- •3.Поняття культури.
- •4.Культура та цивілізація, їх взаємозв*язок.
- •5.Культура як об*єкт наукового аналізу.
- •6.Функції культури.
- •7.Античні погляди на культуру.
- •9.Нові ідеї в працях українських діячів культури XVII-XVIII ст
- •15.Національне та загальнолюдське в сучасній культурі
- •20.Релігія в духовній спадщині людства.
- •21.Культура і право:проблеми їх взаємодій та функціонування
- •22.Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23.Культурологічні теорії російських авторів хіх-хХст
- •24.Трипільська культура
- •26.Культура первісного суспільства
- •28.Культура Київської Русі: причини розквіту х-хіІст
- •29.Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості
- •30.Історичне значення та традиції культури Київської Русі.
- •31.Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України
- •32.Культура і природа: проблема співвідношення в концепціях культурологів.
- •73.Школи в культурології
- •74.Розвиток історії української культури як наукової дисципліни.
- •75.Концепція а.Тойнбі
- •76.Т.Г.Шевченко та його літературна творчість.
- •Період «Трьох літ»
- •Період заслання
- •Творчість останніх років життя
- •77.Предмет курсу "Історія укранської культури"
- •78.Періодизація історії української культури
- •79.Концепція о.Шпенглера
- •80.Утвердження універсалізму української культури і.Франком
- •81.Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
- •82.Романтизм та його особливості в Україні
- •Романтизм в літературі Харківський осередок
- •Київський осередок
- •Журнал «Основа»
- •Романтизм у музиці
- •Романтизм у театрі
- •86.Значення творчості г.Сковороди
- •88.Меценати в культурному розвитку України
- •89.Лесь Курбас-видатний діяч українського театру.
80.Утвердження універсалізму української культури і.Франком
81.Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
Син господаря Волощини і Молдовського князівства та рідний дядько князя Яреми Вишневецького київський православний митрополит Петро Симеонович Могила (1596або 1597 – 1647) увійшов в історію як визначний український церковний і культурний діяч XVII ст. Навчався у Львівській братській школі, на теологічному факультеті у Паризькому університеті (Сорбонні). У складі польського королівського війська брав участь у Цецорській (1620) і Хотинській (1621) битвах. У 1627 р. обраний архімандритом Києво-Печерського лаври, а з 1633 р. – митрополитом Київським. Відстоював права Української Православної церкви (на київських соборах 1628 і 1629 рр.) і у 1632 р. домігся від короля Владислава IV Вази її легалізації в Україні. Також митрополит проявив себе як діяч екуменічного руху за поєднання українських церков (як і його сучасник уніатський митрополит Йосиф ВеляминРутський). У 1628–1629 рр. П. Могила виступив одним з авторів проекту про створення українсько-білоруського патріархату, поєднаного з Римом. Однак, цей проект не зустрів підтримки ні серед українського суспільства (в першу чергу Запорожжя, яке пригрозило Могилі смертю), ні зі сторони Риму та Польщі. Іншим напрямком діяльності П. Могили був культурно-просвітницький. Могила створив гурток вчених і культурних діячів, т. зв. Могилянський Атенеум (С. Косів, А. Кальнофойський, Т. Земка, І. Козловський-Трофимович та ін.), який під його керівництвом здійснив реформу церковного життя та опрацював проект «Православного ісповідання віри» – першого православного катехізису, який прийняв Собор православних церков у Києві у 1640 р. і в Яссах у 1641 р. та остаточно затверджений усіма східними Патріархами в 1643 р. У 1631 р. П. Могила (ще як архімандрит Києво-Печерського монастиря) відкрив Лаврську школу, яка у 1632 р. була об’єднана з Київською братською школою і в 1633 р. отримала назву Києво-Могилянська колегія (з 1701 р. – Києво-Могилянська Академія). Заснована митрополитом академія була організована за взірцем навчальних закладів єзуїтів. Вона навчала старослов’янською, грецькою, латинською та польською мовами і стала важливим центром православної вченості. Сам митрополит Могила був почесним покровителем закладу. Крім того, П. Могила реставрував Софійський собор і будинки Києво-Печерського монастиря, а у 1635 р. дав доручення розкопати, зруйновану татаро-монголами Десятинну церкву. У 1640 р. за допомогою Могили було засновано першу румунську школу – Слов’яно-Греко-Латинську Академію в Яссах, якою керував колишній ректор Києво-Могилянської Колегії С. Почаський. Митрополит сприяв письменникам і художникам. Відкрив друкарні в Румунії і в Молдові. Помер у Києві, похований у Києво-Печерській лаврі. Як відзначає видатний історик слов’ян Ф. Дворнік, завдяки зусиллям митрополита Могили, його академії та інтенсивним контактам з польською культурою українське православ’я набуло високого культурного рівня. Тому місцеві богослови навіть наважувалися полемізувати з ученими-єзуїтами. Сам митрополит залишив по собі низку богословських, полемічних творів і проповідей. За ініціативою і активною участю П. Могили групою київських письменників був написаний один з кращих творів української полемічної літератури XVII ст. трактат «Літос альбо Камінь…» (1644). Написаний польською мовою, вийшов під псевдонімом Євсевій Пимен (мабуть, автором книги був сам Могила).