Розділ ііі. Стратегія підвищення ефективності та розвитку діяльності пп «віліс»

3.1. Розробка напрямів стратегічного розвитку підприємства

В сучасних умовах функціонування підприємств України головним є забезпечення сталого економічного зростання у довгостроковій перспективі. Це завдання можливо виконати використовуючи систему стратегічного управління. Щоб надати підприємству особливих конкурентних переваг необхідно використовувати найбільш сучасні прогресивні ідеї щодо розвитку суб’єкту господарювання шляхом впровадження інновацій.

Інноваційна стратегія являє собою модель розвитку підприємства, що робить в конкурентній боротьбі ставку на нововведення. Розрізняють такі основні стратегії: наступальна, оборонна та імітаційна. В залежності від можливостей та потреб суспільства підприємство обирає одну з них чи комбінує декілька з них. При визначенні інноваційної стратегії як моделі розвитку підприємства заздалегідь визначаються із ступенем агресивності цієї стратегії та виділяють: наступальну, оборонну та імітаційну стратегії.

Наступальна стратегія характерна для підприємств, націлених на посилення ринкових позицій, нарощування своєї частки ринку. Необхідною умовою її реалізації виступають: наявність власної науково-дослідної бази або тісну співпрацю зі спеціалізованими в даній сфері організаціями. У рамках наступальної інноваційної стратегії виділяють кілька різновидів:

а) стратегія досягнення переваг по витратах за рахунок здешевлення виробничих операцій за рахунок застосування нових техніки чи технології;

б) стратегія створення нових ринків, що передбачає розробку і випуск принципово нових видів товарної продукції;

в) стратегія орієнтації на конкретний ринковий сегмент для максимально повного задоволення запитів певної групи споживачів.

Оборонну стратегію використовують підприємства, що в цілому задоволені своїм становищем на ринку і утримують його. При цьому параметри продукції періодично поліпшуються, але не радикально.

Імітаційна стратегія характерна для підприємств, які не є інноваційними лідерами галузі, але володіють достатнім потенціалом для оперативного і успішного копіювання основних споживчих властивостей продукції передових конкурентів. При розробці стратегії інноваційного розвитку сучасне підприємство враховує як ринковий, так і ресурсний компонент, тобто використовує комплексний підхід. Перша складова - ринкова передбачає всебічний аналіз зовнішнього по відношенню до суб'єкта господарювання середовища та його безпосереднього оточення. Друга складова – ресурсна встановлює основним фактором економічного успіху якість управління ресурсами підприємства і передбачає оцінку його сильних і слабких внутрішніх сторін.

Виходячи з вищенаведеного можна констатувати, що для здійснення ефективного стратегічного управління здійсненням інновацій доцільно визначити тип стратегії, рівень її агресивності, проаналізувати стан зовнішнього середовища, можливості, які виникають в цьому середовищі та використання цих можливостей на підприємстві, розглянути наявні ресурси та їх достатність для здійснення обраної стратегії, а при їх нестачі – варіант залучення ресурсів ззовні. Таким чином стратегічне управління здійснює весь комплекс заходів зі стратегічного аналізу, розвитку, реалізації та контролю за інноваційним розвитком підприємства.

Для того, щоб відобразити цілі будь якої організації можна використати метод дерева рішень.

Метод дерева рішень – метод ситуаційного аналізу, сутність якого полягає у процедурі прийняття управлінських рішень з погляду оцінки рівня ризику з певного питання, яке виникає в результаті реалізації будь-яких проектів.

Метод дерева рішень – це схематичне подання проблеми прийняття рішень. Дерево рішень подають графічно у вигляді деревовидної структури. Порівнявши рівень витрат і рівень доходу, аналітик (фінансовий менеджер) визначає рівень чистого виграшу і відображає на вузлах дерева через його гілки. Кожна гілка визначає раціональність цього рішення, враховуючи ймовірність настання негативної події.

Таким чином, метод дерева рішень дає змогу керівнику врахувати різні напрями дій, узгодити з ними фінансові результати, скорегувати їх зі згідно приписаної їм імовірності, зробити порівняння альтернатив. Невід'ємна частина цього методу – концепція очікуваного значення.

Ми спробували розробити дерево рішень для ПП «Віліс», яке представлене на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Дерево рішень ПП «Віліс».

З даного дерева рішень видно, що головною ціллю підприємства є максимізація прибутку. Щоб конкретизувати дану ціль ми розписали її на три підпункти, такі як: збільшення асортименту, освоєння новітніх видів обладнання та застосування різних видів маркетингу для просування своє продукції на ринку.