13.Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв*язок.

Фактори виробництва — це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Для виробництва того чи іншого блага є свій набір факторів. Тому виникає потреба у їх класифікації, в об'єднанні у певні групи. В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва.

Однак такий розподіл факторів виробництва не визнається сучасною економічною наукою. По-перше, тому, що він має занадто спрощений характер і не враховує тих змін, котрі відбулися в структурі факторів виробництва за останні півтора століття. По-друге, марксистський розподіл факторів виробництва має яскраво виражену соціальну спрямованість, він виходить з класового підходу до аналізу природного процесу виробництва. Відповідно до цього підходу єдиним фактором, що створює прибуток, є праця найманого робітника. Власники ж інших факторів виробництва виступають як нестворюючі суб'єкти суспільства.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію

14.Варіантність використання екон.Ресурсів і проблема вибору.

15.Ефективність суспільного виробництва та її показники.

Економічне зростання — це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва

Економічна ефективність — це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції

Соціальна ефективність — це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини

Показники економічної ефективності: Продуктивність праці, Екологоефективність, Трудомісткість, Матеріаловіддача, Фондовіддача, Матеріаломісткість, Фондомісткість, Капіталомісткість.

Показники соціальної ефективності виробництва Розмір ВВП та НД на душу населення, Частка фонду

споживання вНД, Рівень життя населення, Якість життя населення, або ІРЛ

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого

ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.

16.Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція.

Форма суспільного виробництва-це певний спосіб організації господарської діяльності.

Основні форми організації суспільного виробництва:натуральна і товарна.

Першою формою було натуральне господарство.

Основні риси натурального господарства:

1).Замкнутість економічної діяльності. Кожнагосподарська одиниця відокремлена від інших,спирається на власні виробничі та природні ресурси,забезпечує себе всім необхідним для життя,тобто є самодостатньою.

2).Грунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку,є просте відтворення.

3).Відмінність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого й виробничого споживання без зворотних зв’язків.

4).Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях(первісна община,латифундія рабовласника,маєток феодала).

Натуральне господарство-тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Товарне виробництво-це така форма організації спільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Товарне виробництво є відкритою економічною формою господарства.Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу.

Причини виникнення і функціонування товарного виробництва:

Наявність суспільного поділу праці,за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності.

Наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною

основою відокремленості господарюючих суб’єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім і інші форми власності(колективна,акціонерна,змішана).

Типи товарного виробництва: просте, розвинуте.

Просте товарне виробництво- це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва- це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватій власності, найманій праці й машинній індустрії.