語呂合わせ「ごろあわせ」 Гра слів у японській мові

У японській мові багато омонімічних слів. Через співзвучність деяких словосполучень із інакше кажучи, що мають позитивне значення, вони вважаються вдалими.

Наприклад:

● 梟 (фукуро:, сова) співзвучно з 不苦労 (фукуро:, життя без позбавлень)

● 五鯉躍 (горіяку, танець п'яти коропів) співзвучно з ご利益 (горіяку, прибуток/дохід)

● 六蛙 (мукаеру, шість жаб) співзвучно з 迎える (мукаеру, зустрічати/вітати)

● 茄子 (насу, баклажан) співзвучно з 成す (насу, становити/утворювати)

У деяких храмах продаються талісмани 金のうんこ (кін але унко) у формі золотої ”каташки”, тому що うん (ун) зі слова うんこ (унко, фекалії) співзвучно з 運 (ун, доля/удача/щастя).

Крім того, існує гра чисел, комбінації яких омонімічних японських слів. Використовуються як японські читання чисел, так і англійські.

Наприклад:

● 4679 співзвучно з 宜しく (йоросіку, прошу любити й дарувати)

● 0840 співзвучно з お早う (охайо:, привіт/добрий ранок)

● 14106 співзвучно з 愛してる (аішітеру, люблю)

● 724106 співзвучно з 何してる (нанішітеру, що робиш?)

● 49 співзвучно з 至急 (шікю:, терміново)

● 888 співзвучно з ハハハ (хахаха), або з パチパチパチ (пачіпачіпачі, звук оплесків)

● 889 співзвучно з 早く (хаяку, швидко)

● 0906 співзвучно з 遅れる (окуреру, спізнюватися)

● 3470 співзвучно з さよなら (сайонара, до побачення/вибачай)

Числа 4 і 9 уважаються нещасливими, тому що 4 (ші) співзвучно 死 (ші, смерть), а 9 (ку) співзвучно 苦 (ку, страждання). Ці читання вживаються рідше, чим 4 (ен) і 9 (кю:). Крім того, є нещасливі комбінації цифр.

Наприклад:

● 42 співзвучно з 死人 (шінін, небіжчик) або з 死に (сині, до смерті)

● 1564 співзвучно з 人殺し (хітогороші, убивство)

● 893 співзвучно з ヤクザ (якудза)

● 18782 співзвучно з 嫌な奴 (іяна яцу, неприємний тип)

● 37564 співзвучно з 皆殺し (мінагороші, різанина/поголовне винищування)

● 648 співзвучно з 虫歯 (мушіба, карієс)

● 931 співзвучно з 臭い (кусай, смердючий)

● 315 співзвучно з 最後 (сайго, кінець)

Висновки

 У японській мові проблема омонімії дійсно існує. Головна причина полягає в структурі складу японської мови. Спочатку йде одна приголосна, а потім голосна КА, СА, ПА, ДЗЯ. Складів зі зворотною структурою або з комбінацією приголосних (більш двох) у японській мові просто не існує - неможливі АК, АС, ДІЙСТВ, КРУПН і т. п.

 Для розв’язання проблеми омонімії в японській мові є дуже гарний і зручний засіб - це а) ієрогліфи б) фонетичний або інтонаційний контур слова в) дистрибуція або оточення конкретного слова в реченні.   а) 暖かい і 温かい ваш приклад. Щораз слід звертати увагу на відмінність у значеннях. Просто так надмірність НІКОЛИ не виникає. Розберемо два приклади. Ці два ієрогліфи мають трохи різну сферу вживання. Якщо ви говорите про теплі рідини, то перший ієрогліф ви використовувати не можете. Із простої причини - ключ "вода" -МІДЗУ. Про те ж фуро сказати 暖かい не можна, а от про теплу весну тільки 暖かい.

Ієрогліфів із читанням АТАТАКАЙ більше ніж два. Їхній мінімум чотири. 暖かい 温かい 暄かい 燠かい И кожний зі своїм узусом або сферою вживання, а також частотою зустрічальності. 

Складів у ланцюжку АТАТАКАЙ - 5 . Це слово зі споконвічної лексики ВАГО. А якщо ми подивимося на односкладові-китаїзми або двоскладові -японізми - там можна виявити безліч подібних збігів. Але що важливо далеко не завжди їх інтонаційне оформлення однакове.

Що таке різний інтонаційний контур слова.   ХАна й хана, КУмо й куМО - отут прикладів напевно можна ціле море знайти. 

Лінгвстично слід визначати де омонімії (однакове звучання слів), а де полісемія - різні значення одного слова, які недалеко друг від друга "пішли". Поли- - "багато", а -семія - від кореневого слова СЕМА "значення" Інакше, БАГАТОЗНАЧНІСТЬ. Є чудова формула = рамкою слова є омонім. Тобто, різні але близькі значення якщо, що зводиться до одному кореню - це полісемія в рамках і кордонах одного слова. Якщо ж значення розходяться занадто далеко виникає омонімії й ми маємо перехід до іншого слова.

Резюме

同音異義語とは、発音は同じだが、互いに区別される語。日本語においては、漢語の中に頻繁に見ることが出来る。

• いどう（移動、異同、異動など）

• かんし（監視、看視、環視、冠詞、諫止、漢詩など）

• きかん（期間、機関、器官、気管、帰還、基幹、季刊など）

• こうしょう（交渉、高尚、公証、考証、口承、鉱床、厚相、哄笑、工廠など多数）

• こうせい（更生、校正、恒星、更正、構成、公正、攻勢、後世、抗生など多数）

• さんか（参加、賛歌、酸化、傘下、惨禍など）

• しこう（嗜好、思考、志向、至高、歯垢など）

• しんせい（申請、新生、親政、神聖、心性、真正、新星など）

• せいか（製菓、成果、盛夏、生家、聖歌、生花、正貨、聖火など）

など、数え上げればきりがない。へんざい（偏在、遍在）、れいぐう（礼遇、冷遇）などのように、ほぼ正反対の意味の言葉が同音になる場合もある。

中国語を表す文字である漢字を日本語に導入した事で、音に違いは無くとも意味を区別出来るさまざまな表記の組み合わせが生まれた。中国語には声調の別（四声）があり、また開音節と閉音節が存在するのに対し、日本語には声調により発音を区別する概念があまり存在せず、開音節しか存在しない。結果、中国語においては発音が異なる漢字に対し、日本語においては同じ発音を割り当てざるを得ない事例が頻発し、同音異義語の数も莫大なものになった。「私立」を「わたくしりつ」と読み、「市立」を「いちりつ」と読むなど、混同を避けるためにあえて口頭では本来とは違う読み方をして区別することがある。

朝鮮語では、開音節と閉音節が存在するので、日本語よりは同音異義語が少ないが[要出典]、日本語と同じく声調の区別は無く、また無声音と有声音の対立がなく、母音の長短は表記されないので、やはり漢語には同音異義語は多い。例えば（コムサ：検査・検事）、（トクチャ：独自・読者）、（シルオプ：実業・失業）のように日本語ならば区別できるものもある。このため一般に普及しているハングル専用表記では同音異義がしばしば問題となる。

ちなみに日本語において最も同音異義語が多いとされる熟語は「こうしょう」であり、『スーパー大辞林3.0』では48語が該当する。

カタカナ表記における英語のLight(ライト:光)とRight（ライト:正しい）のように、ある言語が外来語を示す際、自国語の表音文字では表記できない（≒発音できない）音素があるとき、代替文字に複数の音素を内包させざるを得ない（または足りない音素を省略する）ために同音異義語は増えてゆく。

日本語の漢字の音読みでは、かつて「収集（しうしふ）」「少将（せうしゃう）」「葬送（さうそう）」などは発音・表記共に区別していたが、それぞれ「しゅうしゅう」「しょうしょう」「そうそう」と発音が単純化され、本来は異音であった単語が同音語へと変わり、結果として多くの同音異義語が生まれた。

Список використаної літератури

1. . Алпатов В. М. Япония: язык и общество. М.: Муравей, Z003. -208 с.

2.  Алпатов В. М. Изучение японского языка в России и СССР- ~~ М.: Наука,

Глав. ред. восточ., лит., 1989. 192 с.

3.Алпатов В. М., Вардуль И. Ф., Старостин С. А. Грамматика -японского языка:

Введение. Фонология. Супрафонология. Мор синология. М.: Восточ. лит. РАН,

2000. - 150 с.

4. . Басс И. И. Проблемы современного японского языкознания: -Лингвистика

текста / С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искус— СПб.: Б. и., 2004.-372 с

5. . Власова Н. В. Японский язык от А до Н: Учеб. пособие для начинающих. Ч.

1. — М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2006. — 116 с.

6.  Касевич В. Б. Элементы общей лингвистики. М.: Наука, Гл. ред. восточ. лит.,

1977. - 184 с.

7.  Касевич В. Б. Фонологические проблемы общего и восточного языкознания.

— М.: Наука, Гл. ред. восточ. лит., 1983. — 295 с.

8.  Козлов Ю. В. Введение в фонетику японского языка: Упражнения.- СПб.:

Филол. фак. С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. 26 с.

9.Корчагина Т. И. Омонимия в современном японском языке. М.: ACT: Восток -

Запад, 2005. - 175 с.

10.  Кун О. Н. Японский язык: Знаки и звуки: нулевой уровень. М.: АКТ: Восток

- Запад, 2008. - 32 с.

11. Лаврентьев Б. П. Самоучитель японского языка. М.: МП «По-

ликоп», ИПО «Полигран», СП «Маркетинг - XXI», 1992. - 352 с.

12. . Маевский Е. В. Графическая стилистика японского языка. М.: Муравей-

Гайд, 2000. — 176 е., ил.

13. Маевский Е. В. Лексическая «революция Мэйдзи» // Актуальные вопросы

японского и общего языкознания: Памяти И. Ф. Вардуля / Отв. ред. В.

М. Алпатов, 3. М. Шаляпина. М.: Вост. лит., 2005. -415 с.

14. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: Учеб. для филол. спец. вузов. 3-е

изд., испр. — М.: Высш. шк., 1998. - 272 с.

15. Неверов С. В. Русско-японский разговорник / С. В. Неверов. 5-е изд., испр. -

М.: Живой язык, 2004. - 320 с.

16. Неверов С. В. Общественно-языковая практика современной Японии. Изд.

2-е, стер. - М.: КомКнига, 2005. - 152 с.

17. НечаеваЛ. Т. Японский язык для начинающих. Ч. 1. Изд. 3-е, испр. - М.:

Московский лицей, 2004. - 344 с.

18.  Пашковский А. А. Слово в японском языке. Изд. 2-е, испр. — М.:

КомКнига, 2006. - 208 с.

19. Рыбин В. В. Фонетика японского языка. СПб.: Гиперион, 2011. 344 с.

20.Сыромятников Н. А. Развитие новояпонского языка. М.: Наука, Гл. ред.

восточ. лит., 1978. - 304 с.

21. Сыромятников Н. А. Классический японский язык. — М.: Наука, Гл. ред.

восточ. лит., 1983.- 152 с.

22. Хасимото С. Методы исследования родного языка // Языкознание в Японии /

Сост. и авт. пред. В. М. Алпатова; Общ. ред. И. Ф. Вардуля. М.: Радуга, 1983. -

С. 60-71.