Кузьм-Омел_Педагогика_С_405_440_Словник

Словник педагогічних термінів

429

6. Національні моральні цінності	— історично зумовлені і створені певним етносом погляди, переконання, ідеали, тради­ції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунту­ються на загальнолюдських цінностях, але вирізняють певні національні прояви, своє­рідність у поведінці і служать основою со­ціальної діяльності людей окремої етнічної групи.
7. Гуманізм	(лат. humanus — людський, людяний) — прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найвищу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.
8. Інтернаціо­налізм	(лат. inter — між + natio — народ) — мораль­не поняття, яке передбачає поважне ставлен­ня до інших народів, їхньої історії, культури, мови, прагнення до взаємодопомоги.
9. Гідність	— моральне поняття, що виражає уявлення про цінності людини як особистості, особли­ве моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості.
10. Національна гідність	— етична категорія, яка характеризує осо­бистість з погляду розширення поняття ду­ховних цінностей за межі свого "Я" і по­єднання особистісних переживань, відчуттів із загальнонаціональними цінностями.
11. Дисципліна	(лат. disciplina — вчення, виховання, роз­порядок) — певний порядок поведінки лю­дей, що забезпечує узгодженість дій у су­спільних стосунках, обов'якове засвоєння і виконання особистісно встановлених правил.

430

Словник педагогічних термінів

12. Статеве виховання	— процес оволодіння підростаючим поко­лінням моральним, культурним у сфері взає­мин статей, формування у них потреб керу­ватися нормами моральності у відносинах осіб протилежної статі.
13. Сексологія	(лат. sexus — стать + logos — вчення) — наука про статеве розрізнення, статеве вихо­вання і поведінку.
14. Еротика	(гр. erotica — любовні начала) — почуттєвість, хтивість, підвищений інтерес до проблем статі, статевого життя і його зображення.
15. Обов'язок	— категорія етики, що виражає моральні вимоги, які для конкретної особистості, спе­ціальної групи в конкретних соціальних умо­вах є внутрішньо необхідними.
16. Милосердя	— добре, співчутливе ставлення до людини, яка переживає горе, страждає.
17. Альтруїзм	(фр. altruisme, від лат. alter — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради цього зрек­тися власних інтересів.
18. Екологічне виховання	(гр. oikos — дім, середовище + logos — вчен­ня) — озброєння людини знаннями в царині екології і формування у неї моральної відпо­відальності за збереження природного дов­кілля і розумного співіснування з ним.
19. Правове виховання	— формування у людей правової свідомос­ті, вмінь і звичок розумно діяти у правовому полі, активної позиції у правовій сфері.

Словник педагогічних термінів

431

Розумове виховання
1. Розумове виховання	— виховання, спрямоване на опанування си­стемою знань про наукові засади розвитку природи і суспільства; розвиток потенцій­них інтелектуальних сил особистості; фор­мування культури розумової праці.
2. Інтелект	(intellectus — пізнання, розуміння, розум) — суб'єктивна здатність людини здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змо­гу особистості забезпечувати активну ді­яльність у природному й соціальному сере­довищі.
3. Мислення	— процес опосередкованого відображення об'єктивної дійсності у зіставленнях, взає­мозв'язках її структурних компонентів.
4. Здібності	— індивідуально-психологічні особливості людини, які є суб'єктивними умовами успіш­ного здійснення певного роду діяльності.
5. Талант	(гр. talanton — видатні здібності) — су­купність здібностей, що дають змогу отри­мати результати інтелектуальної діяльності, які вирізняються новизною, високою доско­налістю і суспільною значимістю.
Трудове виховання
1. Трудове виховання	— формування у людини любові до праці як природної потреби; забезпечення соціально-психологічних умов для розвитку і підтри­мання фізичного та психічного напруження особистості з метою утримання членів су­спільства на достатньому рівні працездат­ності; формування умінь і навичок у певних

432

Словник педагогічних термінів

	видах продуктивної праці; виховувати по­вагу до людей праці та бережливе ставлен­ня до продуктів праці.
2. Професійна орієнтація	— цілеспрямована діяльність вихователя, скерована на надання допомоги вихованцям у свідомому виборі професії.
3. Професійна інформація	— ознайомлення учнів з різними профе­сіями та з потребами у фахівцях певного профілю в країні (регіоні).
4. Професійна консуль­тація	— індивідуальні поради конкретній особи­стості щодо найбільш доцільних професій, які відповідають її інтересам, здібностям, психо-лого-фізіологічним можливостям.
5. Професійна діагностика	— вивчення усіх аспектів підготовки шко­лярів до тієї чи іншої професії: біологічних, психологічних, соціальних, економічних.
6. Професійний вибір	— виявлення особливостей і якостей люди­ни для отримання професійної освіти і за­няття певною професійною діяльністю.
7. Професійна адаптація	(лат. adaptatio, від adapto — пристосовую) — забезпечення умов для пристосування, звикання особистості до умов праці на пев­ному виробництві чи в організації.
8. Суспільно корисна праця	— різноманітна трудова діяльність, спрямо­вана безпосередньо на задоволення пев­них суспільних потреб без спеціальної ма­теріальної винагороди.
9. Продуктивна праця	— праця, пов'язана з цілеспрямованою діяль­ністю особистості, результатом якої є вироб­лення конкретного продукту, виробу, отри­мання винагороди за обсяг і якість та ре­зультати трудових зусиль.

Словник педагогічних термінів

433

10. Економічне виховання	— виховання, що передбачає розв'язання та­ких завдань: формування економічного мис­лення, озброєння економічними знаннями, вміннями та навичками економічних взає­мин.
Естетичне виховання
1. Естетика	(гр. aisthesis — відчуття, почуття) — наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва.
2. Естетичне виховання	— розвиток у людини почуттів прекрасно­го, формування умінь і навичок творити кра­су в навколишній дійсності, вміти відрізня­ти красиве від потворного, жити за закона­ми духовної краси.
3. Естетичні смаки	— стійке, емоційно-оціночне ставлення люди­ни до прекрасного, що має вибірковий, су­б'єктивний характер.
4. Естетичний ідеал	— певні уявлення людини про красу, в осно­ві яких лежать критерії, за якими вона оці­нює ті чи інші явища, предмети.
5. Естетична культура	— сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до есте­тичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в ото­чуючий людину світ, оберігати красу при­роди.
Фізичне виховання
1. Фізичне виховання	— виховання, що передбачає створення опти­мальних умов для забезпечення достатнього

434

Словник педагогічних термінів

	фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особ­ливості організму людини, фізіологічні про­цеси, що протікають у ньому, набуття сані­тарно-гігієнічних умінь та навичок з догля­ду за власним тілом, підтримання і розви­ток його потенціальних можливостей.
2. Природні фактори фізичного виховання	— сонце, повітря, вода.
3. Фізична культура	— частина культури суспільства, що містить систему фізичного виховання та сукупність спеціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізичних здібностей людини, зміцнення її здоров'я.
4. Фізичний розвиток	— ріст біологічного організму в результаті поділу клітин.
5. Здоровий спосіб життя	— життєдіяльність людини з урахування особливостей і можливостей свого організ­му, забезпечення соціально-економічних і біологічних умов для його розвитку і збере­ження.
Педагогічне спілкування
1. Педагогічне спілкування	— система органічної соціально-психоло­гічної дії учителя-вихователя і вихованця у всіх сферах діяльності, що має певні педа­гогічні функції, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

Словник педагогічних термінів

435

2. Стилі спілкування	авторитарний, ліберальний, демократичний.
3. Авторитар­ний стиль	(лат. auctoritas — влада) — стиль спілку­вання, що ґрунтується на беззаперечному підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.
4. Демократич­ний стиль	(гр. demokratia — влада народу, народовлад­дя) — врахування думки і волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.
5. Ліберальний стиль	(лат. liberalis — вільний) — безпринципне байдуже ставлення до негативних дій вихо­ванців, потурання учням.
6. Навіювання	— різні засоби вербального і невербального емоційного впливу на людину з метою вве­дення її у певний стан або спонукання до певних дій.
7. Педагогічне співробіт­ництво	— напрям у діяльності учителів і вихованців, який передбачає соціально-психологічне усві­домлення педагогами і вихованцями спіль­ності дій у всіх видах праці на основі де­мократизму, що сприяє розвитку творчих сил і пізнавальних інтересів учнів, формуванню вільної діяльності особистості.
8. Рівні спіл­кування	Залежно від змісту і спрямованості дій парт­нерів виділяють такі рівні спілкування: кон­венційний (лат. convencionalis — відповід­но до договору), примітивний, маніпулятивний, стандартизований, ігровий, діловий, ду­ховний.
9. Види спіл­кування	вербальне, мануальне (лат. manualis — руч­ний), технічне, матеріальне, біоенергетичне.

436

Словник педагогічних термінів

Робота класного керівника
1. Класний керівник	— педагог, який здійснює безпосереднє керів­ництво первинним учнівським колективом.
2. Функції класного керівника	забезпечувати умови для всебічного гармо­нійного розвитку школярів, координувати діяльність усіх вихователів щодо здійснен­ня національного виховання, вивчати інди­відуальні особливості учнів класу, організо­вувати первинний дитячий колектив, турбу­ватися про зміцнення та збереження здоро­в'я школярів, формувати навички старан­ності та дисциплінованості школярів, орга­нізовувати позакласну виховну роботу, про­водити роботу з батьками, домагатись єдності вимог до вихованців, вести документацію класу.
3. Форми роботи класного керівника	індивідуальна, групова, фронтальна, словес­на, практична, наочна.
4. Колективні творчі справи	— форма позакласних виховних заходів, у підготовці та проведенні яких беруть участь усі члени дитячого колективу, причому ко­жен учень має змогу виявити і розвинути свої творчі інтереси та можливості.
5. Диспут	(лат. disputare — міркувати, сперечатись) — форма виховної роботи із старшокласника­ми, спрямована на формування моральних переконань і свідомості у процесі дискусії, суперечки, альтернативних міркувань.
6. Психолого-педагогічна діагностика	(гр. diagnostikos — здатний розпізнавати) — галузь психології і педагогіки, яка розроб­ляє методи виявлення індивідуальних особ-

Словник педагогічних термінів

437

	ливостей і перспектив розвитку та вихован­ня особистості.
7. Педагогічна прогно­стика	(гр. prognostike — мистецтво робити про­гноз) — галузь наукових знань, що розгля­дає принципи, закономірності і методи про-гностування щодо об'єктів, які вивчає пе­дагогіка.
8. Педагогічний консиліум	(лат. consilium — нарада, засідання) — на­рада учителів-вихователів та психологів для з'ясування причин різних систематичних відхилень у поведінці вихованця і визначен­ня науково обґрунтованих заходів його пе­ревиховання.
9. Позашкільні дитячі виховні заклади	— організації та установи, які займаються питаннями всебічного гармонійного розвит­ку школярів відповідно до їх пізнавальних інтересів та творчих нахилів.
10. Позакласна виховна робота	— вид цілеспрямованої виховної роботи з учнями, яка здійснюється учителями-вихо-вателями в позаурочний час.
11. Позашкільна виховна робота	— вид цілеспрямованої виховної роботи з учнями, яка здійснюється за межами школи під керівництвом педагогів-вихователів по­зашкільних дитячих виховних закладів.
Місце і роль сім'ї у вихованні дітей
1. Сім'я	— соціально-психологічне об'єднання близь­ких родичів (батьків, дітей, бабусь, дідусів), які живуть спільно і забезпечують біологічні, соціальні й економічні умови для продов­ження роду.

438

Словник педагогічних термінів

2. Авторитет батьківський	(лат. auctoritas — влада) — відмінні особ­ливості окремої людини чи групи, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки цьому здійснювати позитивний вплив на погляди і поведінку інших людей; визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який ґрунтується на гли­бокій повазі й любові до батьків, довірі до високої значущості їхніх особистих якостей і життєвого досвіду, до їхніх слів і вчинків.
3. Авторитет істинний	— вплив на особистість, що ґрунтується на чесному, правдивому житті батьків, наповне­ному гуманізмом, любов'ю до дітей, відпові­дальністю за їх виховання.
4. Авторитет фальшивий	— вплив на особистість, що ґрунтується на помилковому уявленні про мету і засоби виховання, методами і засобами, які дають тимчасові результати, викликають зовніш­ню слухняність дітей.
5. Функції сім'ї	біологічна (репродуктивна), соціальна, еконо­мічна.
6. Батьківські збори	— форма роботи школи з батьками для забез­печення соціально-педагогічних зв'язків ди­тячих освітньо-виховних закладів із сім'єю.
Керівництво загальноосвітніми навчально-виховними закладами
1. Школо-знавство	— галузь педагогіки, яка займається дослі­дженням завдань, змісту і методів управлін­ня шкільною справою, системою керівництва та організації діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

Словник педагогічних термінів

439

2. Принципи управління	— вихідні положення, які визначають ос­новні напрямки, форми, засоби і методи ке­рівництва загальносвітними навчально-ви­ховними закладами.
3. Рада школи	— об'єднання працівників загальноосвіт­нього закладу II—III ступенів , учнів, батьків і громадськості, яке діє у період між загаль­ними зборами (конференцією) і з метою ви­рішення соціально-організаційних й еконо­мічних питань життєдіяльності загальноос­вітнього навчально-виховного закладу.
4. Педагогічна рада	— об'єднання педагогів навчально-виховно­го закладу з метою розгляду питання орга­нізації та удосконалення навчально-вихов­ного процесу.
5. Перспектив­ний план загально­освітнього навчально-виховного закладу	— документ, який визначає стратегічні напрямки розвитку школи на 5—10 років.
6. Календар­ний план	— документ, який визначає форми і зміст навчально-методичної й організаційної ро­боти навчально-виховного закладу на на­вчальний рік, яка регламентована конкрет­ними строками виконання.
7. Наукова організація педагогічної праці	— спосіб організації педагогічної праці, що ґрунтується на сучасних досягненнях науки і практики, на всебічному методологічному аналізі процесу праці, комплексному вико­ристанні факторів, що дають змогу досягти максимальних результатів.

440

Словник педагогічних термінів

8. Принципи наукової організації педагогічної праці	— вихідні положення, які лежать в осно­ві доцільної й ефективної праці учителя-вихователя, оптимального підходу до вибо­ру методів, прийомів та засобів продуктив­ної діяльності.
9. Техніка інтелекту­альної педа­гогічної праці	— сукупність специфічних умінь, методів, прийомів і засобів діяльності, що забезпечує оптимальні умови для її результативності.
10. Розклад уроків	— документ, який регламентує навчально-виховну діяльність учителів та учнів на ко­жен день і робочий тиждень шляхом систе­ми уроків.