людини, яка знайшла свій предмет. Цілі формуються на основі сукупного досвіду людства. Здатність до цілеполагания( здатність мисленнєвого перевтілення речей відповідно до потреб) є специфічно людською здатністю, яка є складовою частиною свідомості. Але людська думка може не тільки відображати існуюче, а й відриватись від нього. Вона здатна створювати нове. Свідомість неоднорідна. В широкому сенсі слова – це психічне відображення дійсності незалежно від того, на якому рівні воно здійснюється – біологічному, соціальному, чуттєвому чи раціональному. У вузькому значенні під свідомістю розуміють вищу людську форму психічного відображення дійсності. Свідомість тут структурно організована, є цілісною системою, яка складається із різних взаємопов’язаних елементів. Розвиток свідомості передбачає збагачення новими знаннями про навколишній світ та саму людину. Відчуття, сприймання, представлення, поняття, мислення створюють ядро свідомості. Почуття та емоції є компонентами структури свідомості, адже ніщо в нашій свідомості не здійснюється без емоційного забарвлення. Свідомість не обмежується пізнавальними процесами та емоційною сферою. Наші наміри втілюються в життя завдяки волі. Воля – це не тільки уміння хотіти, бажати, це психічний процес, виражений в діях, які направлені на задоволення потреб.

13. Поняття про несвідоме в філософії.

Свідомість - найважливіша сфера людської психіки, але не єдина, оскільки остання включає в себе і несвідоме. Особливу увагу питанню про природу несвідомого приділяв у свій час австрійський лікар-психіатр і філософ З. Фрейд. Він висловив ряд важливих положень про сферу несвідомого. Разом з тим З. Фрейд перебільшив його значення, віддав несвідомому першорядне роль, стверджуючи, що нібито воно визначає і свідомість, і вся поведінка людини, причому особливе значення він надавав вродженим інстинктам і потяг, ядром яких вважав статевий інстинкт.

Не погоджуючись з подібною абсолютизацією місця несвідомого в житті людини, було б разом з тим невірно применшувати і тим більше заперечувати його роль у пізнанні й поведінці людей. Саме несвідоме має три основних рівня. До першого відноситься неусвідомлений психічний контроль людини за життям свого тіла, координацією функцій, задоволенням найпростіших потреб і потреб.

Другий, більш високий рівень несвідомого - це процеси і стани, які можуть реалізуватися в межах свідомості, але можуть переміщатися в сферу несвідомого і здійснюватися автоматично і т. д.

Нарешті, третій, вищий рівень несвідомого проявляється в художньої, наукової, філософської інтуїції, що відіграє важливу роль у процесах творення. Несвідоме на цьому рівні тісно переплетене з свідомістю, з творчою енергією почуттів і розуму людини.

Про можливості і резерви сфери несвідомого можна судити з того, що в загальному балансі інформаційних процесів на свідомому рівні переробляється в секунду 1О 52 0 біт інформації, тоді як на несвідомому - 1О 59 0 біт. Для самосвідомості особистості ця інформація виявляється "закритої", але вона існує, надходить у мозок, переробляється, і на її основі здійснюються багато дій. Неусвідомлене відображення, граючи допоміжну роль, звільняє свідомість для реалізації найбільш важливих, творчих функцій. Так, багато звичні дії ми виконуємо без контролю свідомості, несвідомо а свідомість, звільнене від вирішення цих завдань, може бути направлено на інші предмети.