Режими оброблення інформації та їх вплив на інформаційну технологію

Режими роботи ЕОМ визначають залежно від можливостей доступу користувача до машинних ресурсів й особливостей організації програмного та технічного забезпечення. Розрізняють такі режими оброблення інформації в АІС: пакетний, телеоброблення, інтерактивний (або діалоговий), реального часу, розподілу часу.

Пакетний режим. За такого режиму користувач не має доступу до машинних ресурсів. Його використовують за централізованого оброблення інформації, в спеціальному підрозділі — ЮЦ. Працівниками цього підрозділу в основному є фахівці з обчислювальної техніки. Операторів цікавить тільки процес створення відомостей на ЕОМ. Вони не втручаються у зміст інформації, не аналізують зміст вихідного документа, їх цікавлять відповідність результатів оброблення встановленій формі (коректність друку) і термін одержання даних (своєчасність). У пакетному режимі розв'язують регламентні задачі, в яких відомо періодичність їх розв'язання і термін, до якого необхідно подати результат.

Підготовлені задачі передають персоналу, який обслуговує ЕОМ, і за певними принципами та характеристиками підбирають в пакет задач. У пакетному режимі ЕОМ обробляє вхідний потік задач як в однопрограмному, так і в мультипрограмному режимах. Задачі, що формують пакет, можуть мати різні пріоритети — статичні та динамічні. Перші надаються задачам заздалегідь, другі визначаються керуючими програмами в ході розв'язування задач.

Режим пакетного оброблення інформації передбачає введення всієї необхідної інформації (програм, даних) в обчислювальну систему до початку розв'язування задачі й оброблення інформації згідно із заданим алгоритмом перетворення. Одночасно відповідно до технології оброблення інформації здійснюють контроль і корекцію даних, формування вихідних файлів даних.

Після видачі інформації користувачеві виконують генерацію та редагування даних, їх виведення на друк, машинні носії інформації, лінії зв'язку.

При формуванні вихідних масивів використовують інформацію, що зберігається в БД. Після виконання відповідних розрахунків БД поповнюють даними або коректують, якщо це передбачено технологією.

Основна мета пакетного режиму оброблення інформації — мінімізувати час розв'язання заданого потоку задач завдяки безперервному їх обробленню.

Режим телеоброблення інформації. Його застосовують за необхідності оперативної взаємодії користувача з ЕОМ у процесі оброблення інформації, що надходить від віддалених абонентів. У цьому режимі користувач дістає безпосередній доступ до машинних ресурсів. Раніше такий режим використовувався тоді, коли на ЮЦ функціонувала центральна ЕОМ, з якою була зв'язана множина терміналів, розташованих на робочих місцях користувачів (модель централізованої АІС). Центральну ЕОМ обслуговували фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки проводилися в пакетному режимі, але більшість з них, у тому числі оперативні, виконували в режимі телеоброблення інформації.

Системи телеоброблення інформації працюють у двох режимах: реального часу (такі системи називають активними, діалоговими) і віддаленого пакетного оброблення. В останньому випадку передбачають введення первинних даних з віддаленого термінала користувача по каналах зв'язку в ЕОМ, розв'язання задачі на ЕОМ і видача результатів на термінал користувача.

Нині замість терміну "режим телеоброблення" частіше використовують термін "оброблення за допомогою засобів мережі ЕОМ" або "технологія (режим) клієнт—сервер". Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, встановлених на різних робочих місцях. Серед них є одна ЕОМ—сервер, що може зберігати інформацію спільного користування і виконувати різні функції для обслуговування користувачів. Якщо ЕОМ, встановлені на робочих місцях (клієнти) і зв'язані із сервером, не мають накопи-чувачів на МД потрібної ємності, а також пристроїв друку, то всі необхідні пристрої, програми, файли для них забезпечить сервер. З нього на машину користувача (клієнта) може завантажуватися не тільки прикладне, а й системне ПЗ. Робоча станція може служити терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ — сервером.

Інтерактивний режим. За такого режиму користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів, а оброблення інформації ведеться у вигляді діалогу.

Користувач безпосередньо бере участь в реалізації процесу оброблення даних на ЕОМ, тобто посередник в особі різних підрозділів ЮЦ відсутній. Він має можливість втручатися у процес розв'язування задач на ЕОМ, що особливо важливо для задач, які реалізуються операційними методами і в алгоритмі розв'язання яких передбачаються параметри, що не формалізуються, тобто заздалегідь не можуть бути введені в ІБ, а задаються користувачем при здобутті результатів розв'язання задачі на ЕОМ. Завдяки цьому підвищується культура управління. Інтерактивний режим можна використовувати як за централізованого, так і за розподіленого оброблення. В першому випадку користувачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор ЮЦ.

Доцільність інтерактивного режиму залежить не тільки від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови ПЗ для оброблення інформації. За інтерактивного режиму програми побудовано так, що користувач може вибирати під час діалогу з ЕОМ той або інший розрахунок або повинен відповісти ЕОМ щодо напряму своєї подальшої роботи.

Режим "діалог" передбачає багаторазове надходження запитів користувача через дисплей в систему. На кожний запит видається відповідь або зустрічний запит. При цьому запит формується автоматично безпосередньо самою системою на основі діалогу між ЕОМ і користувачем. У процесі діалогу ЕОМ ставить користувачеві запитання, супроводжуючи їх необхідними підказками (коментарями), а на підставі відповідей користувача автоматично формує чергу на оброблення за запитами користувачів.

Первинна інформація зберігається в БД, алгоритм та програми заздалегідь вводять в ЕОМ. Відповідь видають на принтер, екран дисплея, магнітну стрічку, МД.

Застосування діалогової технології дає змогу обробляти інформацію в режимі реального часу, коли результати обчислень видають в необхідні моменти виробничого процесу. Інформація видається кінцевому користувачеві в на­очному вигляді, а це дає змогу підвищити оперативність і вірогідність оброблення даних.

Режим реального часу. Він забезпечує оброблення інформації зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті. Тому цей режим використовують для управління швидкоплинними процесами (наприклад, передачею та обробленням банківської інформації в глобальних міжнародних мережах типу SWIFT) і неперервними технологічними процесами (наприклад, в АСУТП металургійного виробництва).

У таких системах ЕОМ підключають до спеціального обладнання, що автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини). Обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, що автоматично вносить зміни у стан процесу.

В 1C організаційного типу режим реального часу може розглядатися для організації діалогу "людина — ЕОМ" і для оброблення інформації про стан виробництва. Якщо діалогове оброблення інформації організовано так, що діалог з ЕОМ здійснюється зі швидкістю діалогу "людина — людина", то можна вести мову про режим реального часу.

Режим поділу часу. В цьому режимі до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, а оброблення інформації здійснюється так, що в користувача створюється враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму потрібен спеціальний ПЗ, а іноді — спеціальні технічні пристрої.

Методологічні особливості IT в різних умовах використання обчислювальної техніки

Технологія в умовах функціонування централізованих систем оброблення інформації характеризується кон­центрацією інформації та обчислювальних засобів, обробленням великих обсягів інформації в неоперативному режимі, застосуванням середніх і великих ЕОМ.

У централізованих АІС реалізується модель хост-орієнтованої технології (схема 56): всі обчислювальні потужності зосереджено на мейнфреймі або міні-ЕОМ (хостах), а термінали, через які користувачі підключаються до хосту, не можуть самостійно виконувати обчислення. Участь користувача в технології оброблення інформації зводиться до подачі та контролю первинних даних, аналізу результатів, участі в розробленні постановок задач. Централізовані АІС функціонують на основі інтегрованої БД.

Перевагами централізованих технологій є максимальне завантаження ЕОМ. Однак при цьому залишається велика частка ручних операцій у технологічному процесі, складна організація діалогового режиму розв'язання задач, не досягається неперервність оброблення даних.

Технологія в умовах децентралізованих систем визначається обробленням інформації в місцях її виникнення і споживання на ПЕОМ. У децентралізованих АІС реалізуються два типи моделей обчислювального процесу: модель процесу з ресурсами, що розподіляються, і модель технології "клієнт — сервер".

Технологія, що реалізує модель процесу з ресурсами, які розподіляються, реалізує всі обчислення на ПЕОМ й у мережі (схема 57). Вона дає змогу всім користувачам мережі розподіляти ресурси, які дорого коштують: принтери, дискові накопичувачі, модеми.

Технологія "клієнт — сервер" дала змогу розподілити процес обчислення між настільною ПЕОМ ("клієнтом") і більш потужною ЕОМ, що використовується багатьма користувачами ("сервером") (схема 58). Технологія "клієнт — сервер" ґрунтується на обміні електронними повідомленнями (клієнт посилає запит на сервер й одержує відповідь) та керуванні подіями (при настанні конкретної події на неї реагує спеціальний тригер, який генерує і відправляє конкретне повідомлення, наприклад інформує про зміну даних).

Технологічний процес у децентралізованих АІС характеризується участю користувача у формуванні БД і розв'язанні задач управління на ПЕОМ. Це стало принципово важливим кроком у розвитку IT. З появою ПЕОМ стало можливим установити їх на АРМах працівників й оснастити інструментальними засобами, орієнтованими на користувача-непрограміста.

Фахівець (кінцевий користувач) — ОПР — спілкується безпосередньо з ПЕОМ без посередника-програміста. Ця технологія дала змогу створити єдиний технологічний процес реєстрації, оброблення, передачі та зберігання інформації у сфері управління, звівши до мінімуму перетворення при переході від одного інформаційного середовища до іншого.

До того користувач спілкується з ПЕОМ в діалоговому режимі. Щоб надати системі необхідної якості з точки зору зручності користувача, у процесі проектування технології оброблення інформації слід дотримуватися таких операційних вимог:

• система повинна розрізняти користувачів і мати захисні засоби інформації;

• поведінка системи має бути зрозумілою користувачеві, для чого передбачається можливість керувати її поведінкою й одержувати пояснення дій;

• система має бути готовою допомогти користувачеві, для чого вона повинна відстежувати його дії та оцінювати можливі шляхи їх подальшого розвитку;

• взаємодія із системою повинна мати характер спілкування між людьми;

• має забезпечуватися постачання користувача довідковою інформацією і необхідними інструкціями, що виводяться на екран або принтер із зазначенням моментів надання допомоги від ЕОМ або проведення дії у відповідь. При цьому швидкість обміну інформацією не повинна виходити за межі зони без стресової роботи користувача, а час взаємодії має бути обмеженим;

• має забезпечуватися легка адаптація користувача до системи, для взаємодії з якою досить звичайних лінгвістичних навичок;

• методи розв'язання задач у системі мають бути традиційними для ПС і відомими користувачеві;

• має забезпечуватися одноманітність обчислювальних, логічних процедур і термінології.

У децентралізованих АІС використовується розподілена БД. Завдяки впровадженню децентралізованих технологій підвищується оперативність управління, скорочується трудомісткість оброблення інформації, забезпечується користувачем контроль вхідних даних і результатів розрахунків.

Найважливіший елемент децентралізованих АІС — АРМи фахівців різного профілю (непрограмістів) та інформаційне обслуговування масового споживача для виконання поставлених завдань. Завдяки цьому реалізується комплекс забезпечувальних і функціональних IT, що підтримують реалізацію функцій фахівця-непрогра-міста.

Автоматизоване робоче місце — сукупність інструментальних засобів кінцевого користувача, що включає інформаційне, програмне, технічне і методичне забезпечення, призначене для професійної діяльності користувача на ЕОМ, та працює як автономно, так і в складі мережі.

АРМи повинні мати розвинену систему периферійного обладнання та прилади інтерфейсу з ЛОМ. АРМ — це певна частина ІC, відокремлена згідно зі структурою управління об'єктом та системою розподілу мети й оформлена у вигляді самостійного програмно-апаратного комплексу.

Концептуальна відмінність АРМу на основі ПЕОМ від просто ПЕОМ полягає в тому, що в АРМі відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично та ергономічне настроюється на конкретного користувача (персональне АРМ) або на групу користувачів (групове АРМ).

Для цієї технології характерними є: робота користува­ча в режимі маніпулювання даними, а не програмування, коли користувач бачить (екран, принтер) і діє (клавіатура, "миша", сканер), а не знає і пам'ятає; безпаперовий процес оброблення документа, за якого на папері фіксується тільки остаточний варіант документа; наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації з використанням інтегрованих БД; інтерактивний режим розв'язування задачі; можливість колективного створення документів на основі мереж ПЕОМ; можливість адаптивної перебудови форми та способу подання інформації під час розв'язування задачі.

Перевагами оброблення інформації на АРМі є: простота створення і ведення БД; єдиний опис даних, їхні надійність та захист; модульна побудова ПЗ; технологічна спеціалізація програм; функціональна повнота; застосування стандартних процедур; близька до природної мова спілку­вання з ЕОМ; спеціальна підготовка до роботи на ЕОМ; відсутність реляційної БД або сховища даних (багатовимірної БД).

Основними функціями АРМу можуть бути: введення, накопичення та зберігання інформації; її пошук за заданими ознаками; виконання прикладних програм оброблення інформації; видача здобутих результатів у потрібному вигляді; контроль усіх етапів оброблення інформації; автоматичне протоколювання робочих процесів; відображення інформації та результатів її оброблення на екрані ПЕОМ.

Основні характеристики АРМу: розвинений діалог з користувачем; високий ступінь автоматизації професійної діяльності користувача, зайнятого обробленням інформації; прямі розрахунки за довільним алгоритмом; відображення і документування результатів оброблення інформації; наявність засобів управління БД; оптимізація використання обчислювальних та інформаційних ресурсів; якість інформаційного обслуговування; щільність даних, що циркулюють в інформаційних каналах; рентабельність програм. Кінцевий користувач виконує два види дій: запит потрібної йому інформації та прийняття рішень щодо подальшого оброблення даних. Після прийняття рішення користувач може перейти до наступних дій: відкоригувати дані в ІБ, виконати розрахунок, вивести інформацію на машинний носій.

Упровадження АРМів ліквідує розрив у часі між виробничо-господарським процесом, здобуттям первинної інформації, її обробленням і видачею результатів, що дає змогу активно впливати на процес управління.

Автоматизоване робоче місце організовують за функціональною ознакою. Воно реалізовує функціональну технологію загалом або її частину. Яка частина закріплюється за АРМом, визначається декомпозицією мети в структурі управління об'єктом з урахуванням цілісності предметної технології. Розподіл між ПЕОМ та учасниками функціональної технології стосується даних, що зберігаються, або процесів оброблення їх.

Загально функціональна забезпечувальна технологія включає засоби організації екранного діалогу, екранного оброблення текстів, гіпертекстів, форм, Web-сторінок, ділової графіки та засобів мультимедіа.

Першою технологічною операцією в умовах АРМів є вмикання ЕОМ, а потім операція завантаження ОС та ПЗ. Якщо АРМи потребують мережних ресурсів, то необхідне підключення їх до комп'ютерної мережі. Крім того, систему операцій в умовах АРМів складають ідентифікація користувача, вибір режиму роботи, формування машинних носіїв, коригування інформації, розрахунки на ЕОМ, ко­піювання та відображення інформації, завершення роботи на ПЕОМ.

Технологія оброблення інформації в АРМі містить два етапи: первинний облік (схема 59) і формування вихідної інформації (схема 60). На етапі первинного обліку використовують уніфікований засіб реєстрації даних, що дає змогу автоматизувати введення та оброблення первинних документів на основі запиту. Останній включає набір формалізованих процедур, що забезпечують: введення даних згідно зі структурою первинного документа; контроль реквізитів, які вводяться; контроль збалансованості документа; друкування протоколу введення даних первинного обліку; алгоритмічне оброблення показників документа; організацію хронологічного файла даних; друкування форми первинного документа.

Технологічний процес оброблення інформації на АРМі є безпаперовим і характеризується інтерактивним режимом введення даних в ЕОМ та формуванням вихідних документів. Технологічні аспекти інформації на АРМі характеризують такі ознаки:

• можливість оптимальної взаємодії людини і ПЕОМ;

• доступність обчислювальних засобів у довільний момент часу;

• користування індивідуальною ІC, можливість доступу до ІC інших абонентів та до інтегрованої ІC;

• інформаційне забезпечення організовано у вигляді звичайних форм документів (користувач працює з екраном ЕОМ, як із документом, з можливістю його коригування і друкування;

• проблемна орієнтація інформаційного, технічного, програмного забезпечення на ПС ураховує потреби кінцевого користувача, в тому числі його психофізіологічні властивості й особливості, причому ПС описується в реальному часі;

• ПЗ реалізує діалог будь-якого типу і здійснює підтримку користувача;

• інформація обробляється відразу після введення, завдяки чому підвищуються оперативність, якість, вірогідність оброблення інформації, що сприяє реалізації контролю за виробництвом та використанням ресурсів.

Розробляючи схеми технологічного процесу автоматизованого оброблення інформації на ПЕОМ в умовах АРМів, необхідно враховувати:

• участь в обробленні інформації кінцевого користувача — конкретного працівника управління;

• відсутність відокремленого підготовчого етапу в традиційному розумінні, під час якого здійснюється підготовка файлів інформації на машинному носію;

• прєднання операцій введення даних первинних документів з автоматизованими операціями їх контролю і розміщенням в ІФ АРМів;

• значне зниження обсягу інформації, що вводиться користувачем з клавіатури, завдяки використанню НДІ та можливості відображення її на екрані дисплея. При цьому більшість даних вводять з НДІ, а мінімум оперативних даних — із документа;

• діалогове ведення і діалогове оброблення БД, внаслідок якого сформований документ може бути відображений на екрані, записаний на МД, виведений на друк у потрібній кількості примірників.

Отже, в умовах АРМів розробляється технологічна схема, розрахована на користувача. Набір операцій, що описує різноманітність функціональних робіт, обмежений і добре піддається алгоритмізації. АРМ реалізує інтерактивне оброблення даних, під час якого кінцевий користувач, як правило, виконує такі дії: запит потрібної інформації та прийняття рішення щодо подальшого оброблення інформації. Оброблення даних характеризується багатократністю виконання розрахунків у реальному масштабі часу.

Підтримка прийняття рішення фахівця завжди є цільовою і може відображатися у вигляді: сукупності відомостей, що дають змогу користувачеві оцінити ситуацію, яка склалася, і виробити рішення; підготовки можливих рішень, одне з яких буде прийняте управлінським працівником; оцінки зміни стану об'єкта управління для прийняття рішення, тобто відповіді на запитання "Що буде, якщо?". Здебільшого на АРМі реалізується перша можливість — підготовка інформації для аналізу ситуації, на основі якої працівник міг би здійснити такий аналіз.

Прийнявши рішення, користувач виконує такі дії: вводить файли даних, виконує розрахунок, виводить ін­формацію на той або інший носій.

Технологічна схема може змінюватися в процесі діалогу ОПР з ПЕОМ.

До інструментальних засобів АРМів належать: БД, БЗ, СУБД, текстові редактори, табличні процесори, графічні редактори, операційні оболонки, EC, ППП.

Гіпертекстова та мультимедійна технології

Звичайний текст виглядає як один довгий рядок символів, що читається в одному напрямку (схема 64).

Гіпертекст має нелінійну сіткову форму організації інформаційної одиниці, поділеної на фрагменти, для кожного з яких указується перехід до інших фрагментів за певними типами зв'язків. При встановленні зв'язків можна спиратися на різноманітні ключі. Дотримуючись цих зв'язків, можна читати або освоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в єдиному. Кожний видимий на екрані ЕОМ фрагмент тексту, доповнений численними зв'язками з іншими фрагментами, дає змогу уточнити інформацію про досліджуваний об'єкт і рухатися в одному або кількох напрямках відповідно до вибраного зв'язку. Текст втрачає свою замкненість, стає принципово відкритим, в нього можна вставити нові фрагменти, вказуючи для них зв'язок з наявними. Структура тексту не руйнується. У гіпертексті немає заздалегідь заданої структури.

Гіпертекст — нова технологія відображення неструктурованого вільно нарощуваного знання.

Під гіпертекстом розуміють систему інформаційних об'єктів (статей, документів, сторінок), з'єднаних між собою спрямованими зв'язками, що утворюють мережу.

Об'єкти можуть бути текстовими, графічними, з використанням засобів мультиплікації, аудіо- та відеотехніки. Така форма відображення інформації в ЕОМ називається гіпермедіа.

Замість пошуку інформації за допомогою відповідного пошукового ключа гіпертекстова технологія припускає переміщення від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їх семантичної зв'язаності. Для цього кожний об'єкт зв'язується з інформаційною панеллю екрана, на якій користувач може асоціативне вибрати один із зв'язків.

Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем та алфавітного словника.

Інформаційний матеріал поділяється на статті, які складаються з заголовка і тексту. Заголовок містить тему або найменування, що описує об'єкт. Інформаційна стаття містить традиційні визначення та поняття, вона має займати одну панель і бути легкодоступною для огляду. Текст, який включається в інформаційну статтю, може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об'єктами реального світу.

Тезаурус гіпертексту — це автоматизований словник, що відображає семантичні відношення між лексичними одиницями дескрипторно-пошукової мови і призначений для пошуку слів за їхнім смисловим значенням. Тезаурус гіпертексту складається із статей, кожна з яких має заголовок та список заголовків родинних тезаурус-них статей із зазначенням типу споріднення. Заголовок тезаурусної статті збігається з найменуванням інформаційної статті і є найменуванням об'єкта, опис якого містить інформаційна стаття.

Існують такі види споріднення або відношень: вид — рід, рід — вид, предмет — процес, процес — предмет, ціле — час­тка, частка — ціле, причина — наслідок, наслідок — причина та ін. Користувач одержує більш загальну інформацію з родового типу зв'язку, а з видового — специфічну інформацію без повторення загальних відомостей із родових тем. Список заголовків родинних тезаурусних статей є локальним довідковим апаратом, в якому вказують посилання тільки на найближчих родичів. Тезаурус гіпертексту можна подати у вигляді мережі, у вузлах якої знаходяться текстові описи об'єкта (інформаційні статті), а ребра вказують на існування зв'язку між об'єктами і на тип споріднення.

Список головних тем містить заголовки всіх довідкових статей, для яких немає посилань типу рід — вид, частка — ціле. Як правило, список займає не більше однієї панелі екрана.

Алфавітний словник має перелік найменувань усіх інформаційних статей за алфавітом.

Гіпертекстову технологію орієнтовано на оброблення інформації не замість людини, а разом із нею, тобто вона є авторською. Користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з урахуванням своїх індивідуальних здібностей, знань, рівня кваліфікації та підготовки. Гіпертекст містить не тільки інформацію, а й апарат її ефективного пошуку.

Зв'язки встановлюють, виходячи з вимог зручного і швидкого доступу до інформації. Застосовують, як правило, два типи зв'язків: посилальні та ієрархічні. З використанням ієрархічних зв'язків вузли організовують в структури на основі принципу підпорядкування "батько—нащадок". Посилальні зв'язки служать для поєднання структур.

Організація доступу до інформації в гіпертекстових системах може бути забезпечена одним із трьох способів:

• у початкових вузлах гіпертексту розміщується стисла таблиця змісту;

• для перегляду інформації застосовується спеціальна програма;

• проводиться індексація вузлів інформації, а її пошук здійснюється за показаними індексами.

Гіпертексти, сформовані вручну, використовують давно — це довідники, енциклопедії, а також словники, оснащені розвинутою системою посилань. У 60-ті роки XX ст. американські вчені Д.Енгельбарт та Т.Нельсон розвинули ідею гіпертексту і розробили перше покоління гіпертекстових систем. Т.Нельсон ввів термін "гіпертекст", показавши можливість втілення ідей гіпертексту на реальній технологічній основі. В наш час найпоширенішими системами є HyperCard, HyperStudio, SuperCard, QuickTime, HyperText Markup Language (HTML). Системами нового класу є системи "text management systems" (системи управління документацією), в яких поєдналися різноманітні методи схову й оброблення інформації.

Гіпертекст став засобом більш ефективної організації поштової системи, файлових систем електронних дощок оголошень (BBS).

Мультимедіа ("багатосередовищність") — інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео-зображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.

Файли з мультимедійною інформацією зберігаються на CD-ROM, диску або на мережному сервері. Оцифроване відео зберігається у файлах із розширенням AVI, аудіо-інформація — у файлах із розширенням WAV, аудіо- у формі інтерфейсу MIDI із розширенням MID. Для їх під­тримки розроблено файлову підсистему, яка забезпечує передачу інформації з CD-ROM з оптимальною швидкістю, що істотно при відтворенні аудіо- та відеоінформації.

Мультимедіа-акселератор — це програмно-апаратний засіб, який об'єднує можливості графічних акселераторів (перенесення блока даних, фарбування об'єкта, під­тримка апаратного курсора) з однією або кількома мультимедійними функціями, що потребують установлення в ПЕОМ додаткових пристроїв.

До мультимедійних функцій належать цифрова фільтрація та масштабування відео, апаратний цифровий стиск — розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних із тривимірною графікою (3D), підтримка "живого" відео, наявність композитного відеовходу, виведення TV-сигналу на монітор.

У 1991 р. фірма IBM запропонувала стандарт Multimedia, a Microsoft — стандарт МРС. На даний час розроблено: MIDI-інтерфейс — стандарт для підключення різноманітних музичних синтезаторів, DCI-інтерфейс — інтерфейс із дисплейними драйверами, що дають змогу відтворювати повноекранну відеоінформацію; МСІ-інтерфейс — інтерфейс для керування різноманітними мультимедійними пристроями.

Широке застосування технологія мультимедіа знайшла у сфері освіти, комп'ютерного тренінгу, бізнесу. Створено ігрові ситуаційні тренажери, відеоенциклопедії, діалогове кіно, де користувач може керувати процесом видовища з клавіатури, а також за допомогою промови. Особливі перспективи мультимедіа відкриває для дистанційного навчання.

Мережні інформаційні технології оброблення економічної інформації

У розвитку технології оброблення інформації на ЕОМ можна виділити два великих етапи: автономне використання ЕОМ та етап їх об'єднання, створення обчислювальних мереж і на їх основі — мережних IT.

Поява в 60-ті роки XX ст. перших ОМ означала революцію в технології оброблення інформації та бізнесі, по­рівнянну зі створенням перших ЕОМ. З появою ОМ була зроблена спроба об'єднання технології збирання, зберігання, передачі й оброблення інформації на ЕОМ з технологією комунікацій.

При використанні мережних IT стає можливою реалі­зація територіального розподілу транснаціонального виробництва. IT забезпечують планетарний розподіл промислового виробництва при створенні транснаціональних компаній, які реалізують світовий товарний експорт фірми. При цьому метрополія, вклавши 5—7% суми обороту в економіку іншої країни, отримує змогу контролювати 50—60% її економіки. Завдяки цьому за рахунок вкладень в наукоємні технології країна-метрополія може впливати на економічний та політичний розвиток іншої країни і навіть контролювати його. Це стає можливим завдяки новітнім мережним технологіям та розвитку комунікацій.

Мережні технології дали змогу створювати геосистеми для доступу до світових сховищ інформації.

За рангом ОМ можна поділити на локальні (ЛОМ), або LAN-мережі в межах підприємства, установи, організації, та глобальні, або WAN-мережі абонентів, які з'єднують країни, континенти, весь світ.