Тема 10. Особистість

Людина – біосоціальна істота, наділена свідомістю, здатністю пізнавати довколишній світ і активно змінювати, перетворювати його.

Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, тип нс тощо).

Особистість – індивід як суб’єкт соціальних відносин у процесі свідомої діяльності. Індивід у своєму розвитку переживає соціально детерміновану „потребу бути особистістю” та осмислювати себе в життєдіяльності інших людей, продовжуючи своє існування в них, і виявляє „здатність бути особистістю”, реалізованою в соціально значущій діяльності. розвиток особистості здійснюється в умовах соціалізації індивіда і його виховання.

Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Вона проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, в почутті власної гідності, у світобаченні, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки тощо.

Соціалізація – засвоєння індивідом соціального досвіду та відтворення його в своїй діяльності.

Індивідуалізація – це процес пошуку заходів і способів для прояву своєї індивідуальності, їх фіксація.

Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості незалежно від ситуації; характеризуються інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини.

Ідеал – взірець, до якого прагне людина у своїй діяльності та поведінці.

Переконання – певні положення, судження, думки, знання про природу та суспільство, істинність яких людина не піддає сумнівам, вважає їх безперечно правильними, керується ними в житті.

Світогляд – інтеграція досвіду, знань і самосвідомості у цілісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності і до самої себе.

Установка – неусвідомлюваний особистістю стан психологічної готовності до певної діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та чи інша потреба.

Самосвідомість - складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів у єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у розуміння свого власного „Я” як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів.

Рівень домагань – прагнення досягти цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною.

Я-концепція – відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена, пережита як неповторна, система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і певним чином ставиться до себе. Вона включає наступні компоненті: когнітивний, який називають образом Я; емоційно-ціннісне ставлення людини до себе самої (ставлення до себе); поведінковий.

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, стосунки з іншими людьми, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

Фрустрація – психічний стан, що виявляється в характерних рисах переживань і поведінки, викликаних об’єктивно непереборними труднощами або суб’єктивно такими, що сприймаються, які виникають на шляху до досягнення мети або вирішення завдань; стан краху і пригніченості, викликаний переживанням постійних невдач.

Самоконтроль – усвідомлення й оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів. Механізм самоконтролю виявляється у готовності перевести дію в інше русло, внести в неї додаткові елементи.

Саморегуляція – визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. Це системна характеристика, що відображає здатність особистості до керування власними діями і станами, які оцінюються суб’єктом як бажані.

Самореалізація – це потреба у творчості, реалізації власного професійного й особистісного потенціалу, прагнення до самовдосконалення.

МОДУЛЬ 5. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ