4.Спектр методів та принципів культурології.

Оскільки українська культурологія базується на стику багатьох наук, спектр методів і принципів, що застосовуються нею до культурних феноменів досить широкий:

• Диахронний метод потребує викладу явищ, фактів, подій світової і вітчизняної культури в хронологічній послідовності.

• Синхронний метод передбачає всебічне порівняльне дослідження в одному проміжку часу без звертання до історичної ретро - або перспективи.

• Порівняльний метод застосовується в культурологічних дослідженнях двох або декількох національних культур.

• Типологічний метод полягає в аналізі культурних явищ від абстрактного до конкретного і виявленні на цій підставі типологічної близькості історико - культурних процесів.

• Археологічний метод на підставі аналізу матеріальних предметів, здобутих під час розкопок, дає вченому зробити висновки про загальний стан культури.

• Семіотичний метод, що ґрунтується на вченні про знаки, дає змогу вивчити знакову систему будь-якого артефакту ( від лат.- штучно зроблений)

• Психологічний метод орієнтує дослідника на вивчення суб'єктивних

механізмів, несвідомих психічних процесів.

• Біографічний метод переважно застосовується у літерознавстві, як тлумачення літератури через відображення біографії й особистості письменника.

• Цивілізаційний підход - його сутність полягає в осмисленні історії розвитку людства через інтегровані галузі спеціалізованих знань.

5. Лексемі «культура».Універсалії культури.

Слово культура походить від латинського слова «cultura», що означає культивувати, обробляти грунт. Це слово здавна застосовується людиною для позначення того, що зроблено людиною.Саме по собі це уточнення складне, адже у 1952 р. американські культурологи А.Крьобер і А.Клахкон нарахували 164 значення терміна культура і понад 100 спроб пояснити культуру теоретично. Сьогодні налічується близько 500 варіантів визначення такого феномена, як культура.

Культура- це сукупність матеріальних духовних благ створених людством на протязі історії часу .

Універсалії культури утворюють фундамент будь-якої культури і знаходяться в нерозривному зв’язку між собою. Первинні і найбільш універсальні параметри. за допомогою яких люди осмислюють упорядкованість свого світу – це простір і час. Зміст подій фактів, явищ. Визначається насамперед їхнім просторовим положенням. Координати «де» й «коли» мають культурний сенс лише в нерозривній єдності. Ця єдність виражається словом «хронотоп» . що означає «час-простір» ( від грцьких слів «хронос»-час, «топос»- простір).Хронотоп відноситься до категорії самих загальних і необхідних понять, що характеризують будь-яку культуру.Такі поняття називаються «універсаліями» (від лат. Universalis- загальний , всеосяжний) культури.До числа універсалій культури відноситься також поняття - «герой культури».

Персонаж, що торує свій життєвий шлях крізь певний культурний простір, символізуючи собою кожного зі спільноти «ми» даної культури, називається «героєм культури».

Між двома категоряями –«хронотопом» і «героєм культури» – існує функціональний взаємозвязок. «Час-простір» відкривається виключно через рух у ньому « героя культури».В свій час «герой – культури» мандрує світом культури не за власним бажанням, а шляхами «запропоноваваними» йому властивостями данного культурного простору.

Мова є ще одним з найважливіших конструктивних елементів культури.Мова - це вироблена система знаків, за допомогою яких зміст культури може бути зафіксований і переданий у майбутнє.Цей процес називається трансляцією ( від лат. Translatio- передача) культури.

Мова – інтегратор складається в процесі складається формування культури за колективної участі усіх її носіїв. Кожна культура створює свою особливу мову.Культура європейського Провітництва формувала свою мову – інтегратор на основі уявлень про Розум як царство чистої доказовості.Мова – інтегратор своїми властивостями втілює властивості культури.Усі три універсалії утворюють фундамент будь якої культури й знаходяться в нерозривному зв’язку мїж собою.

6.Градація рівнів культури умовна. Сучасна культурологія виділяє традиційний і новаторський рівні будь якої-культури. В науці виділяють рівні культури за спеціалізованими ознаками: професійним ( висока, елітарна культура) утилітарною ознакою (масова або низька культура) і непрофесійним (народна або побутова культура). Також в структурі культури виділяють її особистісний, колективний і суспільний рівні.

До особистісного рівня належать знання, переконання ,світогляд.

Колективні цінності можуть охоплювати духовні і практичні пріоритети в сфері політики , релігії, в художній діяльності. В свою чергу внутрішній світ людини повинен бути наповнений глибиною сприйняття історичного часу й простору, пройнятий толерантністю до людства.

Функції культури:

Пізнавальна функція культури фіксує досягнення людства в кожну суспільно - історичну епоху.

Комунікативна функція культури полягає в передаванні історичного досвіду поколінь. Ця функція ділиться на безпосередню ( книга , концерт, картина) і опосередковану ( через засоби інформації радіо, газети, телебачення, Інтернет)

Інтегративна функція культури полягає в здатності об’єднувати людей незалежно національної, професійної, вікової, конфесійної приналежності.

Нормативно - регулятивна функція культури реалізується через систему цінностей і норм. Норми виступають у формі традицій, звичаїв, обрядів, ритуалів .В кожній національній культурі особисті цінності та норми.

Аксеологічна або оціночна функція культури виражає її якісний стан.Людина дає позитивну або негативну оцінку предметам і явищам.

Виховна функція культури допомогає виступати фактором саморозвитку людства. Засвоївши попередній досвід людство репродукує культуру. Ставить перед собою нові цілі для задоволення матеріальних і духовних благ.

Світоглядна функція культури синтезує в цілісну і завершену систему емоційно-чуттєві, оціночні та вольові чинники духовного світу особистості.