Лексика японської мови

У японській мові є три лексичні групи: ВАҐО – власне японські лексичні одиниці, КАНҐО – японські слова на основі коренів китайського походження, ҐАЙРАЙҐО – лексичні одиниці, запозичені з європейських мов.

ВАҐО становлять найдавнішу частину словникового складу японської мови і стосуються переважно загальновживаних та спеціальних значень.

КАНҐО складають велику групу японської мови. Корені цих слів запозичені з китайської мови. Значна частина слів КАНҐО складається з двох частин, або коренів. Ці частини можуть означати поняття предметів, наприклад КАЙСУЙ – морська вода – містить елемент КАЙ – море і СУЙ – вода. Обидві частини можуть бути дієсловами, наприклад ХІКОО – політ – містить елемент ХІ – літати і елемент КОО – іти, пересуватись. Якщо один з коренів двокореневого КАНҐО має дієслівне значення і тоді саме слово стає віддієслівним іменником, то, приєднавши до нього суфікс-СУРУ, можна утворити дієслово: РІЙОО – використання, РІЙООСУРУ –

використовувати, СООДЕН – передача (електроенергії), СООДЕНСУРУ – передавати (електроенергію).

Зауважимо, що кожний з коренів КАНҐО може мати не одне, а кілька значень, і тоді розуміння цього слова ускладнюється.

ҐАЙРАЙҐО – запозичені з європейських мов (особливо з англійської) лексичні одиниці. Вони з’являються у японській мові у зв’язку з появою нових наукових і технічних понять. При цьому ці слова записуються згідно з правилами японської вимови і тому значно відрізняються від слів в оригіналі, зокрема в англійській мові. Іноді навіть дуже прості слова важко зразу ж розпізнати, як наприклад: РЕЕДЗАА – лазер (англ. laser), МООТАА – двигун (англ. motor), АРУМІ –

алюміній (англ. aluminium).

161

На початковому етапі лексичною конструкцією може бути така побудова:

Ватакусі-ва ґакусей дес.	Я студент.
Коре ва хон дес.	Це книжка.

У сполученні з іншими подібними лексичними і граматичними конструкціями ці структури можуть дати величезну кількість фраз у розповідній, питальній та заперечній формах, як наприклад:

Анохіто-ва ґісі дес.	Він інженер.
Петренко-сан-ва сенсей дес.	Петренко – викладач.
Ямамото-сан-ва іся дес ка.	Чи Ямамото-сан лікар?
Соре-ва е дева арімасен.	То не картина.
Боку-ва роодоося дева арімасен.	Я не робітник.
Коре ва емпіцу дес ка.	Це олівець?

Одна з особливостей японської мови – це категорія чемності (ввічливості), яку передають відповідні займенники, іменники та дієслова. Для вислову ступеня чемності вживається спеціальна лексика, спеціальні афікси та складні форми.

До афіксів чемності належить суфікс -САН (наприклад, Ямамото-сан), а також префікси О- та ҐО-, за допомогою яких визначається належність до 2-ої або 3-ої особи без відповідних займенників. Наприклад: КІҐЕН – самопочуття, ҐО-КІҐЕН – ваше самопочуття, ХАНАСІ – розмова, О-ХАНАСІ – ваша (його) розмова.

Дієслівний суфікс -МАС теж виражає певну категорію чемності, яка українською мовою може і не передаватись.

162