Предмет макроекономіки-

Макроекономіка — галузь економічної науки, яка вивчає функ­ціонування економіки в цілому з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.

Основна економічна проблема, з якою стикається наше суспіль­ство, — це суперечність між необмеженими людськими потребами та обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення цих потреб. Ефективність економіки полягає у використанні суспіль­ством обмежених ресурсів з максимальним результатом. Зростання ефективності ми розглядаємо за допомогою кривої виробничих мож­ливостей.

На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує для аналізу процесів агреговані величини. Агреговані параметри — це сукупність специфічних економічних одиниць як єдиного цілого (на­приклад, ВВП — у макроекономіці, випуск фірми — в мікроеко- номіці, середній рівень цін — у макроекономіці, ціна конкретного то­вару — в мікроекономіці).

Основні знаряддя економістів — теорія та спостереження. Однак головною відмінністю економіки від точних наук є те, що практично неможливо провести дослід, який підтвердив би або спростував розроблену теорію.

Макроекономічні суб'єкти та їх взаємозв'язок-

З позицій макроекономіки народне господарство складається з чотирьох суб’єктів:

• сектор домогосподарств (сектор споживання) — С

• сектор інвестицій (сектор підприємництва) — I

• державний сектор (державні закупки товарів і послуг) — G

• сектор чистого експорту (сектор закордон) — NX

Сектор домогосподарств формує пропозицію робочої сили та по­пит на блага; частину одержаного доходу споживає, а іншу — за­ощаджує. Головна мета домогосподарства — досягти максимально­го споживання за мінімальних витрат.

Сектор підприємництва об’єднує усі фірми в країні, здійснює по­пит на ресурси, створює пропозицію благ, провадить інвестування. Основною метою кожної фірми є максимізація прибутку.

Державний сектор надає особливі блага (наука, охорона здо­ров’я, безпека, державне будівництво), створює умови для оптималь­ного функціонування народного господарства. Держава, як суб’єкт макроекономіки, виробляє і закуповує блага, збирає податки, випла­чує трансферти та формує пропозицію грошей.

Сектор закордон об’єднує економічні суб’єкти за кордоном та іно­земні інститути в країні, визначає стан національного платіжного балансу та валютного курсу.

Експорт (Е) — це потік грошових платежів, спрямований на внут­рішні ринки продуктів, продаж зарубіжним покупцям вироблених в Україні товарів і послуг. Імпорт (І) — потік грошових платежів, який спрямований з внутрішньої національної економіки за кордон. Різницю між величиною грошових надходжень від експорту і величи­ною грошових платежів по імпорту називають чистим експортом:

ИХ = Е - М.

Економічний цикл та його фази

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового явища до ін., який постійно повтор-ся.

Фази ек-х циклів:

1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м попитом; падіння рівня цін внаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;потрясіння кредитної системи.

2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й;збільш-ня запасів; скороч-ня По на роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.

3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на

активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;зрост-ня з/п.

4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін.

Види циклічних коливань:

Короткі (малі)3-4 пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.

Середні 7-11пов'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є

необхідність оновлення основного капіталу.

Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об'єктів інфраструктури.

(цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр.;)

Причини циклічних коливань:

1великі технічні нововведення, які з'являються нерегулярно і зумовлюють

коливання в діловій активності;

2політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін

3 випадкові події системного хар-ра

4 помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою надмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;

5різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових партнерів тощо).

Сутність і типи економічного зростання

Економічне зро­стання — це поступове зростання економіки в довгостроковому пе­ріоді. Основним у теорії економічного зростання є питання, яким чином можна збільшити обсяг валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості.

Економічне зростання вимірюється двома взаємопов’язаними способами:

-зростанням реального валового внутрішнього продукту за пев­ний період часу;

-зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу.

Економічне зростання вимірюється такими показниками: коефі­цієнт, темп та темп приросту зростання ВВП.

Коефіцієнт зростання ВВП — це відношення показника розрахун­кового періоду до показника базисного періоду.

Коефіцієнт зростання ВВП на душу населення — це відношення обсягу ВВП на душу населення розрахункового періоду до відповід­ного показника базисного періоду.

Темп зростання (ВВП або ВВП на душу населення) — коефіцієнт зростання, помножений на 100 %.

Темп приросту (ВВП або ВВП на душу населення)=(реальний ВВП поточний-реальний ВВп базисний)/реальний ВВП базисний*100%

Існують два типи економічного зростання:

екстенсивний, коли збільшується кількість залучених у процес виробництва ресурсів. До нього належать збільшення чисельності зайнятих та фізичного обсягу капіталу;

інтенсивний, коли зростає ефективність використання ресурсів шляхом вдосконалення техніки та технологій. До цього типу еконо­мічного зростання відносять: технологічний прогрес, рівень освіти та професійної перепідготовки кадрів, економія за рахунок зростання масштабу виробництва, поліпшення розподілу ресурсів, законодавчі, інституційні та інші чинники.

У макроекономіці розрізняють три групи чинників економічного зростання:

1. Чинники пропозиції— природні ресурси, людський капітал, праця, основний капітал, рівень технології.

2. Чинники попиту — споживчі, інвестиційні та державні витрати, чистий обсяг експорту, рівень цін.

3. Чинники розподілу — чинники, які забезпечують ефективне ви­користання ресурсів.

Найбільше впливають на економічне зростання чинники пропо­зиції.

Крім того, чинники економічного зростання поділяють на прямі та непрямі.

До прямих чинників економічного зростання відносяться: збіль­шення чисельності робочої сили, нагромадження фізичного капіталу, технологічний прогрес.

До непрямих чинників економічного зростання належать: податко­ва, цінова, зовнішньоекономічна політика держави.

Цілі і фактори економічного зростання

Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко-номічному зростанні.Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється таким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайнятість, суспільний капітал тощо. Цілями економічного зростання є:

-кількісного та якісного розвитку вироб-ництва

-поліпшення його структури.

Механізм економічного зростання розглядають у чистому вигляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відносин виробництва.Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за-гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро-мадження і науково-технічний прогрес... Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;кількість і якість трудових ресурсів;обсяг основного капіталу (основні фонди);нові технології - НТП; Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції. Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками 1. Природні ресурси 2. Трудові ресурси 3. Основний капітал 4. Науково-технічний

Модель економічного зростання Домара

Модель економічного зростання Харрода

Модель економічного зростання Р.Солоу

Безробіття в ринковій економіці

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Кількісна визначеність безробіття - рівень безробіття обчислюєтьсяза такою формулою:

РБ = ЧБ/ ЧРС*100,де РБ- рівень безробіття, %; ЧБ- чисельність безробітних, чол.; ЧРС- чисельність робочої сили, чол.

У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізнятидекілька його видів.

- фрикційне безробіття-Воно стосується тих осіб,які не працюють у звязку із добровільною зміною місця роботи

- інституціональне безробіття (пов'язане з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили та факторами

- структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій

на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними таіншими ознаками.

- циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва

-сезонне безробіття.протягом року виникає зміна попиту.

Фрикційне та структурне безробіття дістало інтегровану назву "природне безробіття”. У зв'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.

Коли виникає циклічне безробіття, то фактичне безробіття більше від природного, тобто має місце надмірне безробіття

Форми безробіття. Методи виміру рівня безробіття