Захария копистинеііький

Був високоосвіченим і ерудованим представником полемічного письменства (? - 1627). Родом із Галичини, здобув освіту або в школі Львівського братства, або в Острозькій школі, бо високо цінував князя Костянтина Острозького як фундатора греко-слов'яно-латинської школи. У 1616 р. Захарія Копистенський покинув Західну Україну, записався до Київського братства й став помітним діячем гуртка архімандрита Єлисея Плетенецького, проводив значну літературну та видавничу роботу в друкарні Києво-Печерської лаври.

У Києві за участі Копистенського вийшло кілька перекладів церковних книжок з грецької мови з його передмовами („Часослов", Апокаліпсис"с „Тріодь пісня", „Бесіди" Іоанна Златоуста).

У 1620-1622 pp. він написав „Палінодію, или Книгу оборони кафолическої (вселенської) святої апостольської всходнеї Церкви і святих патріархів, і о греках, і о розсох християнах". Як бачимо із самої назви твору, полеміст знову повертається до основних розходжень між православною і католицькою церквами, що зводяться до чотирьох постулатів:

• визнання намісником Христа на землі апостола Петра і його наступників – пап римських;

• Київська Русь прийняла християнство ще до його поділу на східне і західне;

*на Флорентійському соборі 1438-1439 pp. київський митрополит своїм підписом проголосив і відновив єдність із католицькою церквою ;

• Брестська унія 1596 р. була законним актом і поверненням до стану перед 1054р.

З цього можна зробити висновок, що єдиний порятунок для східних слов'ян – церковна унія під зверхністю папи римського, що означає повернення до первісного джерела – християнства, а католицизм – єдина мила богові віра.

У І частині „Палінодії" Захарія Копистенський на основі церковної літератури доводить, що всі апостоли були рівні, а тому апостола Петра не можна виділяти з-посеред них. У II частині свого трактату він говорить, що папу римського не можна вважати наступником Христа на Землі, а, отже, обидві церкви – рівноправні, як рівноправні і їхні ієрархи – папи римські та патріархи. Третю частину автор присвятив питанню єдності київської митрополії з Римом (Ватиканом), ще до Флорентійської унії. Оскільки Київська Русь прийняла християнство із Візантії, то не може бути мови про єдність із Римом, католицизмом, З. Копистенський нагадав і про коронацію Данила Галицького, який прийняв її як визнання папою римським своїх заслуг, проте не відступився від своєї віри і відмовився від корони.

У ІУ частині „Палінодії" письменник-полеміст розглянув суспільно-політичне життя України в умовах Речі Посполитої та історії Брестської унії.

Наприкінці другої частини З.Копистенський навів відому промову старости із Львівщини Івана Щасного Гербурта на варшавському сеймі, в якій звинуватив короля та його уряд, котрі прагнуть досягти і того, „щоб Русі не було на Русі". У такому ж дусі написано й панегірик князю Костянтинові Острозькому, якого полеміст порівнює з Володимиром Христителем. Письменник вдало використовує народні прислів’я, як от: «огня у воді шукати», «так щастить йому, як голому в кропиві», «як мухи з окропу отрясуться» тощо.

«Палінодія» З. Копистенського – один з найкращих творів полемічної літератури. І. Франко називав його «фундаментальним полемічним твором», який після І.Вишенського по праву підсумовував анти уніатську полеміку кінця XVI ст. – поч. XVII ст.