3.Робочий час

 Трудове законодавство не містить визначення поняття ро бочого часу, його визначено у науковій літературі.

Робочий час — це встановлений законом, колективним договором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобов'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.

 Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальний робочий час не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Неповний робочий час встановлюється за погодженням між працівником та роботодавцем. Така домовленість між сторонами трудового договору можлива безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, у період роботи; на певний термін і без зазначення такого терміну.

Відповідно до ст. 56 КЗпП Роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на прохання:

 1) вагітної жінки;

2) жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою,

3) жінки що  здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Неповний робочий час застосовується для працівників, що працюють за сумісництвом.

Робота на умовах неповного робочого часу не звужує обсягу трудових прав працівників. Вони мають право на відпочинок, право на допомогу в разі тимчасової непрацездатності тощо.

Оплата праці при неповному робочому час проводиться пропорційно відпрацьованому часу при погодинній формі оплати праці або ж залежно від виробітку — якщо встановлено відрядну форму оплати праці.

 Скорочений робочий час

І. Право на скорочену тривалість робочого часу закріплене для неповнолітніх працівників.

 Для осіб віком від 16 до 18 років норма робочого часу становить не більше 36 годин на тиждень, а для тих, що не досягай 16 років — 24 години на тиждень. Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу для неповнолітніх працівників, які здійснюють роботу під час навчання, не може перевищувати половину відповідних максимальних норм скороченого робочого часу (наприклад, для осіб віком до 16 років — 12 годин на тиждень).

 ІІ. Скорочений робочий час передбачений також для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці.

 Норма робочого часу для цієї категорії працівників не може перевищувати 36 годин на тиждень та диференціюється залежно від виду виконуваної роботи, займаної посади чи професії.

Перелік таких робіт і тривалість їх виконання визначений Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

( переважно в переліку вставлено норму в 36 год. на тиждень, хоча передбачена також і менша тривалість норми робочого часу, наприклад для робітників всіх професій зайнятих на підземних роботах в діючих, тих, що будуються, і дренажних шахтах  30 год. на тиждень, чи постійна робота тільки у нічний час у тунелях пов’язана з функціонуванням метрополітену – 30 год. (Машиніст та помічник машиніста електропоїзда,  зайняті перевезенням  пасажирів  на лінії 36 год.).

 Тривалість робочого дня скорочується також на 1 годину при роботі в нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку).Скорочення не допускається, якщо це зумовлено умовами виробництва (зокрема на безперервних виробництвах; на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним), а також для осіб, які мають право на скорочений робочий час з інших підстав (наприклад, п. 2. ч. 1 ст. 51, ч. 3 ст. 51 КЗпП).

 Скорочення тривалості робочого часу не застосовується, якщо істотною умовою трудового договору є робота працівника в нічний час.

 Відповідно до законодавства до роботи у нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку).забороняється залучати:

1) жінок (за винятком тих галузей народного господарства, де це обумовлено особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід);

2) вагітних жінок;

3) жінок, які мають дітей віком до 3 років;

4) неповнолітніх осіб.

 Надурочним робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує роботу, обумовлену трудовим договоромпонад встановлену норму робочого часу.

 Закон встановлює максимальні норми залучення працівників до надурочних робіт: 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника.

У КЗпП існує пряма заборона залучення до надурочних робіт

1. вагітних жінок;

2. жінок, які мають дітей віком до 3 років;

3. неповнолітніх осіб;

4. працівників, які навчаються в загально освітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять.

Оплата праці за роботу в надурочний робочий час здійсню ється в підвищеному розмірі. За погодинною системою оплати праці робота в  надурочний  час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.