23-ПВ Свистун Влад_1 / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

Майно господарського товариства

Товариство є власником

майна,

що

продукції,

отриманих

іншого

передане йому

виробленої

доходів

майна,

учасниками

у

товариством

набутого

на

власність

внаслідок

підставах,

не

господарської

заборонених

діяльності

законом

гроші

У випадках,

Грошова

цінні папери

передбачених

оцінка внеску

законом, воно

Внеском

у

учасника

підлягає

майно можуть

інші речі

здійснюється

незалежній

бути

за угодою між

експертній

учасниками

оцінці

майнові та інші

відчужувані

права, що мають

грошову оцінку

221

Права та обов’язки учасників господарського товариства

Права

Брати участь у керівництві справами товариства у порядку, визначеному в засновницькому документі, - окрім випадків,

передбачених законом

Брати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частку

(дивіденди)

Вийти у встановленому порядку із товариства

Здійснювати відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому засновницькими документами

Отримувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому засновницькими документами

Інші права, передбачені законом та засновницькими документами товариства

Обов’язки

Дотримуватися засновницьких документів товариства та виконувати рішення загальних

зборів

Виконувати свої обов’язки перед товариством, в тому числі й ті, що пов’язані із майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та способами, передбаченими засновницькимдокументом

Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства

Нести інші обов’язки, передбаченими законом та засновницькимдокументом

222

Поняття та система речового права Речове право – це сукупність цивільно-правових норм, спрямованих на

регулювання суспільних відносин, що виникають між суб’єктами з приводу майна та забезпечують реалізацію майнових прав власників та інших осіб шляхом безпосереднього впливу на майно.

Речове право

Право власності – це комплексний інститут, який складається з сукупності цивільноправових та інших норм, які закріплюють, регулюють й захищають приналежність матеріальних благ окремим суб’єктам.

Речові права на чуже майно – це права особи використовувати чуже майно у визначеному законом обсязі для забезпечення власних інтересів, без посередництва власника такого майна.

Право володіння чужим майном – це фактична наявність майна в особи, поєднана з суб’єктивним наміром панування над ним на власну користь, набута шляхом правомірного заволодіння чи

укладання передбаченого законом правочину.

Право користування чужим майном (сервітут) –

це відплатне або безвідплатне право обмеженого користування чужими речами певною мірою, в

межах, визначених законом чи договором.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) – це довгострокове,

відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) –

це довгострокове, відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

223

Поняття та ознаки права власності Право власності в об’єктивному значенні – це комплексний інститут,

який складається з сукупності цивільно-правових та інших норм, які закріплюють, регулюють й захищають приналежність матеріальних благ окремим суб’єктам. Даний інститут має комплексний характер, оскільки крім цивільно-правових, до його складу входять норми конституційного, фінансового, адміністративного, земельного, житлового, кримінального та інших галузей права, які дозволяють власнику найбільш оптимальним образом реалізувати власне право, а також захистити його у випадку порушення чи оспорювання.

Право власності в суб’єктивному значенні – це право особи на річ,

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Ознаки права власності

має

закріплює

має

закріплює

найширший

від

характер

абсолютний

рівність

усіх

інших

речових

приналежності

характер

суб’єктів права

прав

– право

речі

конкретній

захисту

–

власності перед

власності

є

особі

–

для

охороняється

законом

– всім

найповнішим

за

суб’єкта

права

від порушення з

власникам

обсягом

та

власності

річ

боку будь-яких

надані

рівні

змістом

речовим

завжди

є

осіб.

можливості для

правом,

жодне

власною,

такою,

реалізацій свого

інше право

не

що

належить

права та

його

може

виключно йому, а

захисту

(ст.13

конкурувати

з

для

інших осіб

Конституції

правом

власності

вона

є

чужою,

України,

ч.2

або

поглинути

належною

ст.318

ЦК

його.

іншому.

України).

224

Зміст права власності

Зміст права власності

Право

володіння

Право

користування

Право

майном

–

це

–

це

юридично

розпорядження

–

це

юридично

забезпечена

можливість

юридично

забезпечена

забезпечена

власника

здобувати з

можливість

власника

можливість власника

речі корисні властивості

визначати долю речі, з

панувати

над

річчю

для

задоволення

якою

пов’язується

(тримати річ в руці, у

суб’єктивних майнових

виникнення та припинення

кишені,

власному

та

немайнових потреб

права власності (продавати,

будинку, на подвір’ї,

(споживати

продукти

дарувати, передавати річ в

сховищі),

тобто

харчування,

оренду, на зберігання іншій

безпосередньо

використовувати

особі тощо).

володіти

нею

або

автомобіль

для

мати можливість

у

перевезення вантажів та

будь-який

час

пасажирів тощо).

здійснити

вплив

на

неї.

225

Суб’єкти права власності Суб’єкти права власності – це особи, які згідно статей 2 та 318 ЦК

України можуть бути власниками певних речей (майна).

Суб’єкти права власності

Суб'єкти приватного права

Фізичні	особи		Юридичні особи
(громадяни			(розташовані як на
України,			території України, так
іноземці,			і за її межами
особи	без		організації, створені
громадянства)			відповідно до вимог
			законодавства України
			або належним чином
			легалізовані в Україні)

Суб'єкти публічного права

Український народ

держава Україна

Автономна Республіка Крим

територіальні громади

іноземні держави та інші публічно-правові утворення

226

Види права власності

Право власності

		право власності суб’єктом якого виступає увесь народ
Право
		України, від імені якого право власності здійснюється
власності		органами державної влади та місцевого самоврядування
Українського		(ст.324 ЦК України). При цьому державні та місцеві органи
народу		не є власниками майна, що належить Українському народу,
		вони мають повноваження лише щодо управління майном
		право власності, суб’єктами якого виступають фізичні та
Право
		юридичні особи (ст.325 ЦК України). Це передбачене
приватної		законом право власника – фізичної або юридичної особи
власності		здійснювати володіння, користування і розпорядження
		належним їм майном на свій розсуд, незалежно від волі
		інших осіб
Право		право власності, суб’єктом якого виступає держава Україна,
державної		яке від її імені та в її інтересах здійснюється компетентними
		органами державної влади (ст.13 Конституції, ст.326 ЦК
власності
		України). До них належать: Верховна Рада України,
		Президент, Кабінет Міністрів України, інші центральні
		органи виконавчої влади, Фонд державного майна України, а
		також місцеві органи виконавчої влади та державні
		підприємства і установи

Право комунальної

власності

Право

довірчої

власності

право власності, суб’єктом якого виступає територіальна

громада (тобто сукупність мешканців, об’єднаних постійним мешканням в межах села, селища, міста, району у місті), що реалізується утвореними територіальною громадою органами місцевого самоврядування (ст.327 ЦК України). Якщо громада невелика, то вона безпосередньо може здійснювати право комунальної власності, в іншому випадку створюються сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст

особливий вид права власності, речове право, що полягає у

добросовісному управлінні майном одного суб’єкта (власника майна – засновника довірчої власності) іншим суб’єктом (довірчим управителем) в інтересах особи, визначеної засновником довірчої власності (вигодонабувача)

227

Об’єкти права власності Об’єкти права власності – це матеріальні та нематеріальні блага, які на

праві власності можуть належати певним суб’єктам цивільного права (речі, майно, гроші, валютні цінності, цінні папери, земля, земельні ділянки та інші природні ресурси, а також особисті немайнові права).

	земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші
	природні ресурси, які знаходяться в межах території
Об’єкти права	України, природні ресурси її континентального шельфу,
власності	виключної (морської) економічної зони. Кожен
Українського	громадянин має право користуватися природними
народу	об’єктами права власності Українського народу
	відповідно до закону.
	будь-яке майно, незалежно від його виду, вартості та
	цільового призначення, за винятками окремих видів
	майна, які відповідно до закону не можуть належати
	фізичним та юридичним особам. Зокрема, Постановою
Об’єкти права	Верховної Ради України „Про право власності на окремі
приватної	види майна” від 17.06.1991 р. затверджено „Перелік
власності	видів майна, що не може перебувати у власності
	громадян, громадських об’єднань, міжнародних
	організацій та юридичних осіб інших держав на
	території України” та „Спеціальний порядок набуття
	права власності громадянами на окремі види майна”.
	майно, у тому числі грошові кошти, яке належить
	державі Україна (ч.1 ст.326 ЦК України), зокрема,
	майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради
	України та утворених нею органів, Збройних Сил
	України, органів державної безпеки, прикордонних та
Об’єкти права	внутрішніх військ, оборонні об’єкти, енергетичні
державної	системи, системи транспорту загального користування,
власності	зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне
	значення, кошти республіканського бюджету, НБУ,
	майно вищих та середніх спеціальних навчальних
	закладів, майно державних підприємств, об’єкти
	соціально-культурної сфери та інше майно, що
	становить матеріальну основу суверенітету України.
	майно, у тому числі грошові кошти, яке належить
Об’єкти права	територіальній громаді (ч.1 ст.327 ЦК України),
комунальної	зокрема, рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих
власності	бюджетів, земля, природні ресурси, що є у власності
	територіальних громад, підприємств та організацій.

228

Способи набуття права власності Способи набуття права власності – це передбачені законом юридичні

факти, з настанням яких пов’язується виникнення у суб’єкта права власності на певне майно.

Способи набуття права власності

Первісні способи – способи, за яких
право власності на річ виникає вперше
або незалежно від волі попереднього
власника
створення (виготовлення) нової
речі
переробка речі (специфікація)
привласнення
загальнодоступних дарів природи
привласнення безхазяйного майна
знахідка
привласнення	бездоглядної
домашньої тварини
привласнення скарбу
набувальна давність
реквізиція
конфіскація
	229

Похідні способи - способи, за яких
право	власності виникає			внаслідок
волевиявлення			попереднього
власника
	укладання			правочину,
	спрямованого		на	передачу
	майна у власність іншій особі
	(купівля-продаж, дарування,
	міна,	довічне		утримання,
	поставка, позика тощо)
	приватизація		державного чи
	комунального майна
	спадкування за законом або
	заповітом

Способи припинення права власності

Способи припинення права власності – це передбачені законом

юридичні факти, з настанням яких пов’язується припинення у суб’єкта права

власності на майно.

Способи припинення

права власності

За волею власника

Без згоди власника або незалежно від його волі

Відчуження майна на підставі

Припинення права власності особи на

договору – спосіб розпорядження

майно, яке не може їй належати — оплатний

майном

шляхом

укладання

спосіб припинення права власності, за яким

відповідного

договору,

особа зобов’язана відчужити майно протягом

спрямованого

на

перехід

права

визначеного законом строку, якщо вона набула

власності на майно до іншої особи

майно з підстав, що не були заборонені

(договір купівлі-продажу, міни,

законом на момент набуття, але за законом, що

дарування)

був прийнятий пізніше, майно не може їй

належати (ст.348 ЦК)

Добровільна відмова від права

Викуп земельної ділянки з метою

власності – спосіб розпорядження

майном, за яким право власності

суспільної необхідності — оплатний спосіб

особи на майно припиняється за її

припинення права власності на земельну

заявою або на підставі інших дій,

ділянку, що здійснюється за згодою власника

які свідчать про відмову від права

або за рішенням суду (ч.1 ст.350 ЦК)

власності (ст.347 ЦК). У разі

відмови від права на майно, права

Припинення права власності на нерухоме

на

яке

не

підлягають державній

майно

у

зв'язку

з

викупом

земельної

реєстрації, право власності на нього

ділянки, на якій воно розміщене — оплатний

припиняється з моменту вчинення

спосіб припинення права власності на майно,

дії,

яка

свідчить

про

відмову

що

здійснюються

за

рішенням

суду,

з

(наприклад,

при

викиданні,

обов'язковим

попереднім

відшкодуванням

знищенні майна). Якщо ж майно

збитків уповномуобсязі (ст. 351 ЦК)

підлягає державній реєстрації, то

право

власності

на

нього

припиняється з

моменту внесення

Викуп пам'ятки історії та культури,

що

за

заявою

власника

відповідного

утримується

безгосподарно

— оплатний

записудо державного реєстру

спосіб припинення права власності, за

рішенням суду (ст.352 ЦК)

Знищення майна (його загибель)

Реквізиція — примусовий викуп майна у

– спосіб розпорядження, внаслідок

якого особа вчиняє дії, спрямованні

власника за умови попереднього та повного

на

припинення існування

майна

відшкодування його вартості (ст.353 ЦК)

(ст.349 ЦК). Моментом припинення

права власності є момент знищення

Конфіскація –

безоплатне

позбавлення

майна. У разі знищення майна,

права на яке підлягають державній

права власності на майно за рішенням суду

реєстрації, право власності на нього

як санкція за вчинення правопорушення

припиняється з моменту внесення

відповідних змін до державного

Ліквідація юридичної особи або смерть

реєстру за заявою власника

власника – фізичної особи

230