4. Органи стандартизації в Україні.

До органів державної служби стандартизації відносяться:

• Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України);

• Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ);

• Державний науково-дослідний інститут "Система" (ДНДІ" Система");

• Український державний науково-виробничий центр стан­дартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ);

• Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції;

• технічні комітети зі стандартизації (ТК);

• територіальні центри стандартизації, метрології та серти­фікації.

До органів галузевої служби стандартизації відносяться:

• служба стандартизації міністерства або відомства;

• головні (базові) організації зі стандартизації;

• служба стандартизації підприємства (організації).

5. Мета та значення нормоконтролю

Мета нормоконтролю — повне додержання в технічних доку­ментах вимог чинних стандартів, широке, використання у виро­бах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів.

Здійснення нормоконтролю обов'язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтролю підлягає така конструкторська документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови, тощо), креслення та інша конструкторська доку­ментація.

При нормоконтролі технологічної документації перевіряють: карти технологічних процесів, додержання технологічних нор­мативів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, розрахунки з нормування матеріалів тощо.

Нормоконтроль — один із завершальних етапів створення тех­нічної документації, значення якого з розвитком стандартизації постійно зростає. Як один із засобів впровадження і додержання стандартів, нормоконтроль дисциплінує конструктора і техно­лога, привчає їх до суворого виконання встановлених правил розробки і оформлення технічної документації.

6. Основні методи стандартизації

На основі принципів стандартизації була сформована система її методів, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

Уніфікація — раціональне скорочення числа типів, видів і розмірів виробів однакового функціонального призначення. Об’єктами уніфікації є вироби, складові частини, деталі, комплектуючі вироби, марки матеріалів, тощо. Уніфікація спрямована на зниження кількості різновидів виробів за рахунок їх комбінування та змін конструкцій.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація.

Систематизація — це розподілення предметів, продукції, явищ чи понять у визна­ченому порядку та послідовності, які утворюють чітку систему, зручну для використан­ня.

Класифікація — це розподілення предметів, продукції, явиш чи понять за група­ми, розрядами, класами залежно від їх загальних істотних ознак. Мета класифікації по­лягає в об'єднанні окремих, розрізнених, здавалося б, неоднакових предметів і явищ у споріднені групи. В результаті класифікації безліч об'єктів перетворюється на впоряд­ковану, побудовану за визначеними правилами систему, що значно полегшує здійснен­ня робіт зі стандартизації

Агрегатування — метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компонування їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів і агрегатів, що мають геометричну та функціональну взаємозамінність. Агрегатування забезпечує поширення області застосування машин шляхом заміни їх окремих вузлів і блоків, можливістю компонувати машини, прилади, устаткування різного функціональ­ного призначення з окремих вузлів.

Типізація — метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктив­них, технологічних, організаційних й інших рішень на основі загальних технічних харак­теристик для деяких виробів, процесів, методів управління. Цей метод називають мето­дом «базових конструкцій», адже у процесі типізації вибирається об'єкт, найбільш хара­ктерний для цієї сукупності, з оптимальними властивостями.