План

1

Вступ 2

Розділ 1. Загальні основи принципів трудового права України 6

1.1. Поняття основних принципів трудового права України 6

1.2. Класифікація принципів трудового права України 7

Розділ 2. .Принципи трудового права, закріплені в Конституції та Кодексі Законів про працю України (КЗпП) 13

2.1. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин та їх подальша деталізація 13

2.2. Принципи трудового права, закріплені в КЗпП України та інших законодавчих актах про працю 14

Розділ3. Загальна характеристика та сучасне втілення принципів трудового права 17

3.1. Загальна характеристика принципів трудового права України 17

3.2. Сучасне втілення принципів трудового права 23

Висновки 27

Список використаних джерел 30

Вступ

Актуальність вивчення даного питання пояснюється тим, що трудове право України є однією з провідних галузей у системі права, яка нарівні з іншими галузями перебуває в стадії реформування під впливом соціально-економічних відносин, що змінюються. У цей час трудове право в промислове розвинених краї­нах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де ство­рюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона пере­плетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому зале­жить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства. А тому вона за­слуговує на особливо пильну увагу держави.

Визначення Конституцією України побудови демократичної, соціальної, правової держави як базового завдання поставило перед українським суспільством та його політичною елітою нові вимоги і проблеми. Сутність ідеї правової держави – послідовний демократизм, утвердження суверенітету народу як джерела влади, підпорядкування держави суспільству. Така держава характеризується насамперед тим, що обмежує себе чинними правовими нормами, яким зобов’язані підпорядковуватися всі без винятку державні органи, їх посадовці, юридичні й фізичні особи. Однією з її найважливіших ознак є верховенство права. Через нього в суспільному житті, у всіх його сферах та інститутах втілюються високі правові засади, дух права, чим забезпечуються реальність і непорушність прав та свобод громадян, їх стабільне правове становище і правова захищеність.

На сьогодні однією з тих галузей вітчизняного права, що найбільш динамічно розвиваються, є трудове право. Як одне з провідних, воно відіграє визначальну роль у житті суспільства, в соціальних перетвореннях, які відбуваються в Україні. Формування правової держави вимагає завершення розробки нового Трудового кодексу, інших законів, які мають важливе значення для розвитку демократичних засад у країні, удосконалення чинного трудового законодавства з урахуванням тієї практики, що склалася у процесі цих перетворень. Настав час усунення колізій і прогалин у чинному законодавстві про працю, потребує істотної зміни і практика локальної нормотворчості.

Демократичні зрушення, що відбулися в Україні, прийняття Основного Закону, курс на проведення правової реформи зумовили перегляд традиційних уявлень юридичної науки радянського й сучасного періодів про право та його джерела, у тому числі й джерела трудового права. Згідно зі ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй. Це та інші основні її положення не усувають необхідності розкриття правотворчого й системоутворюючого потенціалу Основного Закону у сфері трудового права, виявлення його місця й ролі в системі джерел останнього.

Реформування трудового законодавства спрямовано на приведення його у відповідність з Конституцією України з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також нових соціально-економічних реалій, за яких функціонує сучасний ринок праці. При цьому метою кодифікації трудового законодавства є створення й подальший розвиток стрункої внутрішньо погодженої системи нормативних правових актів, що регулюють трудові й пов’язані з ними відносини.

Правильно сформульовані принципи дозволяють усувати прогалини в законодавстві при застосуванні правових норм.

Сучасне законодавство про працю України в багатьох питаннях є незавершеним. Ринкові засади, які впроваджуються в економіку України, породили нові відносини, що не знайшли ще свого адекватного регулювання. І в цій справі значення принципів трудового права важко переоцінити.

Принципи повинні створювати певну систему, бути узгодженими між собою, а також і з загальними принципами права, з принципами державної політики, а також із принципами міжнародно-правового регулювання праці.

Усі ці обставини визначають актуальність даного питання у наш час та зумовлюють необхідність ґрунтовного тлумачення принципів трудового права.

Теоретичним підґрунтям послужили наукові праці учених-трудовиків – М.Г. Александрова, М.Й. Бару, Б.К. Бегічева, В.С. Венедиктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, Р.І. Кондратьєва, В.Л. Костюка, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, А.Р. Мацюка, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, Л.О. Сироватської, В.М. Толкунової, Є.Б. Хохлова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Н.Ф. Чобухи та ін., а також науковців у галузі загальної теорії держави і права – С.С. Алексєєва, С.Л. Зівса, С.Ф. Кечек’яна, І.І. Лукашука, М.М. Марченко, О.В. Міцкевича, П.М. Рабіновича, Ю.О. Тихомирова, М.В. Цвіка, Л.С. Явича та ін.

Нормативна база роботи – Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти: міжнародні, іноземних держав, відомчі, соціального партнерства, локальні та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем удосконалення поняття та системи принципів трудового права.

Завдання дослідження полягають у тому, щоб:

- з'ясувати поняття та правову природу принципів трудового права;

- дослідити систему принципів трудового права;

- проаналізувати співвідношення загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів трудового права;

- дослідити юридичну природу загальноправових принципів трудового права;

- дослідити юридичну природу галузевих принципів трудового права.

Об'єктом дослідження є законодавче закріплення та наукове обґрунтування сутності, видів і значення принципів трудового права України та закономірності їх розвитку в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні проблеми поняття та системи принципів трудового права України в сучасних умовах.

Методи дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою. У роботі використані

історико-правовий - у процесі дослідження розвитку теорії з питань принципів трудового права та розвитку чинного законодавства;

формально-логічний - для формулювання поняття принципів права;

системно-структурний метод - при дослідженні об'єктивної необхідності існування принципів права як керівних положень системи права, визначення їх специфічних рис і загальних ознак та виділення основних принципів трудового права;

порівняльно-правовий - для аналізу внутрішнього трудового законодавства України та міжнародно-правових норм, що регулюють питання основних принципів трудового права.

Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їхньому взаємозв'язку.

Розділ 1. Загальні основи принципів трудового права України

1.1. Поняття основних принципів трудового права України

Під основ­ними принципами трудового права слід розуміти виражені в пра­вових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі основних, керівних положень основних засад правового регулювання трудових відносин, які відзначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси його змісту.

Ці основні правові положення конкретизуються в нормативних актах, якими регулюється праця робітників і службовці Вони мають регулюючий характер, містять певний наказ, припис, регулюють поведінку. Тому принципи не повинні вміщувати елементи, що не мають такого наказу, припису, не визначають поведінку.

Правові ідеї і тенденції можуть вважатися основними принципами трудового права лише тоді, коли вони відповідаю певним вимогам. Це повинні бути саме такі правові ідеї, її спрямовані на регулювання суспільних трудових відносин. Вони мають відображати принципи політики держави в галузі регулювання поведінки учасників в суспільних трудових відносинах. При цьому кожна правова ідея повинна проявлятись у :

законодавстві про працю таким чином, щоб бути закріплені в конкретній правовій нормі.

Основні принципи лежать в основі всіх норм трудове права, в основі правового регулювання праці. Вони повинні правильно відображати сутність суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані. При сучасній організації праці робоча сила як носій праці виступає основним елементом продуктивних сил суспільства. Функція робочої сили — праця[4, с.32].

Принципи права можуть бути закріплені в правовій нормі двома шляхами: безпосередньо або побічно.

Безпосереднє закріплення має місце у тих випадках, коли формулювання норми закріплює певний правовий принцип. Прикладом цього може бути ст. 4 Закону України «Про зай­нятість населення», в якій держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності, що не заборонена законом. Такі правові норми можна назвати нормами-принципами, які відрізняються від інших норм широтою і важливістю сформу­льованих в них положень. Вони визначають зміст інших норм, є для них правовою основою. Але це — зовнішня ознака, за якою не завжди можна відшукати норму-принцип. Визначаль­ною є внутрішня ознака — зміст норми, її основостворюючий, керівний характер. [5, с.34].

Другу групу складають принципи, що прямо не закріплені в правових нормах, але можуть бути виведені з них. Ці принципи містяться в законодавстві ніби у прихованому вигляді.

Але було б неправильним вважати, що принципи остаточно реалізуються тільки в системі правових норм. Оскільки прин­ципи мають регулюючий характер, вони, будучи відображени­ми в праві, набувають загальноправового значення. Тому гро­мадяни досить часто в своїй поведінці керуються принципами права, навіть не знаючи точного змісту правових норм.

Особливого значення принципи права набувають при реа­лізації норм права, в першу чергу тоді, коли відсутня конкретна правова норма і є потреба застосувати аналогію закону і навіть аналогію права.