2. Дії у випадках викиду хлору, аміаку та розлитті ртуті

Найбільш розповсюдженими СДОР є : хлор, аміак.

Хлор - зеленувато-жовтий газ з різким запахом, тяжче за повітря в 2,5 рази. З'єднуючись з парами води, що містяться у повітрі, утворює білий туман. Застосовується для хлорування води, отримання пластмас, дезінфікуючих, відбілюючих, миючих засобів. У воді розчиняється погано. Дуже отруйний. Викликає подразнення дихальних шляхів з послідуючим набряком легенів. При значній концентрації - смертельний.

Основні ознаки ураження хлором:

• легкий ступінь отруєння – почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині;

• середній ступінь отруєння – ускладнене дихання, задишка, збудження, серцебиття;

• тяжкий ступінь отруєння – не координовані рухи, пульс нитковидний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій – миттєва смерть.

При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слабкість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.

Перша допомога при отруєнні хлором:

• надіти ізолюючий дихальний апарат;

• винести на свіже повітря;

• промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди;

• при ушкодженні очей закапати 1% розчином новокаїну;

• забезпечення спокою, зігрівання тіла;

• при отруєнні середнього ступеня – інгаляції з 2% розчином харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу “Свалява Квасова”, теплого молока, зігрівання шиї;

• при отруєнні середнього та тяжкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем;

• ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!

Застосування штучного дихання при ураженні хлором категорично не допускається!

Дії при аварії з викидом хлору.

Отримавши попередження про рух хмари хлору, необхідно: надіти засоби індивідуального захисту.

ЗАПАМ’ЯТАЙ! Фільтруючо-поглинаючі коробки цивільних і дитячих протигазів, а також респіратори від парів хлору не захищають. До протигазів необхідно приєднати додатковий патрон ДПГ-3. Якщо протигаза немає необхідно надіти ватно-марлеву пов’язку, змочену водою або 5%-м розчином питної соди.

Підготувати квартиру для захисту від проникнення парів хлору. Виходити із району зараження необхідно по підвищеним місцям, оминаючи низини, яри, лощини, у напрямку, перпендикулярному вітру.

Аміак - безколірний газ з запахом нашатирного спирту. При нормальних умовах легше повітря, зжижується при –34оС, стає твердим при –78оС. Добре розчиняється у воді, 10% розчин аміаку в аптеках продається як “нашатирний спирт”, 20%-ний – має назву “аміачна вода” і використовується як добриво. Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на шкіру та слизові оболонки.

Основні ознаки ураження аміаком:

• легкий ступінь отруєння – подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печія у горлі при ковтанні);

• середній ступінь отруєння – задуха, нудота, блювота, головний біль;

• тяжкий ступінь отруєння – порушення дихання, діяльності серцево-судинної системи, клінічна смерть.

Перша допомога при отруєнні аміаком:

• надіти ізолюючий дихальний апарат;

• винести на свіже повітря;

• спокій, зігрівання тіла;

• при попаданні на шкіру та слизові оболонки очей – промивання 2% розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1-2 краплі 1% розчину новокаїну;

• при ускладненні дихання закапати в ніс 2-3% розчин ефедрину (4-5 крапель), гірчичники на шию, папаверин 2% - 2,0 в/м;

• пиття лужної мінеральної води типу “Поляна Квасова”, теплого молока;

• при клінічній смерті проведення легенево-серцевої реанімації;

• ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!

Дії при аварії з викидом аміаку.

Отримавши попередження про рух хмари аміаку, необхідно: надіти засоби індивідуального захисту.

ЗАПАМ’ЯТАЙ! Фільтруючо-поглинаючі коробки цивільних і дитячих протигазів, а також респіратори від аміаку не захищають. До протигазів необхідно приєднати додатковий патрон ДПГ-3. Якщо протигаза немає необхідно надіти ватно-марлеву пов’язку, змочену водою або 5%-м розчином лимонної кислоти.

Раніше, як покину ти квартиру (дім), вимкнути нагрівальні прибори, закрити вікна, взяти документи, речі. Виходити із району зараження необхідно у напрямку, перпендикулярному вітру. Якщо немає можливості вийти із зони ураження, укритись у сховищі.

Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду, температура плавлення +38,9 0С.

З підвищенням температури випаровування ртуті посилюється. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Встановлено максимально допустиму концентрацію парів ртуті для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень – 0, 0003 мг/м3 ; для виробничних приміщень – 0, 0017 мг/м3.

Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини.

Основні ознаки ураження ртуттю:

• симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години, з'являється загальна слабкість, головний біль, підвищується температура, згодом – болі в животі, розлад шлунку, захворювання ясен;

• хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль. В окремих випадках можливі катаральні прояви з боку дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка;

• ртуть уражає нервову систему людини, а тривалий вплів її викликає навіть божевілля.

Перша допомога при отруєнні ртуттю:

• негайно припинити поступання парів ртуті до органів дихання (надіти ізолюючий дихальний апарат);

• винести потерпілого на свіже повітря;

• промити шлунок потерпілого, викликавши блювоту, або дати проносне;

• пиття теплого молока;

• госпіталізація.

Дії при розлитті ртуті у приміщенні:

• виведіть звідти всіх людей, у першу чергу дітей;

• відчиніть навстіж всі вікна;

• максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;

• захистить органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

• негайно починайте збирати ртуть. Збирайте спринцівкою великі кульки і одразу скидайте їх у скляну банку з розчином перманганату калію (2 грами на 1 літр води), дрібніші кульки змітайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використовувати пилосос для збирання ртуті забороняється;

• вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);

• зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб. По можливості утримуйте в приміщенні температуру не нижчу 18-20 0С для скорочення терміну обробки;

- вичистить та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Організаційно-методичні вказівки:

• навчальне питання розглядається методом усного викладення матеріалу та дискусії;

• основні положення навчального питання виділені напівжирним шрифтом та курсивом;

• слухачі записують основні положення навчального питання в конспекти;

• після доведення навчального питання, викладач ставить на розгляд проблемне питання – «Чи можна ртуть збирати пилососом?», відповідь обгрунтувати;

• для засвоєння матеріалу пропонується перегляд відеофільму: "Безпека при хімічних аваріях";

• після доведення матеріалу викладач підводить підсумки і дає відповіді на можливі запитання слухачів щодо змісту навчального питання;

ІІІ. Заключна частина

1. Нагадування теми та мети заняття, навчальних питань, основних положень заняття, оголошення оцінок.

2. Постановка завдань для самостійної підготовки:

• повторити, що таке сильнодіючі отруйні речовини, їх класифікація;

• повторити, як діяти у випадках викиду хлору, аміаку та розлитті ртуті.

3. Відповіді на можливі питання слухачів щодо змісту навчального матеріалу.