Оперний

1. Похідна основа оперн-.

2. Оперний – «пов’язаний з оперою».

3. Твірне слово – опера. Утворюємо словотвірну пару оперний ←опера.

4. Порівнявши похідне і твірне слово, знаходимо спільну частину – твірну основу опер-.

5. Похідне слово утворене за допомогою форманта -н-.

6. Спосіб словотвору – морфологічний, суфіксальний.

ПИСЬМОВЕ ОФОРМЛЕННЯ СЛОВОТВІРНОГО АНАЛІЗУ

^

ОПЕРНИЙ ← ОПЕРА – морфологічний, суфіксальний.

———–

Якщо слово утворено неморфологічним способом, то словотвірний аналіз робиться по-іншому.

МОЛОДА (ім.) ← МОЛОДА (прикм.) – морфолого-синтаксичний, субстантивація.

ВИЩЕСКАЗАНИЙ ← СКАЗАНИЙ + ВИЩЕ – лексико-синтаксичний.

СУПУТНИК («апарат, запущений на орбіту планети») ← СУПУТНИК («людина, що йде поруч») – лексико-семантичний.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІМЕННИКА

1. Частина мови. Поч. форма – Н.в., одн.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) власний чи загальний;

2) істота чи неістота;

3) конкретний чи абстрактний;

4) речовинний, збірний чи одиничний;

5) рід (чоловічий, жіночий чи середній; для іменників pluralia tantum вказати,

що вони не мають роду);

6) відміна, варіант.

б) змінні:

1) відмінок;

2) число (одн., множ., singularia tantum, pluralia tantum).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Сільський учитель – син свого народу – своє життя народу присвятив (В. Олефіренко).

УЧИТЕЛЬ - імен., поч. ф. – учитель, загальн., істота, конкр., чол.р., 2 відм., м’який

варіант, Н.в., одн., підмет.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИКМЕТНИКА

1. Частина мови, до якого слова відноситься. Поч.. форма – Н.в., одн., чол. р.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).

б) змінні:

1) у якісних

а) ступінь порівняння, його форма (проста/складена);

б) форма (коротка /повна: стягнена чи нестягнена).

2) у всіх прикметників

а) група відмінювання;

б) відмінок;

в) число;

г) рід.

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (В. Симоненко).

НАЙЧИСТІША ( душа ) – прикм., поч.ф. – чистий, якісн., найвищий ст., проста форма,

повний, стягнений, тв. група, Н.в., одн., жін.р., означення.

НЕЗРАДЛИВА ( душа ) – прикм., поч.ф. – незрадливий, відносн., тв. група, Н.в., одн.,

жін.р., присудок.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЧИСЛІВНИКА

1. Частина мови. Поч.. форма – Н.в.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (кількісний: власне кількісний, дробовий, збірний,

неозначено-кількісний; порядковий);

2) розряд за структурою (простий, складний чи складений).

б) змінні:

1) відмінок;

2) число (якщо є);

3) рід(якщо є).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Двадцять сурмачів заграли на сурмах (Н. Рибак).

ДВАДЦЯТЬ (сурмачів) – числ., поч.ф. – двадцять, кільк., власне кільк., складн., Н.в.,

підмет.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАЙМЕННИКА

1. Частина мови. Поч..форма – Н.в.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (для особових вказати особу, число, рід);

б) змінні:

1) відмінок;

2) число(якщо є);

3) рід(якщо є).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Що посієш, те й пожнеш (Присл.).

ЩО – займен., поч. ф. – що, відносний, З.в., додаток.

ТЕ – займен., поч.ф. – той, вказівний, З.в., одн., середн.р., додаток.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄСЛОВА

1. Частина мови. Поч. форма – інфінітив.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) вид (доконаний, недоконаний)

2) зворотність

3) перехідність/неперехідність

4) стан (активний, пасивний, середньо-зворотній)

5) дієвідміна;

б) змінні:

1) спосіб(дійсний, умовний, наказовий)

2) число

3) час (якщо є)

4) особа (якщо є)

5) рід (якщо є).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Світ одкривається перед ясними очами перших літ пізнання (О. Довженко).

ОДКРИВАЄТЬСЯ – дієсл., поч.ф. – одкриватися, зворотн., непер., сер.-зворотн.стан, 1 дієвідм., дійсн. спосіб, одн., тепер.ч., 3 особа, присудок.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄПРИКМЕТНИКА

1. Частина мови (особлива форма дієслова). Інфінітив дієслова, від якого утворено даний

дієприкметник. Поч. форма – Н.від. одн. чол.р.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) вид

2) зворотність

3) перехідність/неперехідність;

б) змінні:

1) стан

2) час

3) відмінок

4) рід

5) число.

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

На лісовій галявині стояла крита очеретом хата (О. Довженко).

КРИТА (хата) – дієприкм., утворений від дієслова крити, поч. ф. – критий, недок., незворотн., перех., пасивн. стан, мин.час, Н.відм., жін.рід, однина, означення.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄПРИСЛІВНИКА

1. Частина мови (особлива форма дієслова). Дієслово, від якого утворено даний

дієприслівник.

2. Морфологічні ознаки:

1) вид

2) зворотність

3) перехідність/неперехідність

4) стан (дійсний, середньо-зворотній)

5) часове значення.

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Весна пройшла степом, визеленивши луки раніше, ніж минулого року (М. Стельмах).

ВИЗЕЛЕНИВШИ – дієприслівник, утворений від дієслова визеленити, незворотн., перехідн., дійсного стану, минул.ч., обставина.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИСЛІВНИКА

1. Частина мови.

2. Морфологічні ознаки:

1) розряд за значенням: означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний,

способу або образу дії) чи обставинний (місця, часу, причини, мети)

2) ступінь порівняння (для прислівників, утворених від якісних прикметників).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Пильніше, пильніше вдивляйтесь в минуле – в початок життя (Л. Первомайський).

ПИЛЬНІШЕ – присл., пильно, означ., якісно-озн., вищ.ст., обставина.

Вгору летять крилаті слова(В. Юхимович).

ВГОРУ – присл., обстав., місця, обставина.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ КАТЕГОРІЇ СТАНУ

1. Частина мови.

2. Морфологічні ознаки:

1) розряд за значенням;

2) ступінь порівняння (у слів на -о)

3) значення способу та часу

4) функціональний омонім у системі частин мови.

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Сумно і смутно людині, коли висихає уява...(О. Довженко).

СУМНО – кат.стану, стан людини, дійсн. спосіб, теп. час, омон. з прикметн., гол.

член безособ. речення.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МОДАЛЬНИХ СЛІВ

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням (ймовірність, реальність, пряме ствердження,

можливість/неможливість, впевненість/невпевненість, вірогідність, припущення ).

3. Розряд за походженням (співвідноситься з іменником, прислівником, дієсловом).

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї...” (М. Рильський).

МАБУТЬ – модальне слово, виражаєприпущення, співвідн. з прислівником.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИГУКІВ

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням :етикетні, емоційні, спонукальні, звуконаслідувальні слова.

3. Розряд за структурою :прості, складені.

4. Розряд за походженням: похідні, непохідні.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Ох, і в’їдливий ти, як оса (М.Стельмах).

ОХ – вигук, емоційний, прост., непохідн.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИЙМЕННИКА

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням (залежно від типу відношень): обставинний (просторовий, часовий,

причиновий, цільовий, умови), об’єктний, атрибутивний.

3. З яким відмінком вжитий.

4. Розряд за структурою: простий, складний, складений.

5. Розряд за походженням: непохідний чи похідний (прислівникового, іменникового,

дієслівного походження).

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (П. Тичина).

З – прийм., обст., просторов., вжитий з Р.в., простий, непохідний.

КРУГ – прийм., обст., просторов., вжитий з Р.в., простий, похідний, іменник.

походження.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СПОЛУЧНИКА

1. Частина мови.

2. Тип за семантикою і функціями: сурядний (єднальний, розділовий, протиставний) чи

підрядний (з’ясувальний, часовий, мети, умови, допустовий, способу дії, порівняльний,

причини, міри та ступеня, наслідку).

3. Розряд за структурою: простий, складний, складений.

4. Розряд за способом уживання: одиничний, повторюваний, парний.

5. Розряд за походженням: непохідний, похідний.

6. Що з’єднує: члени речення, частини складного речення чи окремі речення у складі

тексту.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Щоб культурно жити, треба працю любити (Прислів’я).

ЩОБ – спол., підрядн., мети, складний, одиничн., похідний, з’єднує частини

складного речення.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЧАСТОК

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням: словотворчі, формотворчі, фразові: смислові (вказівні, означальні,

видільні), модальні (власне модальні, модально-вольові, стверджувальні, заперечні,

питальні, порівняльні), емоційно-експресивні.

3. Яку позицію займає (препозицію чи постпозицію).

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Прийди хоч уві сні і нахились до мене (В. Сосюра).

ХОЧ – частка, фразова, смислова, видільна, стоїть у препозиції.

Хай з ворогами й я сконаю, Та дай помститись за недолю ...(Л. Українка).

ХАЙ – частка, формотворча (утв. форму наказ. способу), стоїть у препозиції.

АНАЛІЗ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

1. Виділити словосполучення з речення.

2. Початкова форма СС (визначається за початковою формою головного слова).

3. Тип СС за структурою (просте чи складне). Із складного СС виділити прості.

4. Виділити головний і залежний компоненти, записати схему СС.

5. Синтаксичні відношення між словами: атрибутивні, об’єктні, обставинні,

суб’єктні, комплетивні.

6. Тип за морфологічною природою головного слова: іменне (іменникове, прикметникове,

числівникове, займенникове), дієслівне, прислівникове.

7. Тип за ступенем семантичного злиття: синтаксично вільне (членоване) чи синтаксично

невільне (нечленоване).

8. Тип зв’язку: узгодження (повне чи неповне), керування (сильне чи слабке,

опосередковане чи безпосереднє), прилягання.