Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

konf_mat_tez_2015

.pdf
Скачиваний:
22
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
3.47 Mб
Скачать

СЕКЦІЯ ПЕДІАТРІЇ Секция педиатрии

Section of Pediatrics

________________________________________________________

ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛЬНО АНАЛОГОВОЇ ШКАЛИ ДЛЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТА І

ЙОГО СІМ’Ї Нікулеску А. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Атопічний дерматит (АД) – це хронічне запальне захворювання шкіри з свербежем, яке за звичай розвивається в ранньому дитячому віці і протікає з загостреннями і реміссіями. АД часто не вважають серйозним захворюванням, але він має суттєвий вплив на якість життя пацієнтів. Цікавим є той факт, що не обов’язково є прямий зв'язок між тяжкістю АД та його впливом на якість життя.

Метою нашого дослідження було оцінити вплив АД на якість життя дитини з АД та її сім’ї.

Задачею дослідження було використати візуально аналогову шкалу для оцінки якості життя дитини з АД та її сім’ї і провести порівняльну оцінку тяжкості перебігу АД і якості життя пацієнта та його сім’ї.

До групи дослідження входило 20 дітей віком від 2 до 5 років з різним ступенем тяжкості АД: тяжкий перебіг – 5 дітей, середньої тяжкості перебігу – 7 дітей, легкий перебіг – 8 дітей.

Виходячи з проведеної оцінки, з використанням візуально аналогових шкал, отримані наступні результати: значний вплив на якість життя пацієнта і його сім’ї виявлено у 8 дітей, з них 5 дітей з важким АД, 2 з АД середньої тяжкості і 1 з легким АД; помірний влив виявлено у 9 дітей, 5 дітей з АД середньої тяжкості і 4 дитини з легким АД; легкий вплив у 3 дітей з легким АД.

Вплив АД на якість життя дитини і його сім’ї складається з багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів і не обов’язково мають прямий зв’язок з тяжкістю перебігу АД. Зокрема, при легкому перебігу АД переносимість свербежу у дитини та відношення до захворювання членів сім’ї варіюється від високого ступеня до низького. Це робить актуальним вивчення свербежу як самостійного прояву цього захворювання.

272

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЙОДОДЕФІЦИТУ СЕРЕД УЧНІВ ЗАГАЛЬНО-НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МЕТОДОМ ТЕСТУВАННЯ

Столяренко К. Н.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Проблема йододефіциту надзвичайно важлива і актуальна для багатьох країн. Більше 1 мільярда жителів землі живуть в місцях з пониженим вмістом йоду в біосфері, це призводить до виникнення ендемічного зобу та розумової відсталості.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що йдододефіцит є надзвичайно важливою проблемою розвитку дітей, оскільки недостатність йодовмісних гормонів призводить до зниження інтелектуального розвитку учнів.

Мета роботи дослідити ознаки йододефіциту в учнів шкіл методом тестування за методикою професора Денисова , та визначити вплив дефіциту йоду на розумову діяльність учнів, а також визначити причину недостатності йоду.

Висновки. За результатами досліджень були отримані наступні данні, що йододефіцит розвивається переважно в учнів, що перебувають в пубертатному періоді, діти, що мають ознаки йододефіциту, за даними тестування, на 55% дають менше вірних відповідей на запропонований IQ тест, ніж діти, що не відчувають йодної недостатності, проблема йододефіциту пов’язана з недостатнім вживанням продуктів багатими на йод, що було підтверджено тестом на раціон харчування учнів, за даними проведеної роботи було встановлено, що такі області як Херсонська область, Кіровоградська та Одеська області мають проблему йододефіцитних захворювань.

Рекомендації: вживання йодовмісних продуктів, раз на рік відвідувати ендокринолога,проводити просвітні заходи серед батьків та вчителів щодо проблеми пов’язаної з дефіцитом йоду. На державному рівні застосовувати якісну йодовану сіль при виготовленні хлібобулочних виробів, та поширення інформації щодо необхідності вживання йодованої солі та правилах її ефективного застосування.

АКТУАЛЬНІСТЬ РЕВМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Шевчук О. К.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Актуальність. Одеса та Одеська область займають одне з перших місць по захворюваності та смертності дорослого населення від серцево-судинної патології в Україні. Гостра ревматична лихоманка - захворювання, яке частіше починається в дитячому віці.

Метою роботи було проведення аналізу захворюваності та поширеності гострої ревматичної лихоманки та хронічних ревматичних захворювань серця у дітей та підлітків м. Одеси та Одеської області.

Результати та висновки. Аналіз проведених досліджень показав, що поширеність гострої ревматичної лихоманки у дітей та підлітків Одеської області з 2009р. по 2013р. знизилася з 0,06 ‰ до 0,03 ‰. Однак захворюваність (виявлення) гострою ревматичною лихоманкою у дітей Одеського регіону, впорівнянні з 2011р., в 2013р. збільшилася і склала 0,01 ‰. При цьому кількість випадків по місту та

**

273

районах області була однаковою. Показник поширеності хронічних ревматичних хвороб серця у дітей Одеської області в 2013р., порівняно з 2009р., зменшився з 0,36 ‰ до 0,16 ‰. Відмічено, що ¼ дітей, хворих на дану патологію, проживає в м.Одеса, а ¾ хворих - у районах області. Абсолютна кількість дітей і підлітків, що страждають на ювенільний ревматоїдний артрит, в Одеській області з 2010р. по 2011р зменшилася з 86 до 80 дітей, у 2013 р – до 77 хворих.

Таким чином, питання своєчасної профілактики, діагностики та лікування кардіоревматологічної патології у дітей - надзвичайно актуальні на сучасному етапі як для зниження інвалідності, так і для зменшення захворюваності та поширеності даної соціально значущої патології.

ПРИЧИНИ ГЕМОРАГІЧНИХ РОЗЛАДІВ У НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

Васюк Х. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Геморагічний синдром виникає у 2,2 % новонароджених, з яких 16 % потребують проведення інтенсивної терапії.

Мета дослідження:визначити головні причини розвитку геморагічних розладів у новонароджених і підходи до їх диференціальної діагностики.

Ретроспективно було вивчено 20 медичних карт стаціонарних хворих, що поступили у відділення інтенсивної терапії новонароджених ОДКЛ впродовж з геморагічними розладами: кровотеча з травного тракту, крововиливи в шкіру і м'які тканини (петехії, екхімози, гематоми), кровоточивість слизових оболонок, кровотеча з пупкової ранки.

Час виникнення геморагічного синдрому 2,6±1,82 дні.Геморагічна хвороба новонароджених була виявлена у 5 дітей на 2-4 добу життя (кровотеча з шлунковокишкового тракту, слизових оболонок, з місць ін'єкцій), характеризувалася підвищенням часу згортання крові та АЧТЧ. Печінкова недостатність (n=4) при гепатиті (ЦМВ-інфекція) і атрезії жовчних ходів виникала на 3-4 тиждень життя супроводжуваласяпорушенням коагуляційної ланки гемостазу.У однієї дитини від матері з імунною тромбоцитопенієюбула трансімуннатромбоцитопеніяз масивною пурпурою, стійкою тромбоцитопенією при відсутності порушень в коагулограмі. ДВС-синдромрозвинувсяу 2 дітей на фоні пневмонії та сепсису. У 8-ми дітей (40%) з проявами шлунково-кишкової кровотечі і геморагічними змінами на шкірі не було виявлено тромбоцитопенії та порушень в коагулограмі, прояви були результатом порушення проникності судин внаслідок перенесеної тяжкої гіпоксії.

Таким чином, геморагічний синдром у новонароджених дітей може бути результатом як порушення коагуляційної або тромбоцитарної ланки гемостазу, так і порушенням проникності судин внаслідок гіпоксії без порушень гемостазу, що слід враховувати при лікуванні дітей.

**

274

ФАКТОРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ СУДОМНОГО СИНДРОМУ У ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ З ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЮ

ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ Ганієва З. Е., Князян Д. С., Усенко Д. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (ГІЕ) – розповсюджена патологія у дітей раннього віку. До 25% дітей з ГІЕ мають судомний синдром у структурі захворювання.

Мета дослідження – виявити перинатальні фактори ризику формування судомного синдрому у дітей першого року життя з ГІЕ.

Проведено ретроспективне, рандомізоване, моноцентрове, клінічне дослідження на базі відділення відновного лікування дітей з ураженням центральної нервової системи Одеської обласної дитячої лікарні.Методом випадкової вибірки був проведений ретроспективний аналіз перинатальних факторів ризику у 102 дітей з ГІЕ. Усі діти були поділені на дві групи. Основна група складалася з 48 дітей, з яких 28 – хлопчики і 20 – дівчатка, які мали судомний синдром у структурі захворювання. Контрольна група мала 54 дитини, з яких 39 – хлопчики і 20 – дівчатка, у яких судоми не реєструвалися. Усі фактори ризику оцінювались за розрахунком показника відношення шансів з 95% довірчим інтервалом.

Серед антенатальних факторів ризику шанс розвитку судом у дітей з ГІЕ був вірогідним при наявності гестозу II половини вагітності, дисфункції плаценти та високого титру IgG у матері до цитомегаловірусної, герпетичної та токсоплазменої інфекції. Серед інтранатальних факторів ризику шанс розвитку судомного синдрому був вірогідний при наявності тривалого безводного періоду, асфіксії при народженні та кефалогематоми.

Таким чином, у дітей з ГІЕ ризик формування судомного синдрому обумовлений поєднанням внутрішньоутробної гіпоксії, асфіксії при народженні, перинатальних інфекцій та пологової травми з морфологічними змінами головного мозку.

ПРОБИОТИКИ В ПРОФИЛАКТИКЕ АНТИБИОТИКАССОЦИИРОВАННОЙ ДИАРЕИ

Усенко Д. В., Матюхина И. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Цель исследования оценить эффективность и безопасность пробиотика,

содержащего штаммы LactobacillusacidophilusRosell – 5.2 (5%), LactobacillusrhamnousRosell – 1.1 (95%) в лечении и профилактике антибиотикассоциированной диареи (ААД) у детей первых трех лет жизни.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 148 детей в возрасте от 1 месяца до 3 лет, которые получали антибиотики для лечения инфекций дыхательных путей. Исследование проводилось в отделениях пульмонологии и педиатрии на базе Одесской областной детской больнице. Увеличение эпизодов жидкого/неоформленного стула развившиеся после начала антибактериальной

**

275

терапии (АТ) было расценено как ААД. В основной группе детей использовался пробиотик с первых дней назначения АТ. В контрольной группе дети не получали пробиотический препарат. Частоту и характера стула, клинические данные оценивали на 3, 7, 14 дни от начала приема АТ. В кале до и после лечения определялись токсиныA/BC.difficile.

Результаты исследования. Частота ААД составила 40,5%. Носителями токсигенных штаммов С. diffiicile были 27,7% детей (грудных – 46,6% и детей раннего возраста – 16,3%). Среди носителей частота ААД был значительно выше: ОР 4,72 (95%ДИ: 2,67–8,38). Диарея наблюдалась реже в основной группе на 3 и 7

дни обследования: Хи2= 10,93 (р<0,01) и 18,12 (р<0,01). NNT = 4.

Продолжительность симптомов ААД в группе контроля было 4,7 дней, в основной группе 2,2 дня. Побочные эффекты пробиотика не отмечались.

Выводы: Выраженные проявления ААД наблюдались у детей с наличием токсинов А/В C.difficile в стуле. Пробиотик, содержащий штаммы

LactobacillusacidophilusRosell, LactobacillusrhamnousRosell, снижает частоту и продолжительность ААД и может быть рекомендован с профилактической и лечебной целью детям раннего возраста.

ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В ПЕДИАТРИИ Усенко Д. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Клинические исследования (КИ) являются основой доказательной медицины. Они проводятся в соответствии с принципами Качественной клинической практики и регулируются законодательно-нормативной базой Украины. Участие пациентов в КИ является строго добровольным и возможно после получения письменного информированного согласия обоих родителей.

Целью работы было выявление факторов, влияющих на принятие решения родителями об участии в КИ лекарственных средств у детей.

Материалы и методы. В течение 3 лет было предложено принять участие в КИ 180 пациентам и их родителям. При наборе изучались причины и факторы риска отказа от участия в КИ. Факторы риска были выбраны эмпирическим путём и разделены на эмоционально-психологические, методологические, фармакологические и социально-экономические. Значимость определялась по отношению шансов и доверительному интервалу. Все исследования касались планового лечения детей с хроническими заболеваниями – муковисцидозом, бронхиальной астмой, эпилепсией, задержкой роста. Процедура получения информированного согласия была стандартной для каждого исследования.

Результаты. Отказались от участия 138 пациентов (группа 1), получено согласие 42 пациентов (группа 2). Факторами риска отказа были необходимость подписания документов, возраст детей до 6 лет, инвазивные процедуры обследования, применение плацебо, частые визиты в клинику. Способствовали включению в исследования расширенное обследование, домашний мониторинг состояния, тяжёлое течение заболевания и бесплатное получение препаратов.

**

276

Вывод. Необходимо повышать информированность общества о принципах КИ в педиатрии на основе минимального риска, непосредственной пользы и защиты прав пациентов для усовершенствования лечения заболеваний у детей, что способствует снижению детской инвалидности и смертности.

АНАЛИЗ КАЧЕСТВА ЖИЗНИ ПРИ АТОПИЧЕСКОМ ДЕРМАТИТЕ У ДЕТЕЙ

Решетило О. В., Корякина В. Э.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Аллергическая патология в детской популяции является важной медикосоциальной проблемой. Наиболее ранним проявлением аллергической реакции у детей является атопический дерматит (АтД).

Цель исследования: проанализировать влияние болезни на психосоциальные аспекты жизни в семьях, где ребенок страдает АтД.

Вобследовании приняли участие 42 семьи, в которых ребенок страдает АтД.

Вконтрольную группу входили 15 семей, где воспитываются практически здоровые дети. Для оценки качества жизни детей разного и их родителей были использованы модифицированные опросники на основе шкал - CDLQI, FDLQI, IDQOL, предложенные M.S. Lewis-Jones, A.Y. Finlay. Статистическая обработка результатов проводилась с использованием пакета Microsoft Excel.

Входе анализа результатов анкетирования было выявлено, что заболевание «очень сильно» влияет на качество жизни – (7,1±3,9)%, «значительно» влияет –

(61,9±7,5)%, «незначительно» влияет – (19,1±6,0)%, «не влияет» – (11,9±4,9)%. При исследовании было определено, что 100% детей отмечали необходимость в использовании определенной одежды, 88,1% – испытывали стеснение из-за проблем с кожей, 66,6% – испытывали неловкость в общении. При оценке качества жизни родителей было выявлено, что наличие у ребенка АтД приводит к увеличению объема работ по дому у 100% анкетированных, вызывает тревогу и стресс у 54,7%, ухудшает внутрисемейные отношения у 66,6%, ограничивает досуг семьи у 47,6%.

Таким образом, проведенный анализ качества жизни семей, где ребенок страдает АтД, показал более низкий уровень качества жизни родителей, нежели самих пациентов, что свидетельствует о необходимости психотерапевтического сопровождения в семьях, где ребенок страдает АтД.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ У ДІТЕЙ З ЕНУРЕЗОМ ТА НЕЙРОМ'ЯЗОВИМИ

ДИСФУНКЦІЯМИ СЕЧОВОГО МІХУРА Годлевська Т. Л., Косюк А. С., Матюхіна І. А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Метою дослідження був аналіз даних електроенцефалографії (ЕЕГ) у дітей з енурезом та нейром'язовими дисфункціями сечового міхура.

В обстеженні взяли участь діти віком від 3 до 16 років. У 24 дітей (8 дівчаток та 16 хлопчиків) було діагностовано нічний енурез та у 9 дітей (4 дівчинки та 5 хлопчиків) нейрогенний сечовий міхур за гіперактивним типом. Діагноз енурез та

**

277

нейром'язові дисфункції сечового міхура було встановлено з урахуванням рекомендацій діючого протоколу. Комплексне обстеження дітей включало загальноклінічні тести, уродинамічні дослідження, а також оцінку неврологічного статусу із застосуванням ЕЕГ.

За результатами проведеного обстеження провідними симптомами порушення акта сечовипускання були імперативні поклики, ургентне нетримання сечі, полакіурія, які спостерігалися у більшості обстежених дітей.

За даними ЕЕГ, було встановлено, що у 63,6 % пацієнтів спостерігався дезорганізований електрогенез головного мозку з нерегулярним уповільненим основного ритму, у 51,5 % - ознаки дисфункції стовбурових структур пароксизмального характеру, у 33,4 % - дифузне посилення бета-активності, у 21,2 % - тенденція до посилення процесів синхронізації, ще у 15,1 % спостерігалась згладженість зональних відмінностей. Важливо зазначити, що ЕЕГ порушення корелювали зі ступенем виразності ознак порушень акта сечовипускання: r від 0,47

до 0,72.

Таким чином, результати дослідження свідчать про високу частоту електроенцефалографічних змін у дітей з нейром'язовими дисфункціями сечового міхура, а наявність асоціації із ступенем уродинамічних зсувів вказує на важливість урахування виявлених особливостей при складанні діагностичних та лікувальнопрофілактичних схем.

АРИТМОГЕННАЯ ПАТОЛОГИЯ У ДЕТЕЙ С ДИСПЛАЗИЯМИ СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ СЕРДЦА

Прохорова С. В., Пенчо А. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Вструктуре заболеваний кардио-васкулярной системы у детей значительное место занимают функциональные нарушения и состояния, связанные с дисплазией соединительной ткани (ДСТ) сердца, играющего ведущую роль в жизнеобеспечении организма.

Всвязи с этим целью нашей работы поставлена оценка состояния сердечнососудистой системы у детей – школьников с ДСТ сердца для определения адекватной физической нагрузки.

Было проведено обследование 96 детей в возрасте от 7 до 17 лет, из них мальчиков было (67,7±1,9) %, девочек – (32,3±1,9) %, у которых при ультразвуковом исследовании (Эхо-КГ) были выявлены аномально расположенные хорды (АРХ) в левом желудочке (94,8±1,7) %, пролапс митрального клапана (ПМК) 0 – I степени (65,6±1,7) %, обратный ток крови на митральном клапане (48,9±0,5) % и функционирующее овальное окно (14,6±1,7) %.

Врезультате инструментального исследования нарушения ритма сердца установлены у (61,5±2,3) %. Из них синусовая тахиаритмия – (18,1±2,3) %, синусовая брадиаритмия – (11,8±2,2) %. Значительно реже имели место желудочковая экстасистолия (1,1±0,6) %, эктопический среднепредсердный ритм (1,1±0,6) %. Нарушения проводимости диагностировали у (23,7±2,2) % в виде:

**

278

неполная блокада правой ножки пучки Гиса (22,6±2,5) %, синдром ранней реполяризации (0,7±0,5) %, АВ блокада I степени (0,4±0,4) %.

Таким образом, полученные данные свидетельствуют о наличии нарушений ритма и проводимости у детей с ДСТ, что определяет необходимость решать вопрос о допуске к занятиям физической культурой индивидуально, после тщательного клинико-инструментального обследования.

СИНТРОПНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ

Стоєва М. I., Джагiашвлi О. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Останніми роками відзначається зростання частоти поєднаних функціональних розладів (ФР) органів травлення у дітей, що обумовлене анатомотопографiчною спільністю, єдністю кровопостачання та лімфообігу, єдиними механізмами моторної та секреторної нейрогуморальної регуляції. Важливо зазначити, що ризик переходу ФР в стадію органічного ураження в умовах синтропної патології значно збільшується.

Мета роботи – вивчення особливостей синтропних функціональних розладів органів травлення у дітей.

Обстежено 47 дітей з ФР травної системи, віком від 4 до 15 років. Діагноз встановлювали згідно діючих рекомендацій МОЗ України на підставі загальноклінічного, лабораторного та інструментального обстеження дітей.

У результаті проведеного дослідження були виявлені наступні синтропні ФР органів травлення: синдром подразненого кишечнику (СПК) у поєднанні з дисфункціональними розладами біліарного тракту був встановлений у 40,4±7,1% пацієнтів, СПК у поєднанні з панкреатопатіями – у 23,4±6,1 %, СПК у поєднанні з функцiональною диспепсiєю – у 17,0±5,4%. При цьому ізольований СПК був діагностований лише у 19,1±5,7% обстежених дітей. Значну частину пацієнтів із синтропними ФР органів травлення склали діти молодшого шкільного віку – 76,5±6,2%. У ході аналізу було встановлено, що у дітей даної вікової групи у 83,3±6,2 % випадків ФР пов’язані з аліментарним фактором, у тому числі у 93,3±4,5% – зі змінами у режимі та якості харчування, ще у 61,1±8,1 % – з надмірним психоемоційним навантаженням.

Таким чином, отримані результати свідчать про значну поширеність поєднаних ФР органів травлення у дітей, що вимагає подальшої розробки як методів ранньої діагностики, так і проведення вчасних індивідуалізованих лікувальнопрофілактичних заходів.

СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ

Міріц Л. О.

Одеський національный медичний університет, Одеса, Україна

Атопічний дерматит (АД) – розповсюджене хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, яке характеризується інтенсивним свербінням, сухістю шкіри,

**

279

ексудацією та ліхеніфікацією, призводить до фізичної та емоційної дезадаптації пацієнта та членів його сім`ї. Перші симптоми , як правило, з`являються в ранньому віці , в 50% випадків діагноз встановлюється до першого року життя. Схильність до захворювання передається по спадку ,захворювання часто поєднується з астмою, харчовою алергією, алергічним ринітом та рецидивуючими шкірними інфекціями.За нашими даними, для діагностики АД важливий сімейний анамнез, клінічні критерії ,а також аналіз крові (характерна еозинофілія),визначається концентрація загального Ig E у сироватці крові (характерна гіпер-Ig E –емія ); за показанням застосовуються шкірні тести з алергенами, провокаційні тести з харчовими алергенами на тлі елімінаційної дієти ,а також визначення Іg E in vitro. Терапевтичні можливості при атопічному дерматиті включають допоміжну базисну терапію (регулярне вживання засобів для зволоження шкіри); топічні стероїди, як сучасний стандарт протизапальної терапії; топічні інгібітори кальциневріну (пімекролімус) на тлі гіпоалергенного режиму та дієти, а також зменшення впливу провокуючих факторів (ірританти, інфекція, харчові алергени, тютюновий дим,стреси). У випадках важкого перебігу АД, рефрактерного до стандартної терапії, застосовуються системні стероїди, ще рідше – циклоспорин та азатиоприн, у старших дітей – фототерапія. Позитивні,за деякими даними, результати алерген-специфічної імунотерапії при АД потребують підтвердження в контролюючих дослідах. Для зменшення ступеню психологічної дезадаптації хворого старшого віку та членів його сім`ї певне значення має психологічна корекція.

ВЕГЕТАТИВНІ ДИСФУНКЦІЇ У ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА(СПК)

Мартинова В. В.

Одеський національний медичний університет, Одесса, Україна

Актуальність вивчення СПК у дітей визначають його частим виявленням у дитячому віці. Концепція СПК припускає, що у розвитку симптомокомплексу захворювання важливим є взаємодія психологічних факторів, вегетативних дисфункцій та моторних порушень різних відділів шлунково-кишкового тракту. Метою дослідження було виявлення змін вегетативної нервової системи у дітей з СПК. Під час дослідження вивчені особливості плину вагітності та пологів, постнатального анамнезу у дітей з СПК.У дослідження було включено 27 дітей у віці від 9 до 17 років, які знаходилися на лікуванні у гастроентерологічному відділенні, котрим після ретельного лабораторно-інструментального обстеження був встановлений діагноз СПК. Проведена оцінка начального вегетативного тонусу за допомогою розробленої О.М.Вейном таблиці ознак. Усім дітям було проведено електроенцефалграфічне (ЕЕГ) дослідження та кардіоінтервалографія (КІГ).Встановлені у процесі дослідження результати порівнювали з нормальними показниками у здорових дітей. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що діти з СПК найчастіше народжувалися від вагітності та пологів, що супроводжувалися патологією. У постнатальному періоді у таких дітей було виявлено синдром зригування, виражені кишкові коліки немовлят, підвищена нервово-рефлекторна збудливість. Початок захворювання частина дітей пов’язувала

**

280

зі стресом. Аналіз ЕЕГ виявив ознаки посилення активності діенцифального рівня. За даними КІГ встановлено ,що у групі дітей зі скаргами на закрепи переважала симпатикотонія, у той час коли у дітей з діареєю – вагусна вегетативна дисфункція. На підставі результатів дослідження стану вегетативної нервової системи у дітей з синдромом подразненого кишківника було доказано наявність порушення регуляції початкового вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення соматичних функцій організму.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СИМУЛЯЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В НЕОНАТОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Майчук В. О., Семченко С. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Симуляційне навчання – від. лат. simulatio – імітація, удавання – метод навчання, в основі якого полягає імітація будь-якого фізичного процесу за допомогою штучної системи. Навчання клінічним навичкам завдяки використанню манекенів-симуляторів, тренажерів та стандартизованих пацієнтів, зокрема в неонатологічній практиці, являється золотим стандартом медичної освіти в розвинутих країнах світу вже понад 10 років.

Метою дослідження було визначити ефективність використання симуляційних методів навчання в неонатологічній практиці. Підчас навчання використовувались манекени та муляжі різних ступенів реалістичності для відпрацювання як окремих практичних навичок (муляжі для відпрацювання навичок СЛР, люмбальної пункції та інш.) так і для проведення командного тренінгу (манекен найвищого рівня реалістичності Newborn HAL та Premie HAL).

По результатам проведеного аналізу анкет 53 студентів 6-х курсів, що пройшли навчання на базі одеського навчально-інноваційного центру практичної підготовки лікаря, було отримано 94,4% позитивних відгуків («дуже сподобалось»), 5,6% нейтральних («нормально») та жодного негативного. Серед них 67,6% студентів оцінили використані симуляційні сценарії як «дуже добре», 32,3% - «добре». Всі студенти зазначили, що отримані в процесі тренінгу практичні та теоретичні знання вони будуть використовувати в своїй подальшій роботі та, на відміну від традиційних методів, навчання за допомогою симуляційних технологій виявляється більш ефективним та в більш короткі строки дозволяє оволодіти практичними навичками.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ РЕФЛЮКС-АНКЕТЫ ДЛЯ СКРИНИНГОВОЙ ДИАГНОСТИКИ ПАТОЛОГИЧЕСКОГО ГАСТРОЕЗОФАГАЛЬНОГО

РЕФЛЮКСА У ДЕТЕЙ Трухальская В. В., Старец Е. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Цель: оценить диагностическую ценность рефлюкс-анкеты для скринингового отбора детей, нуждающихся в проведении дополнительных клиникоинструментальных исследований для подтверждения наличия патологического гастроэзофагеального рефлюкса.

**

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]