4. Система національних рахунків і принципи її побудови.

Система національних рахунків (СНР) — система обліку макроекономічних результатів виробництва, які характеризують стан економіки. Національне рахівництво виконує для економіки загалом такі самі функції, як бухгалтерський облік на окремому підприємстві.

У СНР відображають процеси виробництва, розподілу та кінцевого використання сус­пільного продукту і національного доходу. На основі СНР розраховують показники темпів економічного зростання, рівня та якості життя населення, продуктивності праці, ефективності використання ресурсів та ін. інформація, яку дають національні рахунки, є основою для розробки та реалізації державної політики у сфері економічного життя.

СНР дає уявлення про національне багатство — сукупність благ, якими володіє нація. Вона складається з таких частин:

• матеріальне багатство:

• виробничий капітал;

• природні ресурси;

• майно підприємств і домогосподарств;

• запаси матеріальних благ і капітального майна;

нематеріальне багатство: духовні та культурні цінності; освітній і науковий потенціал; інформаційні та інтелектуальні ресурси; мораль, етичні норми, звичаї, традиції.

Система національних рахунків — система обліку макроекономічних показників, які всебічно характеризують стан економіки

Національне багатство — важливий показник економічної сили країни, для його визначення розраховують показники сукупного національного продукту, створеного в економіці за кожний рік.

Принципи побудови СНР:

• виробництво, обмін, розподіл і споживання розглядають у взаємозв'язку та єдності всього процесу відтворення;

• до сукупного продукту включають і матеріальні, і нематеріальні блага, створені в економіці за рік;

• річні грошові витрати всіх суб'єктів дорівнюють загальній сумі грошових доходів;

• усі показники обчислюють у грошовому виразі;

• виключається повторний (подвійний) рахунок.

Повторний (подвійний) рахунок в обчисленні сукупного продукту виникає тоді, коли одна й та сама вартість зараховується два або більше разів у вартості продукту. Щоб цього уникнути, до вартості сукупного продукту включають тільки додану (новостворену) вартість і виключають вартість проміжного продукту. Додана вартість — це нова вартість, створена на певному підприємстві. Вона обчислюється як різниця між вартістю створеної і реалізованої продукції та вартістю витрат на придбання сиро­вини та матеріалів. Додана вартість включає:

• амортизацію капіталу;

• вартість робочої сили, втіленої в продукті;

• прибуток підприємця.

Проміжні товари — це товари (за винятком основних виробничих фондів) і послуги, які використовують для виробництва інших товарів і послуг. Вони охоплюють сировину, матеріали, паливо, канцелярські товари, спецодяг, послуги транспорту, зв'язку, реклами, банків, юристів та ін.

Додана вартість — це новостворена підприємстві вартість, вона обчислюється як різниця між вартістю створеної і реалізованої продукції та вартістю витрат на придбання сировини і матеріалів