- •1. Специфічні риси макроекономіки.
- •2. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •3. Зростання національної економіки: типи і фактори.
- •3) Фактори ефективності:
- •15.1. Циклічність ринкової економіки. Фази економічного циклу.
- •4. Система національних рахунків і принципи її побудови.
- •16.2. Розрахунок найважливіших макроекономічних показників
- •5. Поняття безробіття, його вимірювання та форми
- •Контрольні запитання
- •6. Сутність, види та показники інфляції
- •Контрольні запитання
- •7. Податки як основне джерело грошових коштів держави. Класифікація податків
- •8. Державний бюджет і його структура
- •9 Зміст і роль фіскальної політики
- •Контрольні запитання
9 Зміст і роль фіскальної політики
Фіскальна (податково-бюджетна) політика — це заходи щодо змін податків і державних витрат для макроекономічної стабілізації, тобто регулювання виробництва, зайнятості та цін на різних фазах економічного циклу.
Інструментами фіскальної політики є:
Фіскальна політика ґрунтується на механізмах, які впливають на сукупний попит, а отже, і на сукупну пропозицію та всі економічні процеси. Цих механізмів два: |
Фіскальна політика — це система заходів щодо маніпулювання податками і державними витратами для регулювання виробництва, зайнятості та цін |
зростання витрат держави (3, згідно з формулою ВВП =АD=С + І + G + Хnet, безпосередньо призводить до збільшення сукупного попиту АD і ВВП;
зниження податкових ставок зумовлює зростання сукупного попиту, виробництва та зайнятості, а їх надмірне зростання — скорочення цих показників.
Фіскальна політика застосовується на різних стадіях економічного циклу і залежно від цього поділяється на два види:
Стимулювальну — застосовується на фазі спаду, її мета — зростання темпів виробництва, досягнення високого рівня зайнятості через стимулювання сукупного попиту. У цьому разі доцільно знизити податкові ставки та підвищити видатки держави на подолання кризи та стимулювання інвестицій.
Стримувальну — використовується на фазі піднесення, її мета — через обмеження сукупного попиту стримати надмірне зростання економіки і не допустити кризи перевиробництва. Для цього доцільно підвищити податкові ставки та знизити державні витрати.
Потрібно зазначити, що проведення стимулювальної фіскальної політики передбачає профіцитний бюджет, а стримувальної — дефіцитний. Дохідна частина бюджету, нагромаджена в період економічного піднесення, використовується на фазі кризи, і цей процес повторюється від циклу до циклу.
У зв'язку зі здійсненням фіскальної політики виникають певні проблеми, пов'язані з фактором часу.
потрібен додатковий час, щоб виявити, на якій саме фазі перебуває економіка, адже статистичні дані відстають приблизно на півроку, а точно прогнозувати майбутню динаміку ділової активності досить складно;
між моментом розробки заходів фіскальної політики та моментом їх запровадження минає певний час, і за цей період ситуація може змінитися;
потрібен час для того, щоб заходи фіскальної політики реально вплинули на виробництво, рівень цін і зайнятість.
Щоб послабити дію таких недоліків, держава використовує механізм "вбудованих стабілізаторів", якими є прогресивне оподаткування. Його специфіка така, що на фазі піднесення, коли доходи суб'єктів зростають, податкові надходження підвищуються автоматично. На фазі спаду податкові надходження знижуються внаслідок низьких доходів населення. І ці процеси відбуваються автоматично, без цілеспрямованої участі уряду. Водночас держава доповнює прогресивне оподаткування заходами підвищення або зниження державних витрат.