Під час маршу:

1. оперативно доводяться до військовослужбовців зміни в о6становці;

2. нарощується робота щодо пропаганди бойового досвіду;

3. вивчається противник, його сильні та слабкі сторони;

4. здійснюється контроль системи інформаційного забезпечення особового складу;

5. контролюється порядок харчування особового складу під час маршу і відпочинку водіїв, механіків-водіїв;

6. забезпечується проведення заходів культурно-виховної роботи за допомогою автоклубів, інших технічних засобів;

7. проводиться вивчення настроїв особового складу, експрес-оцінка морально-психологічного стану особового складу.

Найбільш оперативними та дієвими формами МПЗ в період підготовки до маршу, виходячи з досвіду бойових дій є:

- проведення індивідуальних та колективних бесід з особовим складом стосовно мети, завдань та особливостей маршу, можливого вогневого та інформаційно-психологічного впливу противника;

- короткі наради по вивченню вимог наказу на марш офіцерами і сержантами;

- висвітлення досвіду здійснення маршу в ході війн, військових конфліктів минулих часів, та тактичних навчань за допомогою всіх наявних засобів (бойових листків, листків-блискавок, письмових звернень, газет з’єднань, наочної агітації, випуску радіогазет);

- виступи перед особовим складом досвідчених фахівців, водіїв, учасників бойових дій;

- системне, своєчасне оперативне інструктування усіх категорій особового складу;

- розподіл та розміщення у кожній колоні бойової техніки досвідчених фахівців по ремонту та експлуатації бойової і транспортної техніки;

- участь у комплексній перевірці готовності техніки до маршу;

- інструктаж фахівців рухомого пункту психологічної допомоги і реабілітації;

- вивчення пам’яток водіями та механіками-водіями;

- проведення занять щодо вивчення особливостей водіння вночі, навчання водіїв, механіків-водіїв методам аутотренінгу і саморегуляції, вольової мобілізації;

- при можливості , проведення мітингів, зустрічей з місцевим населенням, зборів особового складу;

- проведення заходів душпастирської роботи;

- надання психологічної допомоги окремим воїнам, проведення заходів психодіагностики і психокорекції;

- проведення роботи з військовослужбовцями щодо підвищення їх психологічної стійкості і готовності до подолання бойових психічних травм , бойового стресу;

- застосування заходів що прискорюють адаптацію військовослужбовців до умов маршу , можливих екстремальних ситуацій .

Сила оборони полягає:

• у високій морально-психологічній, бойовій стійкості особового складу військ, що обороняються,

• в оперативно-тактичному (оперативно-стратегічному) мистецтві командирів (начальників) по організації системи вогню,

• в умілому використанні місцевості її інженерному обладнанні,

• в маневрі вогнем та підрозділами.

Головні завдання морально-психологічного забезпечення в обороні полягають в тому, щоб:

• зміцнити у особового складу частин та підрозділів відданість українському народові;

• підтримати наполегливість і бойову активність військовослужбовців, мобілізувати особовий склад на створення в короткий термін стійкої оборони, здатної протистояти ударам сучасних видів зброї противника, масовим атакам авіації, танків та піхоти противника, забезпечити готовність військ до здійснення контратак і переходу в наступ.

Головна мета морально-психологічного забезпечення оборонної операції

• формування та підтримка у особового складу військ та органів управління високого морально-психологічного стану, що в системі всіх видів забезпечення військ створить необхідні умови для ефективного виконання завдань операції .

• Головні зусилля морально-психологічного забезпечення оборонних дій зосереджуються на :

• формуванні та підтримці морально-психологічної готовності та здатності особового складу військ (сил) відбити вторгнення агресора;

• перехопленні та утриманні морально-психологічної переваги над противником;

• створенні умов для завдання рішучої поразки угрупованням агресора.