106.Перспективи розвитку інтеграційного співробітництва на пострадянському просторі

Держави СНД успадкували від Союзу РСР єдину енергетичну систему, єдину систему транспорту, зв'язку, телекомунікакаций, взаємопов'язані народногосподарські комплекси, загальну систему нафто-і газопроводів, свободу пересування робочої сили, єдину технічну стандартизацію. Процеси взаємного економічного співробітництва на базі існування нових незалежних держав почалися з осені 1992 р. У 09.1993 р. на рівні глав був підписаний Договір про створення економ союзу країн СНД. Угода про створення ЗВТ було прийнято 15 квітня 1994, однак його не було реалізовано до сьогодні через велике коло учасників та небажання деяких країн. У 2002 році у рамках ГУУАМ була підписана угода про ЗВТ. Нині проект також не реалізовано через низку причин, а саме евроінтеграційні прагнення краін та слабкі економічні зв’язки між країнами. Митний союз. У рамках СНД 1995 року було підписано Угоду про створення митного союзу, правонаступником якого стало Євразійське економічне співтовариство, договір про створення якого було підписано 10 жовтня 2000-го, а у структурі ЄврАзЕС залишилися інститути його попередника. Единий економічний простір. На пострадянському просторі спроби створити Єдиний економічний простір робили в рамках Митного союзу СНД, згодом – у ЄврАзЕС. У процесі становлення ЄврАзЕС виявилися його лідери – Росія й Казахстан. Підписання угоди про створення ЄЕП за участі Білорусі, Казахстану, Росії та України стало підґрунтям для запровадження концепції різношвидкісної інтеграції вже в рамках ЄврАзЕС. Розвиток співробітництва в рамках організації декларується в різноманітних сферах – від суто економічних до питань безпеки (наприклад, співробітництво з прикордонних питань).

108.Напрями співробітництва України з єс

У процесі інтегрування України з ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

Україну на сьогодні за багатьма макроекономічними показниками стоїть набагато нижче інших багатьох країн ЄС тому тільки в результаті досягнення високого рівня розвитку економіки Україна може претендувати на членство у ЄС. Розвиток відносин з ЄС має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Основні зусилля мають спрямовуватися на:

1) інтеграцію господарства України у загальноєвропейський економічний простір; 2) підтримку вітчизняних товаровиробників і вдосконалення міжн.-правового механізму захисту їх інтересів; 3) гармонізацію економічного законодавства у відповідності до стандартів ЄС і СОТ та створення передумов для створення ЗВТ Україна-ЄС

Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського полiтичного (в тому числi у сферi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), iнформацiйного, економiчного i правового простору. Отримання на цiй основi статусу асоцiйованого члена ЄС є головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України у середньостроковому вимiрi i повинно спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

I. Основнi напрями iнтеграцiйного процесу:1. Адаптацiя законодавства України до законодавства, забезпечення прав людини. 2. Економiчна iнтеграцiя та розвиток торговельних вiдносин мiж Україною та ЄС. 3. Iнтеграцiя України до ЄС у контекстi загальноєвропейської безпеки. 4. Полiтична консолiдацiя та змiцнення демократiї.

5. Адаптацiя соцiальної полiтики України до стандартiв ЄС. 6. Культурно-освiтня i науково-технiчна iнтеграцiя. 7. Регiональна iнтеграцiя України. 8. Галузева спiвпраця.

9. Спiвробiтництво у галузi охорони довкiлля. II. Внутрiшнє забезпечення iнтеграцiйного процесу.

Внутрiшнє забезпечення процесу iнтеграцiї України до ЄС покладається на вищий, центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади України у спiвпрацi з органами законодавчої влади, вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування.