- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
Психологічні риси та ознаки проявів людської активності, зокрема діяльності, зберігають свій зміст і якісні відмінності і під час розгляду форм злочинної активності, яка є одним із різновидів людської активності взагалі. З цього випливає, що прояви злочинності мають бути насамперед диференційовані за своїми якісними відмінностями на злочинний вчинок та злочинну діяльність.
Разом з тим, як уже зазначалося, до останнього часу в кримінологічній, а подекуди й в правовій літературі замість названих двох форм злочинної активності або поряд з ними широко вживається термін «злочинна поведінка». Через це маємо відповісти на питання: що таке поведінка, як цей термін співвідноситься з поняттями «вчинок» та «діяльність»?
У психології відрізняють активність, предметну діяльність від зовнішньооціночного їх спостереження у вигляді відповідних по-ведінкових процесів1, а термін «поведінка» зазвичай вживається для оцінки зовнішнього вияву проявів активності та діяльності. До речі, не лише людської і не тільки живої природи: згадаймо словосполучення «поведінка тварин», «поведінка гірських порід» (наприклад, під час спостереження зсувів, землетрусу) тощо. Оцінка зовнішнього вияву проявів активності, тобто поведінки, здійснюється: щодо найпростіших їх форм — у простих показниках кількісного виміру, обсягу, величини тощо. Більш складні прояви активності, насамперед людської, оцінюються у критеріях, нормах суспільних відносин, інших їх регуляторів, які існують або певною формою визначені у певному суспільстві. Таким чином, через термін поведінка дається зовнішня оцінка людської активності, в тому числі злочинної. Звідси визначаються нормативні критерії, згідно з якими розрізняють законослухняну, правомірну, протиправну, злочинну поведінку.
Проте у літературі, в тому числі кримінологічній, термін «по- Ч1 Iі ведінка» інколи вживається в одному значенні з такими якісними
визначеннями проявів, як вчинок і діяльність. Вибудовується такий ряд проявів активності у міру їх якісного ускладнення: вчинок —>*- поведінка —>*• діяльність.
1 Леоитьев А. Я. Зазнач, праця. — С. 80.
142
Теорія злочинності
При цьому стверджується, що «поведінка складається з низки вчинків», а «діяльність — сукупність послідовно здійснюваних по-ведінських актів». Поряд з цим зазначається, що поведінка — це «зовнішньовиражена форма діяльності, що підлягає оцінці»1. Такий підхід та його використання щодо визначення злочинних проявів людської активності викликає принаймні два заперечення. Не можна ставити в один змістовний ряд та визначати у ньому самостійне місце якісно відмінних проявів злочинності (злочинний вчинок, злочинна діяльність) і їх зовнішніх оцінок (злочинна поведінка). Це є порушенням одного з правил диференціації щодо однопорядковості її об'єктів. Вважаємо недоцільним також оцінювати одним терміном «злочинна поведінка» два різнозначні прояви злочинності, якими є злочинний вчинок та злочинна діяльність. Здається більш прийнятним використовувати оціночний термін «поведінка» лише щодо зовнішньої оцінки елементарного прояву активності, яким є вчинок, або до пов'язаних між собою декількох вчинків, що охоплюються загальною дією. У разі потреби поведінської (зовнішньої) оцінки злочинної діяльності необхідно, зберігаючи сутнісну відмінність останньої, вживати більш точне словосполучення «діяльнісна злочинна поведінка». Що стосується злочинної діяльності, то, на наш погляд, давно виникла необхідність її окремого нормативного визначення, в тому числі її співвідношення з категоріями «злочин», «злочинне діяння», «злочинний вчинок».
У науці кримінального права категорія «злочинна діяльність» згадувалася ще у дореволюційні часи2. Іноді допускалося її ототожнення із поняттям «злочинне діяння»3. І в радянській період ця категорія широко вживалася у кримінально-правовій літературі, насамперед коли інститут співучасті розглядали як спільну злочинну діяльність або при характеристиці стадій вчинення злочину. При цьому, як правило, стверджували, що злочин є
1 Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань / За рсд. Я. Ю. Коидратьєва, С. Д. Максименка, Б. В. Романюка - К„ 2002. - С. 112.
2 Фойиицкий Й. Я. Уголовно-правовая доктрина о соучастии // Юридический вестник. — М., 1891.-Т.7.-КІІ. 1.-С. 17.
3 Таганцев Н. С. Русскос уголовное право: Лскции. Часть общая: В 2 т. — М, 1994. — Т. 1. — С.265.
143