Семінар № 1 Тема: економічні відносини власності План.

1. Система відносин власності.

2. Об'єкти та суб'єкти власності.

3. Сукупність правочинностей власника.

4. Еволюція форм власності.

5. Сучасні форми суспільної та змішаної власності.

Мета: 1. навчальна – засвоїти сутність відносин власності, її типи і форми та правовий аспект відносин власності – сукупність правочинностей власності.

2. розвивальна – розвивати у студентів творчу думку, нестандартне мислення, інтелектуальні здібності, професійну та термінологічну мову, уміння і навички.

3. виховна – виховувати економічне мислення, толерантність, плюралізм думок, поважне ставлення до думки іншого, професійні та соціально-значущі якості особистості.

Завдання.

Надати відповіді на питання.

1. Як в економічній науці відбувається процес еволюції визначення категорії «власність»?

2. Що таке суб'єкт і об'єкт власності?

3. Назвіть суб'єкти і об'єкти державної власності.

4. Що таке відносини власності і яка їхня структура?

5. Розкрийте зміст поняття «право власності».

6. Що є первинним у взаємовідносинах: власність як економічна категорія чи як юридична категорія?

7. У чому полягають особливості корпоративної форми власності?

8. Розкрийте специфіку інтелектуальної власності.

9. Розкрийте зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності та їхні причини.

Література:

1. Економічна теорія. Політекономія. За редакцією проф. В.Д. Базилевича. Київ, 2006р.

2. Основи економічної теорії, за редакцією доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного. Київ, 2003 р.

3. Основи економічної теорії, І, ІІ кн., за редакцією професора Ю.В. Ніколенка. Київ, 2003р.

4. Основи економічної теорії, за редакцією академіка НАН України А.А. Чухна. Київ, 2001р.

1. Система відносин власності.

Власність – складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення провласність змінювалось, ставало обсяговішим і змістовнішим.

Речі самі по собі це не власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Вони перетворилися в гроші за певних економічних відносин

Виражаючи найглибинніші зв'язки і взаємозалежності, власність, таким чином, розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства.

Місце власності в економічній системі

Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва

Специфічність дій економічних законів

певної економічної системи

Цілі та мотиви виробництва

Власність визначає:

Характер розподілу і споживання

створеного продукту

Класову і соціальну структуру суспільства

Панівну систему політичної та економічної влади

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення провласність змінювалось, ставало обсяговішим і змістовнішим.

Речі самі по собі це не власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Вони перетворилися в гроші за певних економічних відносин.

Головною характеристикою власності є не річ і не відношення людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Відповідно, власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей. Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.

Інакше кажучи, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв'язків "людина — річ", а в площині взаємодії "людина — людина" з приводу привласнення об'єктів власності.

Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.

Відносини привласнення охоплюють весь відтворювальний процес — від виробництва до споживання.

Вихідним моментом привласнення є сфера виробництва. Саме тут створюється об'єкт власності і його вартість. Кому належать засоби виробництва, той і привласнює результат виробництва. Після цього процес привласнення продовжується через сфери розподілу і обміну, які виступають як вторинна і третинна форми привласнення.

Головним об'єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність — це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Варто зауважити, що категорія "привласнення" породжує свій антипод — категорію "відчуження".

Відчуження — це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності.

Привласнення і відчуження — парні категорії, які існують одночасно як єдність протилежностей. Привласнення певного об'єкта власності одним суб'єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб'єкта. Якщо один суб'єкт заявив, що "це моє", це все одно, що він сказав іншим суб'єктам: "Це не ваше".

Тому поряд з власником завжди присутній невласник. Отже, процес привласнення і відчуження — це дві діалектичні сторони сутності відносин власності. Протиріччя в системі "привласнення — відчуження" є внутрішнім джерелом саморозвитку відносин власності. Саме в цьому полягає могутній позитивний заряд цього діалектичного зв'язку.

Таким чином, сприймаючи видимість відношення людини до речі, власність завжди виражає зв'язок: відношення "власника" до "невласника".

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:

Система відносин власності

Відносини з приводу привласнення передбачають повне відчуження об'єкта власності певним суб’єктом від інших суб'єктів, тобто економічні відносини між людьми, які характеризують їхнє ставлення до речей(насамперед засобів виробництва) як до власних.

Відносини з приводу економічних форм реалізації власності є відображенням корисності чи прибутковості об'єкта власності для суб'єкта власності (одержання прибутку, ренти, процента,зарплати, дивідендів, гонорару тощо).

Відносини з приводу господарського використанняоб'єктів власності виникають між власником об'єктів власності та підприємцем з приводу передачі останньому майна на певних умовах для використання з господарською метою.