Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
System_analiz / Копия ОСА_розділ2.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
328.19 Кб
Скачать

2.4. Моделювання технічної структури ссу

Таку модель можна отримати, якщо використовувати орієнтовані графи, тоді граф технічної структури записується як G(V,B), де V – множина функціональних елементів ViV, B – множина зв’язків між ними, В іВ. Тоді для кожної підсистеми можна записати, щоGi(Vi,Bi) – орграфи технічної структури. При перетвореннях використовують такі операції на орієнтованих графах:

якщо задано

G1(V1,B1) і G2(V2,B2), (2-19)

то їх об'єднанням буде

G1(V1,B1)  G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2-20)

при цьому:

V3 = V1  V2 , B3 = B1  B2 (2-21)

операція перетину:

G1(V1,B1)  G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2-22)

V3 = V1  V2 , B3 = B1  B2 (2-23)

різниця орієнтованих графів:

G1(V1,B1) \ G2(V2,B2) = G3(V3,B3) (2-24)

V3 = V1 \ V2 , B3 = B1 \ B2 (2-25)

Для автоматизованих ТК при описі технічної структури необхідно включити також множину технологічних елементів, тобто технологічного обладнання,.Тоді орієнтований граф технічної структури АТК буде подаватись

O(I,Q)=Г(M,A)  G(V,B), (2-26)

де Г(M,A) орієнтований граф технологічного об’єкта управління. При цьому М –множина технологічних об’єктів, А – зв’язки між ними G(V,B) – оргграф системи управління. При цьому необхідно враховувати, що перетин графів

Г(M,A) ∩ G(V,B) = (2-27)

не пуста множина.

Графові моделі технічної структури складної системи управління. Якщо система реалізує множину функцій F={f1,f2,…,fm}, то кожну з функцій можна представити як відображення в підсистемі за h маршрутами {} (М – множина технологічних елемен-тів в ТК)показників вхідної інформації в показники вихідної (х  Хj  Х – модулі –джерела інформації про об’єкт, yYjY – модулі прий-мачі інформації,

j=1, …m. Тоді модель функціональної підсистеми:

Gj (Vj , Bj )=Uh Mi (Х,У) (2-28)

Uh Mi (Х,У), i=1,…h;j=1,…m, хХj, yYj (2-29)

Структура вузла управління системи – сукупність функціональних елементів Vj та зв’язків між ними Вj, а спосіб їх організації диктується реалізуємими підсистемою функціями і цілями. Вузол управління реалізує q (qm, q1) функцій із заданими показниками якості.

Будь-яка система чи підсистеми формалізована моделями “вхід-вихід” – розв’язувальна система. Тоді завжди є розв’язувальні елементи. В першому наближенні число вузлів управління  визначає степінь розподіленості ТС системи.

Модель вузла управління (його ТС):

Gj; j=1,…q; i=1,…h (2-30)

qm; xXj; yYj; V=j; В=

Тоді модель ТС системи управління:

G(V,B)=

(2-31)

і=1,…h; j=1,…q; =1,…, qm

- число вузлів управління;

кількість реалізуємих підсистемою функцій із заданими

показниками якості;

h – маршрути перетворення вхідної інформації у вихідну;

m – кількість функцій системи.

Наведені моделі:

- наочні, добре відображають конфігурацію системи та зв’язки між елементами і їх групами;

- при відомій важливоті окремих елементів можна визначити значення показників якості системи з урахуванням способів з’єднання елементів;

- дозволяють перетворити графові представлення в матричні еквіваленти (матриці суміжності, дистанційні матриці…);

  • в той же час ці моделі громіздкі і не завжди зручні.

Соседние файлы в папке System_analiz