робота

3.2Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення - це протиправне, винне антисуспільне діяння, що посягає на державний або громадський порядок, на власність, права громадян, за яке адміністративним законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративному правопорушенню властиві такі ознаки: протиправність, винуватість,антигромадськість(шкідливість, небезпека), караність. Юридичний склад - це встановлена правом сукупність ознак(елементів), за наявності яких антисуспільне діяння тягне за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності. Елементами складу є: об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона. Суб'єктом адміністративного правопорушення можуть бути фізичні і юридичні особи. Фізична особа як суб'єкт адміністративного правопорушення має бути дієздатною і такою, що досягла 16 років. Суб'єкти діляться на спеціальні і загальні. До спеціальних суб'єктів відносяться посадовці, особи до 16 років, іноземці, апатриди, державні службовці, військовослужбовці та ін. Об'єкт - ті суспільні відносини, на які посягає правопорушник, захищені адміністративно-правовими нормами. Об'єктивна сторона - це зовнішня сторона проступку, що характеризує саме діяння(у формі дії або бездіяльності), наслідки, що настали від цього діяння і причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками, що настали. Діяння може бути простим(включає одну дію) і складне(включає дві дії в одному правопорушенні, наприклад, придбання і зберігання вогнепальної зброї). Факультативними ознаками, що характеризують діяння є: місце, час, обстановка, обставини, спосіб вчинення правопорушення. Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, що визначає внутрішнє психічне відношення правопорушника до скоєного, проявляється в двох формах вини : умисній і ненавмисній. Адміністративне правопорушення(проступок) є фактичною основою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність - це адміністративний примус у вигляді застосування уповноваженими органами адміністративного стягнення до особи, що вчинила адміністративний проступок. Головними принципами адміністративної відповідальності є:  законність;  доцільність;  індивідуалізація стягнень, що застосовуються;  невідворотність негативних наслідків;  офіційність, гласність. Особливості адміністративної відповідальності :  норми, що встановлюють адміністративну відповідальність містяться як в законах, так і в підзаконних нормативних актах;  основою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є здійснення адміністративного проступку;  суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні так і юридичні особи;  за здійснення адміністративного проступку застосовуються тільки заходи адміністративного стягнення;  адміністративне стягнення може застосовуватися широким колом уповноважених органів виконавчої влади і судом;  застосування адміністративного стягнення застосовується до організаційно(службово-) не підпорядкованих суб'єктів і не спричиняє за собою судимості і звільнення з роботи. Адміністративне стягнення - це міра державного примусу відносно особи, що вчинила адміністративний проступок, метою якої є перевиховання правопорушника і попередження здійснення нових правопорушень. Існують такі види адміністративних стягнень :  попередження;  штраф;  відплатне вилучення предмета, який був об'єктом або знаряддям адміністративного правопорушення;  конфіскація предмета, який був об'єктом або знаряддям адміністративного правопорушення;  адміністративний арешт;  позбавлення спеціального права;  виправні роботи;  громадські роботи;  видворення за межі держави. Попередження - вид адміністративного стягнення, який виноситься у письмовій формі за незначний адміністративний проступок. Штраф - вид адміністративного стягнення, представляє собою грошове стягнення на користь держави. Для фізичних осіб обчислюється у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Оплатне вилучення - це міра адміністративного примусу, що полягає у вилученні предмета, який був об'єктом або знаряддям адміністративного правопорушення, з подальшою його реалізацією і поверненням коштів від реалізації правопорушникові, з вирахуванням витрат, витрачених на реалізацію. Частіше проводиться інспекціями. Виступає як основною так і додатковою мірою стягнення. Конфіскація - це безоплатне вилучення предмета на користь держави, який був об'єктом або знаряддям адміністративного правопорушення, що проводиться судом. Проводиться тільки судом. Виступає як основною так і додатковою мірою стягнення. Позбавлення спеціального права - це адміністративне стягнення, що застосовується до осіб, що грубо або систематично порушують встановлений порядок користування цим правом на різний термін, але не більше ніж на 3 роки. Виправні роботи - цей вид адміністративного стягнення, що застосовується на термін до 2-х місяців до особи-правопорушника за місцем його основної роботи з вирахуванням до 20-ти% його зарплати на користь держави. Проводиться тільки судом. Громадські роботи - цей вид адміністративного стягнення полягає у виконанні особою, що вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи або навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються судом(суддею) на термін від двадцяти до шістдесяти годин і проводяться не більше чотирьох годин в день. Не застосовуються до осіб, визнаних інвалідами першої або другої групи, вагітних жінок, жінок старше 55 років і чоловіків, старше 60 років. Адміністративний арешт - застосовується у вийняткових випадках за значні адміністративні проступки, межуючі із злочинами по мірі громадської небезпеки, на термін до 15 діб. Проводиться тільки судом. Видворення за межі України - це вид адміністративного стягнення, що застосовуються тільки до іноземців, підданих інших держав, апатридам за порушення режиму перебування в країні. До неповнолітніх застосовуються такі заходи адміністративного впливу :  обов'язок публічно попросити вибачення у особи, якій нанесений збиток;  попередження;  догана або сувора догана;  передача під нагляд батькам або особам, що їх замінюють. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, здійснене фізичною особою :  продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимоги уповноважених на те осіб припинити її;  повторне впродовж року здійснення однорідного правопорушення, за яке особа вже піддавалася адміністративній відповідальності; здійснення правопорушення особою, що раніше скоїла злочин;  залучення неповнолітнього в скоєння злочину;  скоєння правопорушення групою осіб; скоєння правопорушення в умовах стихійного лиха або при надзвичайних обставинах;  скоєння злочину в стані сп'яніння. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, здійснене фізичною особою:  щиросерде розкаяння;  попередження винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитку або усунення заподіяної шкоди;  скоєння проступку під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу важких особистих або сімейних обставин;  скоєння правопорушення неповнолітнім;  скоєння правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину у віці до одного року;  інші обставини, не вказані в законі. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність :  крайня необхідність;  необхідна оборона;  стан неосудності особи, що вчинила правопорушення;  особа звільняється від адміністративної відповідальності, якщо до нього доцільніше буде застосувати міру громадського впливу, враховуючи його особу. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Юридичні особи в адміністративному праві, також як і фізичні особи, виступають суб'єктами адміністративних правопорушень у разі порушення ними норм, що регламентують порядок здійснення господарської діяльності. Юридична особа стає деліктоздатною з моменту її державної реєстрації і втрачають її з моменту виключення з реєстру юридичних осіб, може виступати як загальний суб'єкт(будь-яка юридична особа, що вчинила правопорушення), так і спеціальний суб'єкт(монополіст, юридична особа, що діє у сфері торгівлі, надання послуг і так далі). Законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні недостатньо розроблено. У нормативних актах майже повністю відсутні загальні положення і принципи, що стосуються адміністративної відповідальності юридичних осіб. Ряд нормативних актів, що відносяться до податкового, антимонопольного законодавства, законодавства про підприємницьку діяльність і інших дає можливість стверджувати, що суб'єктами адміністративної відповідальності є юридичні особи. Що стосується стягнень, що накладаються на юридичних осіб, то вони дуже різні, але не за своєю природою, а за формулюваннями в нормативних актах. Так, згідно п. 7 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" від 4 грудня 1990 р. за відсутність обліку прибутку(доходу), або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також ненадання або несвоєчасне надання податкових декларацій, звітів, розрахунків і інших документів, необхідних для розрахунків і сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, - встановлена санкція – 50% неоплачених сум податків або інших обов'язкових платежів. Згідно ч. 3 п. 2 Положення "Про порядок накладення на господарських суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.94 р. - випуск і реалізація товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, тягнуть накладення санкції у вигляді стягнення 25% вартості реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг. Закон України від 17.12.93 р. "Про пожежну безпеку" в ст. 35 встановлює, що за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадовців органів державного пожежного нагляду , підприємства, установи і організації можуть притягуватися керівниками цих органів до сплати штрафу, який не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, организації . Згідно Господарського кодексу України до юридичних осіб застосовуються такі адміністративно-господарські санкції :  вилучення прибутку - застосовується за порушення встановлених законом правил господарської діяльності;  адміністративно-господарський штраф - за податкові правопорушення;  стягнення зборів(обов'язкових платежів) - за порушення правил обліку або звітності по сплаті зборів;  припинення операцій по рахунках суб'єктів - застосовується при відмові суб'єкта від проведення уповноваженим органом документаційної перевірки або обстеження приміщень;  застосування антидемпінгових засобів - за здійснення такої зовнішньоекономічної діяльності, яка дає незаконні переваги на ринку України і складає загрозу економіці України;  припинення експортно-імпортних операцій - за здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що становить загрозу економіці України;  анулювання ліцензії(патенту) на здійснення господарюючим суб'єктом певних видів господарської діяльності;  обмеження або припинення діяльності господарюючих суб'єктів;  відміна державної реєстрації і ліквідація господарюючого суб'єкта та ін.  4 КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО 4.1 Загальні положення кримінального права Кримінальне право - це галузь права, яка вивчає правовідносини, що виникають у зв'язку із скоєнням злочину, визначає підстави для виникнення кримінальної відповідальності і види покарань. Кримінальне право має тільки одне основне джерело - Кримінальний кодекс України, який складається із загальної і особливої частин. Загальна частина визначає ряд понять кримінального права, таких як злочин, його склад, види покарань, встановлює дію КК України в часі, просторі і за колом осіб. Особлива частина розділена на розділи за родовими об'єктами складу злочинів, кожна стаття встановлює безпосередній об'єкт злочину, вид покарання, якому підлягає особа, що вчинила це протиправне діяння. У особливій частині КК міститься опис таких злочинів :  злочини, що посягають на державні політичні права(розділи 1, 5, 14, 15, 17, 19, 20);  злочини, що посягають на особисті права людини(розділи 2-4);  злочини, що посягають на економічні права(розділи 6,7,16,17);  злочини, що посягають на соціальні права(розділ 5);  злочини, що посягають на екологічні права( розділ 8);  злочини проти суспільної безпеки (розділ 9-12, 13);  злочини проти правосуддя( розділ 18). 4.2 Злочин 1. Поняття і ознаки злочину. Склад злочину Злочин - це протиправне, винне, суспільно-небезпечне діяння(у формі дії або бездіяльності), за вчинення якого настає кримінальна відповідальність. Ознаки злочину :  протиправність;  суспільна небезпека;  винуватість;  караність. Кримінальний склад злочину - це встановлена правом сукупність ознак(елементів), за наявності яких діяння тягне за собою настання кримінальної відповідальності. Склад злочину включає такі елементи:  об'єкт;  суб'єкт;  об'єктивна сторона;  суб'єктивна сторона Об'єкт злочину - це суспільні відносини, соціальні цінності, матеріальні блага, на які посягає правопорушник. Суб'єкт злочину - ця осудна, дієздатна особа, що скоїла злочин. Деліктоздатність в кримінальному праві настає з 14 років(за деякі злочини); з 18 років - особа несе відповідальність за усі злочини, передбачені КК України. Об'єктивна сторона злочину - це зовнішня характеристика правопорушення, що включає основні і факультативні ознаки. Основні ознаки: діяння у формі дії або бездіяльності, наслідки діяння, причинно-наслідковий зв'язок між діянням і його наслідками. Факультативні ознаки: місце, час, обстановка, спосіб скоєння правопорушення. Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішнє психічне відношення правопорушника до скоєного ним. Основним елементом суб'єктивної сторони є вина, яка може проявлятися в двох формах, - умисел і необережність. Якщо форма вини умисна(прямий умисел), то є присутніми також мотив і мета правопорушення. Виды злочинів по ступеню їх тяжкості(ст.12 КК) :  невеликої тяжкості(термін позбавлення волі - до 2-х років);  середньої тяжкості (термін позбавлення волі - до 5 років);  тяжкі(термін позбавлення волі - до 10 років);  особливо тяжкі (термін позбавлення волі - більше 10років). 4.3 Відповідальність і покарання за кримінальним законодавством 1. Поняття кримінальної відповідальності і її характерні риси. Підстави для притягнення до кримінальної відповідальності Кримінальна відповідальність – це правовий наслідок скоєння злочину, що полягає в притерпевании винною особою певних поневірянь особистого або майнового характеру, головною метою якої є попередження скоєння нових злочинів. Ознаки кримінальної відповідальності :  настає тільки за скоєння злочину;  передбачає обов'язок особи, що скоїла злочин, понести покарання;  правова оцінка державою в особі її уповноважених органів діяння правопорушника;  судовий порядок застосування кримінальної відповідальності;  юридичним наслідком кримінальної відповідальності є судимість. Юридичною основою для притягнення особи до кримінальної відповідальності є здійснення нею діяння, що містить ознаки і склад злочину. 2. Поняття, цілі і види кримінальних покарань Покарання - це міра примусу, застосовувана від імені держави за рішенням суду і що передбачає певні поневіряння для особи, що скоїла злочин. Цілі покарання :  перевиховання засуджених;  попередження скоювання нових злочинів. Покарання розділяють на такі групи: основні; додаткові; покарання, які можуть виступати і як основні, і як додаткові. До основних покарань відносять:  громадські роботи;  виправні роботи;  арешт;  обмеження свободи;  позбавлення волі на певний термін;  довічне позбавлення волі;  тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;  службові обмеження для військовослужбців. До додаткових покарань відносять:  позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;  конфіскація майна. До покарань, що виступають і як основні, і як додаткові, відносять:  позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю;  штраф. Штраф - це грошове стягнення на користь держави. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу - застосовується за скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину. Позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю - як основне застосовується на термін від 2 до 5 років, як додаткове - від 1 до 3 років; Громадські роботи – полягає у виконанні у вільний від роботи час суспільно-корисних безкоштовних робіт, рід яких визначається органами місцевого самоврядування на термін від 60 до 240 годин, і не більше, ніж по 4 години в день. Виправні роботи - полягає у виконанні правопорушником виправних робіт за місцем своєї роботи з вирахуванням від 10- 20%з його зарплати в казну держави на термін від 6 місяців до 2 років. Службові обмеження для військовослужбовців - встановлюються судом на термін від 6 місяців до 2 років з вирахуванням на користь держави 10-20% з його зарплати. Конфіскація майна - примусове безвідплатне вилучення у власність держави всього або частини майна правопорушника за скоювання тяжких і особливо тяжких злочинів. Арешт - утримання засудженого в умовах ізоляції на термін від 1 до 6 місяців. Обмеження свободи – утримання засудженого в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням засудженої особи до праці. Утримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців- для військовослужбовців термінової служби на термін від 6 місяців до 2 років; Позбавлення волі на певний термін - полягає в ізоляції засудженого і помещение його на певний термін до кримінально-виконавчої установи. Довічне позбавлення волі - встановлюється за скоювання особливо тяжких злочинів і застосовується лише у виняткових випадках, передбачених КК України. 3. Судимість Особа вважається такою, яка має судимість з дня набуття законної чинності звинувачувального вироку і до погашення/зняття судимості. У випадках, коли особа відбувала покарання по випробувальному терміну, позбавлена права обіймати певні посади згідно з вироком, засуджена до штрафу, громадських або виправних робіт, ця особи вважається особою, що не має судимості. Терміни погашення судимості :  2 роки - за скоєння злочину невеликої тяжкості;  3 роки - за скоєння злочину середньої тяжкості;  6 років - за скоєння тяжкого злочину;  8 років - за скоєння особливо тяжкого злочину; Термін, впродовж якого вирок не був виконаний, відноситься до терміну погашення судимості. Термін погашення судимості переривається і відлічується, якщо до закінчення терміну погашення судимості особа скоїла новий злочин. Зняття судимості достроково допускається в судовому порядку після відбування не менше половини терміну судимості, якщо засуджена особа доведе перед судом своє повне виправлення. 4.4 Співучасть в злочині Співучасть - ця умисна загальна участь декількох осіб - суб'єктів злочину в скоєнні умисного злочину. Види співучасників :  виконавець - особа, яка брала участь у виконанні злочину як з іншими суб'єктами злочину безпосередньо так і шляхом використання інших осіб, які згідно із законом не підлягають кримінальній відповідальності(неосудні особи);  організатор - особа, яка організувала злочин або керувала його підготовкою або здійсненням, утворила організовану групу або злочинну організацію, забезпечувала її фінансування або організовувала прикриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації;  підбурювач - особа, яка умовляннями, підкупом, погрозами, примусом або іншим способом схилила іншого співучасника до скоєння злочину;  посібник - особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів або знарядь або усуненням перешкод сприяла скоєнню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя або засоби скоєння злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати або збути такі предмети або іншим способом сприяла скоєнню злочину. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь приховання злочинця, знарядь і способів скоєння злочину, слідів злочину або предметів, отриманих злочинних шляхом, або придбання або збут таких предметів, а також обіцяне до закінчення скоєння злочину неповідомлення про достовірно відомий злочин, що готується або здійснюється. Злочин вважається скоєним групою осіб, якщо в ньому брали участь два або більше учасника без попередньої змови. Злочин вважається скоєним групою осіб за попередньою змовою, якщо його скоїли двоє або більше за осіб, які заздалегідь домовилися про скоєння цього злочину. Злочин вважається здійсненим організованою групою, якщо в його приготуванні брали участь три і більше учасники, які заздалегідь об'єдналися в стійке об'єднання для здійснення цього або іншого злочину, об'єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, відомого усім учасникам групи. Злочин вважається здійсненим злочинною організацією, якщо він здійснений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб(три і більше), члени або структурні утворення якого за попередньою змовою організувались для скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва або координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як найзлочиннішої організації, так і інших злочинних груп. 4.5 Повторність, сукупність і рецидив злочинів Повторність злочинів - здійснення особою-суб'єктом злочину двох і більше злочинів, передбачених однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК. Сукупність злочинів - здійснення особою-суб'єктом злочину двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або частинами статей Особливої частини КК. Сукупність злочинів буває таких видів:  ідеальна - особа одним діянням здійснює 2 або більше злочини, які мають різні юридичні склади;  реальна - особа окремими діяннями в різний час здійснює 2 або більше злочини, які мають різні юридичні склади;  реально-ідеальна - декілька злочинів, які мають різні юридичні склади, особа скоює декількома діяннями, і хоча б одне з цих діянь одночасно передбачено кожним із згаданих складів. Рецидив злочинів - скоєння нового умисного злочину особою, яка має судимість за скоєння умисного злочину. Розрізняють такі види рецидивів :  загальний(скоювання різнорідних злочинів) і спеціальний(скоювання однакових або однорідних злочинів);  простий(особа має одну судимість за раніше вчинений злочин) і складний(особа мала раніше 2 і більше судимості);  не пов'язаний з відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі;  пенітенціарний: пов'язаний з відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі;  особливо небезпечний рецидив - передбачає собою особливий порядок погашення судимості. 4.6 Обставин, що виключають злочинність діяння Обставини, що виключають злочинність діяння, включають:  необхідна оборона;  уявна оборона;  затримання особи, що скоїла злочин;  крайня необхідність;  фізичний або психічний примус;  виконання наказу або розпорядження;  діяння, пов'язане з ризиком;  виконання спеціального завдання з попередженням або розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Основні відмітні ознаки вищезгаданих обставин : Необхідна оборона - дії, скоєні з метою захисту законних прав і інтересів особи, що захищається, або іншої особи, громадських і державних інтересів від суспільно небезпечного посягання шляхом спричинення тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного попередження або припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Уявна оборона - дії особи, пов'язані із спричиненням шкоди в обставинах, коли реальне суспільно небезпечне посягання було відсутнє, і особа, неправильно оцінивши дії потерпілого, тільки помилково допускала наявність такого суспільно небезпечного посягання, якщо при цьому ця особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості своїх суджень і не перевищила меж захисту, які допускаються в умовах реального посягання. Затримання особи, що скоїла злочин - має місце після здійснення посягання, коли дії особи були спрямовані на затримання правопорушника і доставку його відповідним органам влади, якщо при цьому не були перевищені засоби, необхідні для затримання особи, що вчинила правопорушення(суб'єкт загальний). Крайня необхідність - завдання шкоди інтересам , що охороняються законом у разі крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує об'єкту(яким може бути тільки інша особа або громадські або державні інтереси), що охороняється, якщо цю небезпеку в цій обстановці неможливо було усунути іншим способом і якщо при цьому не було допущено перевищення заходів крайньої необхідності. Фізичний або психічний примус - здійснення дій під безпосереднім впливом фізичного або психічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями. Виконання наказу або розпорядження - діяння особи(спеціального суб'єкта), що завдало шкоди інтересам, що охороняються законом, з метою виконання законного наказу або розпорядження.; якщо особа виконала злочинний наказ, то вона звільняється від кримінальної відповідальності тільки у разі, якщо не могла усвідомлювати злочинний характер цього наказу. Діяння, пов'язане з ризиком - це діяння особи, що завдало шкоди інтересам, що охороняються законом, якщо це діяння було здійснене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Виконання спеціального завдання з попередженням або розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації - діяння особи, що завдало шкоди інтересам, що охороняються законом, якщо ця особа знаходилася на спеціальному завданні, беручи участь в організованій групі або злочинній організації з метою попередження або розкриття їх злочинної діяльності. Усі вищезгадані обставини являються підставами для звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того , підставами для звільнення від кримінальної відповідальності являються:  діяльне розкаяння - якщо особа уперше скоїла злочин невеликої тяжкості, і у разі щирого розкаяння і активного сприяння розкриттю злочину, а також повного усунення нанесених збитків і шкоди.  примирення винного з потерпілим - якщо особа уперше скоїла злочин невеликої тяжкості у разі примирення з потерпілим, повного усунення нанесених збитків і шкоди.  передача особи, що скоїла злочин, на поруки - якщо особа уперше скоїла злочин невеликої або середньої тяжкості у разі щирого розкаяння передається на поруки колективу підприємства, установи або організації по їх клопотанню при умові, що впродовж року ця особа виправдає довіру колективу і не ухилятиметься від засобів виховного характеру, не порушуватиме громадський порядок.  зміна обстановки - якщо під час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки буде визнано, що здійснене ним діяння втратило свою суспільну небезпеку або ця особу перестала бути суспільно небезпечною.  у зв'язку із закінченням терміну давності - 2 роки - злочини невеликої тяжкості, за які передбачено м'якше покарання, ніж обмеження свободи, 3 роки - злочин невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у формі обмеження або позбавлення волі, 5 років - скоєння злочину середньої тяжкості, 10 років - скоєння тяжкого злочину, 15 років - скоєння особливо тяжкого злочину. Давність не застосовується у разі звершення злочинів проти світу і безпеки людства(геноцид);  добровільна відмова при нескінченому злочині - остаточне припинення особою по своїй волі приготування до злочину або посягання на злочин. Якщо при цьому вона могла усвідомлювати можливість доведення злочину до кінця і якщо вже скоєне діяння особи не містить складу іншого злочину; в силу своєї малозначимості не є суспільно небезпечним. До обставин, пом'якшуючих покарання, відносять:  явка з повинною, щиро розкаяння або активне сприяння розкриттю злочину;  добровільне відшкодування нанесених збитків або усунення завданої шкоди;  скоєння злочину неповнолітнім;  скоєння злочину жінкою в стані вагітності;  скоєння злочину внаслідок збігу важких особистих, сімейних і інших обставин;  скоєння злочину під впливом погрози, примусу або внаслідок матеріальної, службової або іншій залежності;  скоєння злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;  скоєння злочину з перевищенням заходів крайньої необхідності;  виконання спеціального завдання по попередженню або розкриттю злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, з’єднане із скоєнням злочину у випадках, передбачених КК україни.  інші обставини, не передбачені КК України. Обставини, що обтяжують покарання, включають:  здійснення особою злочину повторно і рецидив злочинів;  скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою;  скоєння злочину на грунті расової, національної або релігійної ворожнечі;  скоєння злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадянського обов'язку;  тяжкі наслідки, обумовлені скоєнням злочину;  скоєння злочину по відношенню до малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває у безпорадному стані;  скоєння злочину по відношенню до жінки, яка перебувала в стані вагітності, що було відомо правопорушнику.  скоєння злочину по відношенню до особи, яка перебуває в матеріальній, службовій або іншій залежності від винної особи;  скоєння злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає на психічне захворювання або недоумием;  скоєння злочину з особливою жорстокістю;  скоєння злочину з використанням умов надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;  скоєння злочину загальнонебезпечним способом;  скоєння злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. 4.7 Кримінальна відповідальність неповнолітніх До неповнолітніх застосовуються такі основні види покарань :  штраф(якщо мають власний прибуток);  громадські роботи(на термін від 30 до 120 годин у вільний від навчання час);  виправні роботи (на термін від двох місяців до одного року за місцем роботи з вирахуванням на користь держави із зарплати від 5 до 10%);  арешт (від 15 до 45 діб, при цьому особа має право на щоденну двогодинну прогулянку);  позбавлення волі на певний термін (за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - не більше 2-х років, середньої тяжкості - до 4-х років, тяжке - до до 7-ми років, особливо тяжке - до 10-и років, особливо тяжкий злочин, пов'язаний з умисним позбавленням життя людини, - до 15 років). До неповнолітніх застосовуються додаткові види покарань :  штраф;  позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю. Неповнолітній, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення буде можливе без застосування покарання. Неповнолітня особа може бути звільнена від покарання із застосуванням засобів виправного характеру, якщо вона скоїла злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася і проявила свою бездоганну поведінку. У такому разі застосовуються такі заходи виправного характеру :  Попередження;  Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;  Передача під нагляд батьків або осіб їх замінюючих, педагогічного або трудового колективу;  Накладення обов'язку відшкодування збитку, якщо особа досягла 15 років і має свій заробіток.  Напрям неповнолітнього до учбово-виправної установи для дітей і підлітків на строк до 3-х років. 5 ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ 5.1 Загальна характеристика господарського права України 1. Поняття господарського права і господарських відносин Господарське право - це галузь права України, що визначає принципи господарювання, регулює господарські стосунки, що складаються в процесі організації і здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами і іншими учасниками стосунків у сфері господарювання. Учасники господарських стосунків:  суб'єкти господарювання;  споживачі;  органи державної влади;  органи місцевого самоврядування;  громадяни;  об'єднання громадян. Нормативно-правове регулювання господарських стосунків :  Конституція України;  Господарський кодекс України;  Закони України;  Акти Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування ін. органів державної влади. 2. Участь держави в господарській діяльності. Держава, органи державної влади і органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Але для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних і інших програм і програм економічного і соціального розвитку держава застосовує різні механізми регулювання господарської діяльності. До них відносять:  державне замовлення, державне завдання;  ліцензування, патентування і квотування;  сертифікація і стандартизація;  застосування нормативів і лімітів;  регулювання цін і тарифів;  надання інвестиційних, податкових і інших пільг;  надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання -ліцензіата на виробництво вказаного в ньому виді господарської діяльності на протязі встановленого терміну за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензування здійснюється Ліцензійною Палатою, Міністерством Юстиції(ліцензія на адвокатську, нотаріальну діяльність), Міністерством Внутрішніх Справ(ліцензія на здійснення приватної охоронної діяльності), Міністерством Економіки. Термін видачі ліцензії буває двох видів: єдиноразовий (видається на певний час) і загальний(видається на термін до трьох років). Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності на протязі встановленого терміну(застосовується у сфері роздрібної торгівлі, ігрового бізнесу і валютних операцій). Квотування - це встановлення обмежень на продаж і виробництво, ввезення/вивезення певного виду товарів або встановлення на певний період часу кількісних і тимчасових обмежень на виробництво і продаж товарів і послуг. 3. Конкуренція. Обмеження монополізму в економіці і захист суб'єктів господарювання і споживачів. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує придбання певних економічних переваг завдяки їх досягненням, внаслідок чого споживачі і суб'єкти господарювання дістають можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умови реалізації товарів на ринку. Монопольним визнається домінуюче положення суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Природна монополія- це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари, що виробляються не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менш залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари. Порушеннями добросовісної конкуренції є:  зловживання монопольним положенням на ринку;  неправомірні угоди між суб'єктами господарювання;  дискримінація суб'єктів господарювання;  недобросовісна конкуренція;  неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;  створення перешкод суб'єктам господарювання в процесі конкуренції;  досягнення неправомірних переваг в конкуренції;  неправомірний збір, розголошення і використання відомостей, що є комерційною таємницею. Ці порушення спричиняють за собою відповідальність суб'єкта господарювання адміністративну(по Господарському кодексу України), Цивільно-правову(по ЦКУ) або кримінальну відповідальність(по ККУ). 4. Господарська комерційна(підприємництво) і некомерційна діяльність Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на свій ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку. Суб'єкти підприємницької діяльності(СПД) мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Принципи підприємницької діяльності  вільний вибір СПД виду підприємницької діяльності;  самостійне формування підприємцем програм діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, залучення матеріальних і технічних ресурсів, встановлення цін на вироблений товар;  вільний найм підприємцем працівників;  комерційний розрахунок і власний комерційний ризик;  вільне розпорядження прибутком;  самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Некомерційне господарювання - це самостійна, систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних і інших результатів без мети отримання прибутку. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадовці. Здійснюється суб'єктами господарювання на основі права власності або право оперативного управління в організаційних формах, які визначає власник або уповноважений державний орган. 5.2 Суб'єкти господарювання 1. Поняття суб'єкта господарювання. Освіта суб'єкта господарювання. Державна реєстрація суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання - це учасник господарських відносин, що здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, що має окреме майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у рамках цього майна, окрім випадків, передбачених законодавством. Види суб'єктів господарювання : Господарські організації - це юридичні особи, утворені відповідно Цивільного кодексу України, державні, комунальні і інші підприємства, утворені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані у встановленому законом порядку; Громадяни України, іноземці і особи без громадянства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці; Філії, представництва і інші окремі підрозділи господарських організацій(структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Створення суб'єкта господарювання : - За рішенням власника майна або інших органів, організацій, громадян шляхом створення нового або реорганізації діючого суб'єкта господарювання; - За розпорядженням антимонопольних органів шляхом примусового розділення(виділення) діючого суб'єкта господарювання. Засновницькими документами при утворенні суб'єкта господарювання є засновницький договір і статут суб'єкта господарювання. Державна реєстрація суб'єкта господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням(місцем проживання цього суб'єкта). Для державної реєстрації суб'єкта господарювання подаються такі документи:  рішення власника майна;  засновницькі документи;  Рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення/реорганізацію суб'єкта господарювання;  документ, що засвідчує оплату вкладу до статутного фонду суб'єктом господарювання;  реєстраційна картка;  документ, що засвідчує плату засобів за державну реєстрацію;  при відкритті ВАТ - звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Видача посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта господарювання робиться в десятиденний термін з дня подання документів. Єдиною основою для відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання є порушення встановленого порядку освіти суб'єкта господарювання. Господарські організації мають право відкривати свої філії і представництва без створення юридичної особи, і, відповідно, без її державної реєстрації. Суб'єкт господарювання тільки повідомляє про їх відкриття в реєструвальний орган шляхом внесення відповідної інформації у свою реєстраційну картку. 2. Припинення діяльності суб'єкта господарювання. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання Суб'єкт господарювання ліквідовується:  за рішенням власника майна, засновників суб'єкта господарювання і їх правонаступників, суду;  у зв'язку із закінченням терміну або досягненням мети, для якої створювався суб'єкт господарювання;  у разі визнання його банкротом;  у випадку скасування його державної реєстрації. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення в державний реєстр запису про припинення його діяльності. Оголошення в його ліквідації підлягає публікації реєстраційним органом в офіційному виданні. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання включає:  порядок і терміни проведення ліквідації;  термін для пред'явлення претензій кредиторами(не менше двох місяців з моменту ліквідації);  здійснення заходів відносно стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання;  оцінка майна суб'єкта господарювання, який ліквідовується;  складання ліквідаційного балансу і передача його власникові. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником майна суб'єкта господарювання, його представниками. Виконувати функції ліквідаційної комісії також може орган управління суб'єкта, що ліквідовується. 3. Підприємство. Види і організаційні форми підприємств. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, утворений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення громадських і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгової і іншій господарської діяльності у встановленому законом порядку. Підприємство є юридичною особою, діє на підставі свого статуту. Підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб. Види і організаційні форми підприємств :  залежно від форм власності : 1) приватне підприємство - діє на підставі приватної власності суб'єктів; 2) підприємство колективної власності - діє на підставі колективної власності; 3) комунальне підприємство - діє на підставі комунальної власності територіальної громади; 4) державне підприємство - діє на основі державної власності; 5) підприємство, грунтоване на змішаній формі власності, - діє на базі об'єднання майна різних форм власності.  залежно від об'єму іноземних інвестицій : 1) підприємство з іноземними інвестиціями - таке підприємство містить не менше 10-ти% іноземних інвестицій; 2) іноземне підприємство - таке підприємство містить 100% іноземних інвестицій.  залежно від способу створення і формування статутного фонду : 1) унітарні - один засновник, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, який не розділений на долі, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства. Унітарними можуть бути державні, комунальні, грунтовані на власності об'єднань громадян або приватної власності суб'єктів підприємства. 2) корпоративні - два і більше засновники, що утворюють підприємство загальним рішенням(договором) на підставі об'єднання майна, спільно здійснюють управління підприємством і беруть участь в розподілі прибутку і ризиків підприємства. Такими можуть виступати підприємства, що утворюються у формі господарських об'єднань або грунтовані на приватній власності двох і більше суб'єктів.  залежно від кількості працівників і об'єму валового прибутку від реалізації продукції за рік : 1) малі підприємства - кількість працівників не перевищує 50 осіб, об'єм валового прибутку не перевищує суми, еквівалентної 500 тисяч євро; 2) великі підприємства - кількість працівників перевищує 1000 осіб, об'єм валового прибутку перевищує суму, еквівалентну 5 мільйонам євро; 3) середні підприємства - усі інші підприємства.  у разі існування залежності від іншого підприємства, залежне підприємство вважається дочірнім. Приватне підприємство - це підприємство, яке діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства, юридичної особи і(чи) їх праці або з використанням найманої праці. Фермерське господарство - це форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, членами якого не можуть бути особи, що працюють в ньому на основі трудового договору, контракту. Орендне підприємство - це підприємство, утворене орендарем(юридичною особою, утвореною членами трудового колективу підприємства або його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди) на підставі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства або майнового комплексу виробничого структурного підрозділу цього підприємства з метою здійснення ним підприємницької діяльності. Орендодавцями майнових комплексів державної, комунальної власності є Фонд державного майна України і його регіональні відділи, органи, уповноважені Верховною Радою АР Крим, місцевими радами управляти майном, що належить відповідно АР Крим або знаходяться в комунальній власності. Заборонена передача в суборенду цілісних майнових комплексів. Відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, несе орендар. Підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство, яке містить не менше 10-ти% іноземних інвестицій, створене відповідно до вимог законодавства. Статус підприємства з іноземними інвестиціями таке підприємство отримує з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Такі підприємства мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з дотриманням вимог законодавства України і законодавства відповідних держав. Іноземна інвестиція - це цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземне підприємство - це унітарне або корпоративне підприємство, що утворене відповідно до законодавства України, діє виключно на підставі власності іноземців або іноземних юридичних осіб або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб(тобто містить 100% іноземних інвестицій). Такі підприємства не можуть утворюватися в галузях, визначених законом як ті, що мають стратегічне значення для безпеки держави. 4. Поняття господарського товариства . Види господарських товариства . Господарське товариство - це суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку. Господарське товариство також може діяти у складі одного учасника. Види господарських товариств :  повне товариство ;  командитне товариство;  товариство з обмеженою відповідальністю;  акціонерні товариства(відкриті і закриті). Повне товариство - це товариство , усі учасники якого здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову(субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями, усім майном, що належить їм; Командитне товариство - це товариство, в якому одночасно з декількома учасниками, що здійснюють від імені суспільства підприємницьку діяльність і що несуть субсидіарну відповідальність усім своїм майном (повні учасники), є декілька учасників, які несуть ризик збитків в межах зроблених ними вкладів і не беруть участі в діяльності суспільства, тобто є присутніми в суспільстві тільки своїми внесками (вкладники); Товариство з обмеженою відповідальністю(ТОВ) - це господарське товариство, засноване одною або декількома особами, статутний фонд якого розділений на долі, розмір яких визначається засновницькими документами, засновники якого несуть ризик збитківтільки в межах власних внесків; Товариство з додатковою відповідальністю(ТДВ) - це господарське товариство , засноване одною або декількома особами, статутний капітал якого розділений на долі, визначені в засновницькому документі, яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а у разі його недоліку учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність за його(ТДВ) зобов'язаннями в розмірі, який визначається статутом товариства і є кратним до вартості внесеного кожним з учасників вкладу; Акціонерне товариство - це товариство, статутний капітал якого розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном суспільства. А кожен з учасників АТ несе відповідальність за розміром вартості своїх акцій всім свої майном. Буває відкритим і заритим:  відкрите акціонерне товариство(ВАТ) - передбачає розподіл акцій не лише між працівниками цього підприємства;  закрите акціонерне товариство(ЗАТ) - передбачає розподіл акцій тільки між працівниками цього підприємства.

Вкажіть , яку назву має протиправне, винне антисуспільне діяння, що посягає на державний або громадський порядок, на власність, права громадян, за яке адміністративним законодавством передбачена адміністративна відповідальність? (Варіанти: а)злочин;б) цивільно-правовий проступок; в) адміністративне правопорушення; г) дисциплінарний проступок; д) процесуальне правопорушення; е) трудове правопорушення.) Що є елементами юридичного складу адміністративного правопорушення? ( Варіанти: а) об'єкт, суб'єкт; б) об'єкт, предмет;в) об'єкт, предмет, об'єктивна сторона;г) об'єкт, суб'єкт, суб'єктивна сторона;д) об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона;е) об'єкт, предмет, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) Вкажіть визначення поняття «об’єкт». (Варіанти: а) встановлена правом сукупність ознак, за наявності яких антисуспільне діяння тягне за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності; б) ті суспільні відносини, на які посягає правопорушник, захищені адміністративно-правовими нормами; в) матеріальні блага, на які посягає правопорушник;г) зовнішня сторона проступку, що характеризує саме діяння; д) сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння;е) спосіб вчинення правопорушення, місце і час, оточення) Що є адміністративною відповідальністю? (Варіанти: а) адміністративний примус у вигляді застосування уповноваженими органами адміністративного стягнення до особи, що вчинила адміністративний проступок; б) відшкодування збитків;в) настає за порушення договірних зобов'язань або заподіяння позадоговірної шкоди, тягне повне відшкодування завданої шкоди, як майнової, так і немайнової, а також сплату неустойки;г) застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни, основні заходи цього виду відповідальності — догана і звільнення;д); настає за шкоду, заподіяну роботодавцю працівником е). відповідальность за порушення податкового законодавства, що тягне застосування санкції у виді штрафу та/або пені.) Міра державного примусу відносно особи, що вчинила адміністративний проступок, метою якої є перевиховання правопорушника і попередження здійснення нових правопорушень – це: (Варіанти:а) догана;б)звільнення;в) відшкодування завданих збитків;г)дисциплінарне стягнення;д)штрафні санкції;е)адміністративне стягнення.) Назвіть вид адміністративного стягнення, який виноситься у письмовій формі за незначний адміністративний проступок. (Варіанти: а)штраф; б) попередження ;в) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;г)догана;д) відшкодування збитків;е)передача під нагляд.) Ким проводиться конфіскація майна?( Варіанти: а) центральними органами виконавчої влади; б) органами внутрішніх справ; в) прокуратурою; г)судом;д)відділом контролю Апарату Верховної Ради;е) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за дотриманням законодавства). На який термін застосовуються виправні роботи? ( Варіанти:а) від двадцяти до шістдесяти годин і проводяться не більше чотирьох годин в день;б) на термін до 2-х місяців до особи-правопорушника за місцем його основної роботи ;в)на термін до 1-ого місяця;г)на термін від 2-х тижнів до 1-го місяця за рішенням суду;д)як вирішить суд;е)на термін до 5-ти місяців не більше чотирьох годин в день). До якої категорії осіб може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення, як видворення за межі України? ( Варіанти:а)іноземців, апатридів, підданих інших держав; б) лише іноземців;в) іноземців і підданих інших держав; г) громадян України, іноземців, апатридів, підданих інших держав;д) громадян України, іноземців, підданих інших держав; е)будь-яких осіб за порушення режиму перебування в країні.) Які заходи адміністративного впливу застосовуються до неповнолітніх? (Варіанти:а) попередження, виправні роботи;б) попередження, виправні роботи, громадські роботи ;в) обов'язок публічно попросити вибачення у особи, якій нанесений збиток; попередження;догана або сувора догана;передача під нагляд батькам або особам, що їх замінюють. ;г) обов'язок публічно попросити вибачення у особи, якій нанесений збиток; попередження;догана або сувора догана;передача під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, громадські роботи ;д); попередження;догана або сувора догана;передача під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, громадські роботи, виправні роботи е) обов'язок публічно попросити вибачення у особи, якій нанесений збиток; попередження) Назвіть обставини, що виключають адміністративну відповідальність: (Варіанти:а) щиросерде розкаяння, скоєння правопорушення неповнолітнім;б) скоєння правопорушення неповнолітнім, необхідна оборона;в) щиросерде розкаяння, скоєння правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину у віці до одного року, крайня необхідність ;г) крайня необхідність, необхідна оборонаю, щиросерде розкаяння, попередження винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитку або усунення заподіяної шкоди;д) крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності особи, що вчинила правопорушення, якщо до правопорушника доцільніше буде застосувати міру громадського впливу, враховуючи його особу, щиросерде розкаяння ;е) крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності особи, що вчинила правопорушення, якщо до правопорушника доцільніше буде застосувати міру громадського впливу, враховуючи його особу.) Коли юридична особа стає деліктоздатною? Варіанти: а)з моменту об'єднання осіб; б) з моменту прийняття установчого документу;в) з моменту визначення найменування організації, що містить інформацію про її організаційно-правову форму;г) з моменту передання товариству майна учасників;д) з моменту її державної реєстрації;е) з моменту створення.

Вкажіть , яку назву має протиправне, винне антисуспільне діяння, що посягає на державний або громадський порядок, на власність, права громадян, за яке адміністративним законодавством передбачена адміністративна відповідальність? Правильна відповідь:в) адміністративне правопорушення. Що є елементами юридичного складу адміністративного правопорушення? Правильна відповідь: д) об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона; Вкажіть визначення поняття «об’єкт». Правильна відповідь: ; б) ті суспільні відносини, на які посягає правопорушник, захищені адміністративно-правовими нормами. Що є адміністративною відповідальністю? Правильна відповідь: а) адміністративний примус у вигляді застосування уповноваженими органами адміністративного стягнення до особи, що вчинила адміністративний проступок. Міра державного примусу відносно особи, що вчинила адміністративний проступок, метою якої є перевиховання правопорушника і попередження здійснення нових правопорушень – це: Правильна відповідь: е)адміністративне стягнення. Назвіть вид адміністративного стягнення, який виноситься у письмовій формі за незначний адміністративний проступок. Правильна відповідь: б) попередження. Ким проводиться конфіскація майна? Правильна відповідь: г)судом. На який термін застосовуються виправні роботи? Правильна відповідь: б) на термін до 2-х місяців до особи-правопорушника за місцем його основної роботи ; До якої категорії осіб може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення, як видворення за межі України? Правильна відповідь: а)іноземців, апатридів, підданих інших держав. Які заходи адміністративного впливу застосовуються до неповнолітніх? Правильна відповідь: в) обов'язок публічно попросити вибачення у особи, якій нанесений збиток; попередження;догана або сувора догана;передача під нагляд батькам або особам, що їх замінюють. Назвіть обставини, що виключають адміністративну відповідальність: Правильна відповідь: е) крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності особи, що вчинила правопорушення, якщо до правопорушника доцільніше буде застосувати міру громадського впливу, враховуючи його особу. Коли юридична особа стає деліктоздатною? Правильна відповідь: д) з моменту її державної реєстрації. .