Терміни та історичні особи:

Андрусівське перемир’я – (1667 р.) угода між Pociєю та Польщею за спиною українського народу про розподіл України на дві частини. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Таким чином було санкціоновано фактичне роз’єднання українських земель.

Гадяцький договір – (1658 р.) укладено гетьманом І. Виговським, який після смерті Б. Хмельницького, переорієнтував зовнішню політику гетьманської держави з промосковської на пропольську. Україна поверталася до Речі Посполитої на правах автономії, маєтки, землі та феодальні повинності відновлювалися. Обіцялися деякі привілеї козацькій старшині у питаннях релігії та культури.

Гайдамаки – 1. Повстанці-месники в Правобережній Україні проти польського панування. Найбільш активним цей рух був у 1734-1738, 1749-1750, та у період коліївщини 1768 року.

Коломацькі статті – (1687 р.) україно-російська угода, укладена на козацькій раді на р. Коломак, під час обрання гетьманом І. Мазепи. Договір був обмеженням та поступками царатові, Україна втрачала економічну, соціальну та зовнішньо-політичну самостійність. У гетьманську столицю вводились стрілецькі полки, заборонялось вести торгівлю з Кримом та в Московії, обмежувався козацький реєстр тощо.

Переяславсько-Московський договір (1654 р.) – договір між Росією та гетьманською Україною про військово-політичний союз, який надавав їм рівність. Пізніше порушувався російською владою.

Пилип Орлик – з 1710 р. – гетьман України після смерті Мазепи. Автор “Пактів i Конституції прав i вольностей Запорозького війська”.

Хронологія подій:

1648-1657 рр. – період Хмельниччини;

1672 р. – Бучацький договір;

1686 р. – “Вічний мир”;

1687-1708 (09) рр. – гетьманування І.Мазепи;

1767 р. – ліквідація Гетьманщини;

1775 р. – ліквідація Запорозької Січі.

1. Блок 2. Історія України (хіх – поч. Ххі ст.)

Тема 5. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (хіх ст. – 1917 р.)

Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище, зростання соціальних суперечностей. Масони і декабристи в Україні. Початок національного відродження.

Західноукраїнські землі в першій пол. ХІХ ст. Український національний рух в Галичині. Селянство в революції (Лукян Кобилиця).

Реформи 60-70-х рр. в Росії, їх особливості в Україні. Український національний рух другої пол. ХІХ ст. Перші політичні партії.

Західноукраїнські землі в другій пол. ХІХ ст. Суспільно-політичний рух, економічний стан.

Соціально-економічне та суспільно-політичне становище на початку ХХ ст. Українці в демократичній революції 1905-1907 рр., піднесення національного руху.

Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.

Україна у період першої світової війни 1914-1918 рр. Українські січові стрільці. Антивоєнний рух.

Терміни та історичні особи:

Громади – нелегальні організації української інтелігенції культурницького та суспільно-політичного спрямування, що діяли наприкінці XIX – поч. XX ст. Громадівці засновували недільні школи з українською мовою викладання, видавали популярні брошури. Частина громадівців брала активну участь у політичному (революційному) pyci.

Драгоманов М. – літератор, публіцист, історик, філософ, політичний діяч. Закінчив Київський університет де й працював викладачем у 60-70-тi pp. XIX ст. Був активним учасником Київської громади. Репресований російською владою, звільнений з університету й у 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував першу українську друкарню и політичний журнал “Громада”. Один з засновників українського соціалізму. Останні роки свого життя викладав у Софійському університеті (Болгарія).

Емський указ (1876) – таємний урядовий документ про остаточну заборону української мови, письменства, видання та ввезення в межі України, надрукованих за кордоном видань: брошур, перекладів, текстів до музичних нот. Забороняв ставити українські вистави та концерти українських пісень. Події першої російської революції XX ст. змусили царизм скасувати цей указ.

Земства – органи місцевого самоврядування у Pociї, існували й в Україні виникли після реформи 1864 р. Земства контролювали питання місцевого господарства, медицини, народної освіти, ветеринарної служби, зв’язку, статистики тощо. До їх складу обирались представники ліберальної інтелігенції, з прогресивними поглядами, що поліпшувало соціальну сферу та підштовхувало уряд до прогресивних реформ.

Кирило-Мефодіївське товариство – перша політична, таємна, організація, створена у Києві (1845-1847). Засновниками були викладачі та студенти Київського університету: В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров та Т. Шевченко. Основна мета - федеративний союз слов’янських народів, знищення самодержавства та кріпацтва. “Книга буття українського народу” – програмний документ товариства. Громадську роботу братчики проводили у руслі освіти народу, видавали популярні книжки, створювали початкові школи. Царизм покарав братчиків (12 чоловік) засланням та Т.Шевченка віддав у солдати.

Масони – члени релійно-філософського товариства, які виникли в середні ХVІ ст. в Англії. Існували в Польщі, Росії, Україні (Київ, Полтава, Одеса). Мета – створення світового наднаціонального братства.

Москвофіли – громадський рух у Західній Україні, який існував у 60-80-ті роки ХІХ ст. Були прибічниками русифікації України.

Народовці – громадський рух у Східній Галичині, Буковині. Існував у 60-80-ті роки ХІХ ст. серед передової українська інтелігенція, яка прагнула до національного відродження в боротьбі проти загрози полонізації.