3.3. Інкорпорація і консолідація. Звід законів

Інкорпора́ція (лат. incorporatio — приєднання) — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.

Види інкорпорації

За юридичною значущістю:

• офіційна — передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом;

• неофіційна — не має обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юридичної діяльності для зручності у користування нормативним матеріалом.

За способом упорядкування:

• хронологічна — здійснюється у певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів;

• предметна — нормативні акти об'єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання.

За обсягом:

• загальну;

• галузеву;

• міжгалузеву;

• спеціальну.

За суб'єктами здійснення:

• правотворчого суб'єкта;

• спеціально уповноваженого суб'єкта;

• інших суб'єктів за їх ініціативою.

Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор [26, 267-268].

Консолідація – вид систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об’єднанні певної кількості розрізнених нормативних актів, виданих у різний час по тому самому предмету правового регулювання в єдиний укрупнений нормативно-правовий акт з усуненням повторень і протиріч, як правило, без зміни змісту.

Цілі консолідації: (1) систематизувати нормативний матеріал, який неможливо кодифікувати; (2) усунути множинність нормативно-правових актів, позбавити їх надмірної роздробленості; (3) об’єднати загальні положення поточної правотворчості в родинні групи (блоки).

До структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, що розташовані у певній послідовності.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів – нової форми колишніх законів, що має силу за умови відповідності справжньому тексту цих законів, тобто Звід законів служить офіційною заміною діючих раніше актів, а правові приписи, що містяться в ньому, містять чинні норми права, які підлягають офіційному використанню.

Звід законів відрізняється від збірників нормативних актів такими ознаками:

1. може бути лише офіційним виданням: здійснюється від імені і за дорученням правотворчих органів з подальшим схваленням у цілому або кожному тому окремо;

2. є результатом великої законотворчої, юридико-технічної роботи: ліквідацією множинності актів, прийнятих по тому ж питанню, які втратили силу, застаріли або фактично не діють; усуненням наявних прогалин у законодавстві в результаті прийняття нових законів і підзаконних актів;

3. являє собою зведення в єдине ціле чинного законодавства [9, 378-380].

Отже, існує три види систематизації нормативно-правових актів:

• кодифікація;

• інкорпорація;

• консолідація.

Кожен з цих видів виконує певні призначення та функції, має свої види та форми, здійснюються компетентними органами.