- •Тестові завдання для проведення модульного контролю щодо визначення рівня знань з курсу «Кримінологія» серед студентів, слухачів та курсантів вищих навчальних закладів юридичного профілю
- •Тема 1. «Поняття, предмет, методи і система кримінології»:
- •2. Термін “кримінологія” вперше запропонували для використання, такі вчені, як:
- •5. Які з наведених категорій кримінології входять до основних елементів її предмету:
- •14. Серед не юридичних дисциплін, кримінологія найчастіше пов’язана з:
- •15. Які методи дають змогу дослідити велику кількість злочинів, встановити закономірності і взаємозалежності їх розвитку ?
- •Тема 2. Історія розвитку кримінології
- •5. Кому з видатних вчених належить праця «Утопії», де звертається увага на те, якщо причини злочинів залишаться незмінними, то незмінними залишаться і наслідки, що викликані цими причинами:
- •6. Які основні періоди включає у себе розвиток кримінології:
- •10. Яку громадську організацію, діяльність якої пов’язана з протидією злочинності, було створено в Україні в 1998 році ?
- •7. Відносний показник, який характеризує інтенсивність злочинності на певній території:
- •Тема 5. Причини та умови злочинності.
- •Тема 6. Теорія запобігання злочинності.
- •5. Профілактика злочинності це:
- •6. Загальна профілактика злочинів це:
- •7. Індивідуальна профілактика злочинів це:
- •8. Система профілактики злочинів це:
- •9. Одним з основних завдань профілактики є:
- •15. Кримінологічне планування - це?
- •Тема 8. Методологія та методика кримінологічних досліджень.
- •5. Висунення гіпотези в кримінології дає можливість:
- •6. Історичний метод забезпечує:
- •7. Порівняльний метод це:
- •8. Статистичні методи використовуються:
- •9. Конкретно-соціологічні методи це:
- •10. Розвідувальний план кримінологічного дослідження:
- •12. Всі ознаки, що реєструються у процесі статистичного спостереження і становлять неподільний елемент сукупності, охоплюються поняттям:
- •9. Латентна жертва це:
9. Латентна жертва це:
а) злочини, що не реєструються через неусвідомлення самим потерпілим факту вчинення злочину відносно нього;
б) злочини, що не знайшли відображення в офіційних статистичних звітах;
в) особа, яка реально постраждала від злочину, але з певних причин цей факт залишився прихованим від офіційного обліку;
г) злочини, що не реєструються тому, що вони не виявлені правоохоронними органами.
10. Суїцидологія це наука що вивчає:
а) види навмисного позбавлення себе життя;
б) заходи профілактики злочинів;
в) поведінку жертви злочину;
г) самогубство як соціальний феномен.
11.Процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу охоплюється поняттям:
криміногенез;
детермінізм;
віктимізація;
девіація.
12.Питому вагу окремих видів жертв злочинів, яким заподіяно шкоду, в загальній кількості потерпілих за певний період часу на певній території відображає:
структура віктимності;
індекс віктимізації;
коефіцієнт злочинності;
рівень віктимності.
13.Хто із відомих кримінологів здійснив кримінально-правовий підхід до класифікації жертв злочинів?
Б. Мендельсон;
Р. Гассер;
Г. Гентіг;
І. Маттес.
14.Використання знань віктимології у правотворчій і правозастосовній діяльності розкриває її:
прогностичну функцію;
пізнавальну функцію;
діагностичну функцію;
прикладну функцію.
15.Потенційна жертва, що є більш детермінована віктимологічними ситуаціями і вибором самого нападника охоплюється поняттям:
евентуальна жертва
латентна жертва
випадкова жертва
стимулююча жертва
Тема 10. Аналіз зарубіжних концепцій причин злочинності.
1. Вчення, яке стверджує, що злочинній поведінці окремі індивідууми навчаються в тих, з ким вони пов’язані, і розкриває теорію…:
а) відчуження;
б) конституціональної схильності;
в) соціального інтеракціоналізму;
г) диференційованого зв’язку.
2. Процес нав’язування державою особі, що вчинила суспільно-небезпечні діяння, статусу злочинця охоплюється поняттям…:
а) стигматизація;
б) перверсія;
в) криміногенез;
г) фасилітація.
3. Біологічний напрям у кримінології започаткував:
а) А. Дюркгейм;
б) Ч. Ломбразо;
в) А. Кете;
г) І. Бентам;
4. Вчення яке стверджує, що реальним засобом боротьби зі злочинністю є застосування жорсткого покарання, лежить в основі:
а) теорії факторів злочинності;
б) теорії соціальної превенції злочинності;
в) теорії соціального захисту;
г) теорії соціального інтеракціоналізму.
5. Хто із зарубіжних кримінологів розробив теорію наслідування:
а) Є.Сатерленд;
б) В. Гіле;
в) Г. Тард;
г) А. Лакассань.
6. До сучасних теорій детермінації злочинності належать:
а) теорія наслідування;
б) теорія конфлікту культур;
в) теорія можливості;
г) психоанілітична теорія З. Фрейд.
7. Засновником соціологічного напряму в зарубіжній кримінології є:
а) Джеффері;
б) Кетле;
в) Горінг;
г) Джекобс.
8. Вперше теорія можливостей була сформульована :
а) на конгресі ООН за боротьби зі злочинністю і поводженням з правопорушниками;
б) на Міжнародному кримінологічному конгресі;
в) на Гаазькій конференції;
г) на Гейдельбергському з’їзді кримінологів.
9. Одним із фундаторів інтеракціоністської теорії був:
а) Д. Флоратті;
б) Ф.Таненнбаум;
в) Г. Тард;
г) Є.Сатерленд.
10. Вислів: «Кожне суспільство має тих злочинців, яких воно заслуговує…» належить:
а) А. Кетле;
б) Е. Дюркгейму;
в) Е. Кречмеру;
г) А. Лакассанью.
11. Вчення, яке стверджує, що злочинній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв’язані розкриває теорію:
відчуження;
конституціональної схильності;
соціального інтеракціонізму;
диференційованого зв’язку.
12. Процес нав’язування державою особі, що скоїла суспільно небезпечні діяння, статусу злочинця охоплюється поняттям:
стигматизація;
перверсія;
криміногенез;
фасилітація.
13. Вчення, яке стверджує, що реальним засобом боротьби зі злочинністю є застосування жорстокого покарання, лежить в основі:
теорії факторів злочинності;
теорії соціальної превенції злочинності;
теорії соціального захисту;
теорії соціального інтеракціонізму.
14. До біологічних теорій причин злочинності у зарубіжній кримінології відносяться:
теорія «близнюків»;
теорія «диференційного зв’язку (асоціації)»;
теорія «конфлікту культур»;
теорія соціального інтеракціонізму.
15. Розробник теорії «конфлікту культур»:
а) А. Кетле;
б) Е. Дюркгейму;
в) Е. Сатерленд;
г) Т.Селлін.