Основні джерела омонімії в японській мові

Розглянемо питання про джерела омонімії в японській мові. Багато лінгвістів указують на те, що існує тільки три шляхи виникнення омонімів у мові. Наприклад, С.Ульман пише про те, що із трьох джерел появи омонімів: фонетичні зміни, розбіжність значень полісемантичного слова, іноземні запозичення – третій найбільш важливий.

Основним джерелом омонімії в японській мові слід уважати китайські лексичні запозичення (канго), складові значну частину сучасної японської лексики. Японські джерела вказують що кількість канго в газетах, становить 50%, а в цілому їхня частка в мові не менш 40%. На думку А Н Соколова в сучасній японській мові частка канго становить не менш 60% слів, а в деяких текстах (політичних, економічних, наукових) кількість канго досягає 70-80% слів.

Якщо говорити точніше, те джерелом омонімів з'явилися, в основному, запозичене китайське коріння, з якого утворювалися канго. А. Н. Соколов пише у зв'язку із цим: «Утвір слів на базі однаково звучних китайських кореневих елементів викликав розвиток омофонії в японській мові» і далі: «Поширення омонімів серед китайського корінь прийняло небачені для європейських мов розміри. Причину цього треба шукати в самій китайській мові, багатому омонімами, а також у тому, що на японському ґрунті в результаті фонетичних змін багато неомонімів стали омонімами. З корінь-омонімів відбуваються корінняскладені слова- омоніми».

Коли японські лінгвісти пишуть про омонімію, вони завжди говорять про те, що канго 一 основне джерело омонімів у японській мові:

«Найважливішим джерелом омонімів у японській мові є існування канго».

«Перевага канго 一 стислість, але, з іншого боку, їх недолік у величезній кількості омонімів. Наприклад, у словнику Сінканва дзітэн 401 ієрогліф має читання ДО:. З них 60 ієрогліфів входять в ієрогліфічний мінімум, установлений Міністерством освіти. Ієрогліфів, що мають читання РЄ:, налічується 286, 51 з них включений в ієрогліфічний мінімум. Існує 57 слів зі звучанням ДО:РЄ:утворених із з'єднання ДО: і РЄ:».

Мікі Сэйкіті, уважаючи канго основним джерелом омонімії, пише: « Серед канго багато омонімів. Справа в тому, що в китайській мові чітко розмежовуються чотири тони, що дають можливість розрізняти омоніми на слух. Однак у японській мові, що запозичила китайські слова, немає такого строгого розмежування тонів, він сприйняв тільки форму ієрогліфів і їх звучання. Слід сказати, що й звучання в багатьох випадках було пристосовано до фонетики японської мови, наприклад, що звучать як СОН у японській мові морфеми спочатку мали різні звучання, схожі на СУН, САН, СЮН, а зрештою перетворилися в СОН. От чому в японській мові налічується тепер кілька сот омонімів канго»

Необхідно відзначити дуже цікавий факт, який безпосередньо пов'язаний з омонімією канго в японській мові. Цей факт- існування ієрогліфів, які є головної із причин життєздатності омонімів- канго. Справа в тому, що більшість омонімів-канго 一 це слова, що збігаються у звуковій формі, але, що мають різне ієрогліфічне написання. Сфера вживання більшості канго 一 не устна，а письмове мовлення, а тому що на письмі，як правило, не виникає ніяких двозначностей завдяки ієрогліфам, зіткнення омонімів не відбувається, не відбувається й ніяких процесів, що забезпечують компенсацію омонімів ( як, наприклад, заміна на «зрозумілі» ваго й т.п.)，т. е. омоніми-канго продовжують існувати. Таким чином, самі ієрогліфи повинні вважатися непрямим джерелом омонімії в японській мові, джерелом збереження омонімів-канго.

Не можна забувати й про те, що саме ієрогліфічна писемність часто є джерелом омонімії й у письмовому варіанті японської мови, де тим самим ієрогліфом можуть бути записано два різні слова, що звучать по-різному, як наприклад, ГАКУ «сума» і ХІТАЙ «чоло».

Відразу необхідно відзначити, що гайрайго у зв'язку з явищем омонімії мають двоїсту природу. Будучи одним із джерел омонімії, вони одночасно являють собою засіб боротьби з омонімією канго в японській мові. Докладніше це питання буде розглянуто в третьому розділі.

Питання про запозичення канго й гайрайго, принесших у японську мову багато омонімів, тісно переплітається із проблемою різних фонетичних процесів， що сприяли перетворенню неомонімів в омоніми.

Одним з таких процесів, що привели до росту омонімії в японській мові, з'явилася конвергенція КВхК= ДО и ГВхГ=Г, у результаті якої такі слова，як，наприклад: КАСІ (колишнє КВАСІ) «насолоди» і КАСІ «ссуда》，《борг》，ГІКАЙ (старе ГІКВАЙ) «парламент» і КИТАЙ «тлумачення», стали омонімами. Сліди ставшихся у мові фонетичних змін зберігає історична орфографія складового листа. У результаті фонетичних змін омонімами стали, наприклад， наступні слова, що історично мають різний запис абеткою кана

Одним з найважливіших фаткорів, що викликали появу величезної кількості омонімів у японській мові є проста структура японського складу, для якого не характерна комбінація приголосна + голосний + приголосний. Це призвело до того, що багато запозичені китайські корні，що розрізняються фонетично, були поступово перетворені в більш прості по фонетичному складу групи й число омонімічних корінь у японській мові збільшилося.

Японський мовознавець Мідзутані Сідзуо, що досліджує японську омонімію, говорить про те, що в якості причини，породжує велику кількість омонімів у японській мові, «часто приводиться той факт, що японська мова має просту складову структуру ( як правило, у межах певного кількості фонем число помітних складів, що полягають із приголосного + голосний， значно менше, чим складів типу приголосний + голосний + приголосний)». Більше того, Мідзутані Сідзуо доводить, що та фонетична організація, яку має японська мова, неминуче веде до виникнення омонімів. Автор розглядає штучну мову， фонетична структура якого нагадує японський (береться токійський діалект).

Уважається, що штучна мова, розглянутий автором, має високий коефіцієнт корисної дії передачі інформації, тобто число складів у слові назад пропорційно частотності слова. Інакше кажучи, часто вживані слова мають менше складів, чому слова з низькою частотністю.

Мідзутані Сідзуо шляхом простих підрахунків показує, що якщо максимальна кількість складів слова в мові даної фонетичної системи досягає чотирьох, то омоніми з'являються обов'язково, а якщо виключити омоніми, те неможливо буде постачити мова необхідною кількістю лексичних одиниць. Автор пише: «Навіть у мові з високим КПД передачі інформації не можна виключити небезпека виникнення омонімії. Це важливий висновок, який дотепер випускали з уваги дослідники омонімії».

Про зв'язок кількості омонімів у мові з такими факторами, як довжина слова, структура складу, писав і С. Ульман. Він указував, що чому коротше слово, тем скоріше воно може збігтися з іншими словами: «Звідси випливає, що чим більше в мові односкладових або інших коротких слів，тим більше в них буде омонімів».

У японській мові, зокрема серед слів-канго, велика кількість двоскладних слів, що разом з особливостями японського складу й приводить до достатку омонімів. Таким чином, сама фонетична організація японської мови й структура японського слова, що полягає з невеликої кількості складів, можуть розглядатися як найважливіші фактори，що сприяють омонімії.

З виникненням омонімів у японській мові безпосередньо зв'язане питання про семантичні процеси, що ведуть до розпаду багатозначних лексем на омоніми. Багатозначні лексеми розпадаються на омоніми, за якими може закріплюватися різне написання.

Точка зору，у відповідності з якої різне написання однакове звучних слів служить ознакою їх омонімічності, висловлювалася й відносно європейських мов. Так, у японській мові стали омонімами наступні слова, що є раніше, за твердженням японських лінгвістів, різними значеннями єдиної лексеми: КАКУ «писати» і КАКУ «згрібати»，«скребти»; КАНЕ «гроші», «метал» і КАНЕ《колокол»; КАМІ «волосся» і КАМІ «верх»; КАТАРУ «говорити» і КАТАРУ «виманювати (шахрайським шляхом)».

Для деяких омонімів, що виникли в результаті розпаду полісемії, загальне ієрогліфічне написання зберігається. Прикладами таких слів можуть бути В АКИ «бік» і В АКІ «окреме»，«інше»; МОТО «початок» і МОТО «колись»; ВАТАРУ «переходити через що-небудь» і ВАТАРУ «прилітати» ( про птахів); ФУСАГУ «закривати» і ФУСАГУ «бути в подавленому стані» і т.п.

До омонімії в японській мові часто приводять так звані слово- і корнескладання. Необхідно підкреслити, що такий шлях виникнення омонімів є специфічним для японської мови на відміну від європейських мов, де слово- і корнескладання не в та який ступені поширені ( за винятком, можливо, німецької мови, де ці способи словотвору не приводять до достатку омонімів через зовсім іншу структуру складу й складової структури морфеми).

Омонімія японських корнескладних слів безпосередньо пов'язана з омонімією канго, а також з омонімією китайських кореневих морфем, здатних приєднуватися до самостійно використовуваних слів.